6. Поняття, завдання методики розслідування корупційних злочинів

Система криміналістичної методики:

1. Загальні положення криміналістичної методики.

2. Окремі (видові чи групові) методики розслідування окре­мих видів чи груп злочинів та окремі (видові чи групові) мето­дики судового розгляду кримінальних справ певних категорій.

Загальні положення методики - теоретичні основи криміна­лістичної методики, що охоплюють загальнонаукові (фунда­ментальні) питання цього розділу криміналістики, а саме: про його предмет, зміст, об'єкти, значення, завдання тощо.

Структура (зміст) загальної методики (загальних поло­жень) є такою:

1. поняття і сутність, об'єкти методики як розділу науки криміналістики;

2. основні вимоги, що пред'являються до побудови окремих криміналістичних методик (принципи криміналістичної мето­дики);

3. історія виникнення й розвитку криміналістичної методи­ки та її джерел;

4. завдання цього розділу науки та його зв'язки з іншими юридичними і неюридичними науками та видами діяльності;

5. система криміналістичної методики, її структурні елементи;

6. поняття, класифікація і структура окремих методик;

7) роль криміналістичних характеристик злочинів у створенні та змісті окремих методик.

Від напрацьованості (розробленості) цих питань у підсумку залежать створення ефективних окремих методик і успіх їх застосування у кримінальному судочинстві.

Окремі методики - це типізовані (синтезовані) системи методичних рекомендацій щодо організації та здійснення досу-дового й судового провадження у кримінальних справах відпо­відних категорій. Іншими словами - виступаючи кінцевим «продуктом» усієї криміналістичної науки, окремі криміналіс­тичні методики становлять собою комплекси теоретично обґрунтованих рекомендацій, що мають прикладний характер і призначені для застосування, відповідно до здійснюваних про­цесуальних функцій, слідчим, дізнавачам, прокурорам, суддям та адвокатам для оптимізації їхньої праці як суб'єктів кримі­нального провадження.

Завданнями криміналістичної методики (крім загальних зав­дань кримінального судочинства - ст. 2 КПК) виступають:

1. систематичне узагальнення слідчої, судової та експертної практики провадження у кримінальних справах;

2. вивчення криміногенної обстановки в цілому в державі та в окремих регіонах, стану, структури та динаміки злочинності;

3. аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кри­мінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-правового, а також іншого галузевого законодавства, пов'язаного з уста­мовленням юридичної відповідальності за правопорушення в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банків­ської, податкової, екологічної) тощо;

4. розроблення найбільш ефективних методів і засобів роз­криття, розслідування злочинів, судового розгляду криміналь­них справ, побудова їх криміналістичної характеристики; опти-мізація процесу розслідування окремих видів і груп злочинів та судового розгляду щодо них кримінальних справ на основі вико­ристання даних про типові слідчі, судові ситуації; напрацюван-пя системи типових версій і комплексів (алгоритмів) слідчих, судових дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів;

5. вдосконалення процесу прогнозування змін у структурі злочинності і розроблення відповідно до цього нових окремих методик розслідування та вдосконалення тих, що застосову­ються (реалізація прогностичної функції криміналістики);

6. иапрацювання окремих методик судового розгляду кримі­нальних справ щодо злочинів певних видів (груп).

Як видно з наведеного, названі завдання є доволі різноаспект-пими, через що їх можна поділити на:

А. Загальні, що полягають у сприянні правоохоронним орга­нам у боротьбі зі злочинністю, а прокуратурі, крім того, разом із судом і професійним захистом у досягненні ними основної ме­ти кримінального судочинства, зокрема такого застосування за­кону, яке забезпечувало б, з одного боку, притягнення до кримі­нальної відповідальності кожного, хто вчинив злочин, а з іншо­го - гарантувало би від безпідставного покарання невинних у його вчиненні.

Б. Спеціальні - а) вивчення з позицій криміналістики злочи­нів і злочинності; б) вивчення та узагальнення передового досвіду відшукання, виявлення, розкриття, розслідування й по­передження злочинів, а також судового розгляду щодо них кри­мінальних справ; в) установлення закономірностей організації та здійснення розслідування злочинів і судового розгляду щодо них кримінальних справ; г) розроблення науково обґрунтова­них рекомендацій щодо розслідування та судового дослідження злочинів окремих видів і груп.