4.1.3.Аналіз використання кадрового потенціалу

В ході аналізу забезпеченості підприємства працівниками за основними їх групами, професіями, і спеціальностями повинні бути з’ясовані причини,що зумовили недобір або надлишок працівників тієї чи іншої професії.

На забезпеченість підприємства кадрами впливає зовнішній і внутрішній рух робочої сили. Рух робітників викликає додаткові витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; знижує продуктивність праці; викликає непродуктивні втрати робочого часу в період між звільненням і вступом на роботу. Цей процес характеризується системою абсолютних і відносних показників:

а) необхідним і надлишковим оборотом;

б) коефіцієнтами плинності і змінності;

в) оборотами по прийому і звільненню.

Звільнення робітників через порушення трудової дисципліни, у зв’язку з рішенням судових органів, за власним бажанням – це надлишковий оборот. Його відношення до середньооблікової чисельності називається коефіцієнтом плинності.

Звільнення через вихід на пенсію, в армію, по хворобі, вступ на навчання й ін. об’єктивні причини є необхідним оборотом. Відношення цього обороту до середньооблікової чисельності є коефіцієнтом змінності.

Для кількісної оцінки руху трудових ресурсів ще використовують коефіцієнти обороту по прийому і звільненню. Їх розраховують шляхом ділення числа прийнятих чи звільнених робітників до їх середньооблікової чисельності.

В ході аналізу необхідно з’ясувати причини звільнення працівників і обґрунтувати заходи щодо забезпечення стабільності кадрів. Причинами плинності кадрів можуть бути:

1. Психологічна несумісність керівників і підлеглих.

2. Взаємовідносини в колективі.

3. Порушення трудової дисципліни.

4. Незадоволеність заробітною платою, умовами і організацією, змінністю роботи і т.п.

Причини плинності вивчаються на основі наказів, заяв на звільнення, матеріалів вибіркових спостережень.

Важливим етапом аналізу кадрового потенціалу є використання робочого часу. У процесі аналізу досліджуються два аспекти недовикористання бюджету робочого часу: втрати робочого часу і непродуктивне його використання. Втрати бувають цілоденними і внутрізмінними.

За рахунок ліквідації непродуктивних втрат робочого часу можна покращити показники господарської діяльності підприємства.

Для вивчення зміни показників ефективності використання трудових ресурсів за рахунок втрат робочого часу використовують методи елімінування, зокрема абсолютних різниць. Так, множенням щоденних внутрізмінних втрат робочого часу на годинну продуктивність праці визначають їх вплив на денну продуктивність, а множенням цього результату на кількість днів, що в середньому відпрацював один робітник, і чисельність робітників – розраховують їх вплив відповідно на місячну (середньорічну) продуктивність одного робітника і обсяг виробництва продукції.

Крім цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу, виявляють непродуктивні затрати робочого часу, які викликані виготовленням бракованої продукції, виправленням браку, недотриманням технологічних і організаційних умов виробництва.

Величина і причини непродуктивних витрат визначаються за актами, повідомленнями про брак, доплатними листками і т.п.

Ефективність використання кадрового потенціалу характеризується продуктивністю праці працівників. Узагальнюючим показником продуктивності праці є виробіток продукції на одного працівника і робітника за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць, день, година).

Аналіз продуктивності праці починають з оцінки виконання денного, місячного, річного плану по підрозділах і в цілому по підприємству, а також оцінки динаміки продуктивності праці. З цією метою фактичні показники продуктивності праці зіставляються з плановими і визначається рівень виконання плану, відхилення від плану. Зіставлення фактичних показників продуктивності праці з даними минулих звітних періодів дає можливість оцінити темпи і напрямки зміни продуктивності праці.

На відхилення фактичної продуктивності праці від планової і динаміку її зміни впливають багато факторів, які ділять на детерміновані і стохастичні, екстенсивні й інтенсивні.

Перелік детермінованих екстенсивних факторів відображено на рис. 1

Рис. 1. Детерміновані екстенсивні й інтенсивні фактори формування продуктивності праці

До них належать:

• питома вага робітників у загальній чисельності персоналу;

• число явок на роботу кожного робітника (середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за аналізований період);

• тривалість робочого дня.

Таким чином, продуктивність праці одного працівника залежить від структури персоналу (ПВ), середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за період (К_Д), середньої тривалості робочого дня (Т_РД) і середньогодинного виробітку робітника (В_СГ).

Формула даної залежності матиме вигляд:

_.

Факторний аналіз зміни показників продуктивності праці виконують з використанням різних методів факторного аналізу.

Зв’язок між обсягом продукції та факторами праці відображається такою факторною моделлю:

ТП = Ч_П × В_СР = Ч_П × ПВ × К_Д × Т_РД × В_СГ ,

де: Ч_П – середньооблікова чисельність працівників;

В_СР – середня продуктивність праці одного працівника за період.

Для розрахунку впливу факторів праці на зміну обсягу продукції користуються різними методами факторного аналізу.

До складу інтенсивних стохастичних факторів зміни продуктивності праці відносять:

• зміну кваліфікації працівників (загальноосвітнього, професійного рівня);

• зміну стажу роботи на даному підприємстві;

• моральне і матеріальне стимулювання праці, механізацію й автоматизацію технологічних процесів, впровадження нової техніки, технології;

• соціальні і психологічні фактори.

Вплив цих факторів на рівень продуктивності праці розраховують двояко: опосередковано, через інші фактори і користуючись прийомами кореляційно-регресійного аналізу.

Трудомісткість – це показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво певної продукції чи на виконання конкретної технологічної операції.

Трудомісткість одиниці продукції – це результат співвідношення робочого часу і кількості випущеної продукції. Одиниця виміру – робочий час.

Трудомісткість одної гривні випущеної продукції розраховується як частка від ділення фонду робочого часу в людино-годинах на обсяг товарної продукції.

Трудомісткість окремих видів продукції розраховується як частка від ділення фонду робочого часу в годинах на виготовлення певного виду виробів на кількість видів продукції одного найменування в натуральному вигляді.

Показник трудомісткості є оберненим до показника виробітку продукції одного робітника, тобто між ними існує обернено пропорційна залежність:

, ,

де: В – виробіток продукції за одиницю часу;

Т – трудомісткість одиниці продукції.