45. «Мотив та мета» як елемент криміналістичної характеристики корупційних злочинів, пов’язаних зі зловживанням службовою особою своїм статусом

Тут треба переробити на неправомірну вигоду із незаконного збагачення

Вина, мотиви і цілі злочинних дій обвинувачегюго (обвинуваче­них). Розкрадання - завжди умисний злочин, отже, необхідно довести намір обвинуваченого збагатитися чи одержати щось реально для себе, своїх близьких; довести, що вилучене він відокремив від загальної маси цінностей і приєднав до свого майна з метою розпорядитись ним як власним, а потім звернув на свою користь (привласнення, службове заволодіння) або, не відокремлюючи, розтратив цінності в корисливих цілях.

Обвинувачені можуть оспорювати факти відчуження і звер­нення цінностей на свою користь. Для перевірки цих можливих версій захисту до плану розслідування вводять чотири напрями роботи: 1) дослідження способу життя розкрадачів; 2) пошук викраденого майна, грошей, цінних паперів, коштовностей то­що, набутих злочинним способом; 3) доказування того, що все виявлене належить розкрадачеві; 4) виявлення фактів передан-ня викраденого іншим особам із корисливою метою.

Дослідження способу життя планується щодо встановлення всіх можливих доходів і витрат сім'ї обвинуваченого. Для цього консультуються з фахівцями, які знають із чого складаються середні доходи і витрати відповідного рівня сім'ї у регіоні (пра­цівники районних адміністрацій, статистичного управління, податкової інспекції), а також використовують оперативну до­помогу органів дізнання. Усі відомості перевіряються у спосіб оглядів, обшуків, допитів, очних ставок, перевірки грошових і валютних вкладів у банках і комерційних структурах.

Пошук викраденого, а також набутого на крадені кошти пла­нується протягом усього розслідування злочинної діяльності. Виявлені в обвинуваченого гроші, цінності, цінні папери слугу­ють не тільки доказом збагачення обвинуваченого за рахунок чужого майна, а й засобом забезпечення відшкодування заподі­яної злочином шкоди та можливої конфіскації майна обвинува­ченого. Для виявлення і збереження викраденого проводять об­шуки; накладають арешт на майно, грошові вклади, банківські рахунки, кореспонденцію обвинуваченого; допити осіб, яким відомо про обстановку в сім'ї обвинуваченого. Особливо корис­ні показання можуть давати свідки, які свого часу знали цю сім'ю, її бюджет, квартиру (помешкання) та майно (цінності) обвинуваченого та його родичів, але на момент розслідування втратили з певних причин стосунки з цією сім'єю.

Перевірка того, що всі виявлені цінності, гроші, цінні папери тощо належать розкрадачеві, проводиться для того, щоб уне­можливити в майбутньому необгрунтовані позиви про вилу­чення певного майна із загального опису з тих причин, що арешт накладено на чуже майно або майно, яке належить іншо­му членові сім'ї обвинуваченого, а не йому.

Перевірка фактів передачі привласненого, розтраченого май­на іншими особами планується для повноти дослідження кож­ного епізоду розкрадання і корисливого мотиву діянь.