4.1.2. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

Раціональність використання матеріальних ресурсів вивчається шляхом перевірки дотримання норм їх витрачання. Перевитрати матеріальних ресурсів – свідчать про нераціональність їх витрачання і вимагають вияснення конкретних причин і винуватців цих перевитрат.

Економія у витрачанні матеріальних ресурсів може бути досягнута в результаті використання більш дешевих матеріальних ресурсів, заміни одних матеріалів іншими, впровадженням нової техніки і технології. Разом з тим, економія може бути досягнута в результаті завищення норм. У зв’язку з цим необхідно проаналізувати самі норми, їх прогресивність і обґрунтованість.

Аналізуючи обґрунтованість норм витрат, порівнюють:

• поточні норми і фактичні витрати з середньогалузевими;

• поточні норми на порівняльну продукцію з нормами минулого року, минулих років;

• фактичні витрати з поточними нормами.

Максимальна кількість сировини, матеріалів, палива, енергії й інших предметів праці, які зможуть бути витрачені на виробництво одиниці продукції чи виконання певної роботи, називається нормою.

Норма складається з 3-х частин:

• чистий розхід – кількість матеріальних ресурсів, що безпосередньо ввійшла в масу виробленої продукції;

• технологічні відходи – кількість матеріальних ресурсів, яка не ввійшла в склад готової продукції, а виникла в процесі її виробництва і може бути використана в процесі виробництва у вигляді вторинних ресурсів чи некондиційної сировини.

• втрати – це кількість матеріальних ресурсів, яка безповоротно втрачена по певних причинах.

Норми розробляються за видами матеріальних ресурсів на одиницю продукції, робіт, послуг у натуральному виразі і діляться на індивідуальні, групові, подетальні, вузлові.

Показником раціональності норми є відношення чистого розходу до загальної норми витрачання матеріальних ресурсів.

При постійному чистому розході, але при різних варіантах технологічної обробки, розкрою змінюються величина відходів і втрат, значить і загальна норма витрат.

Загальним показником ефективності використання матеріальних ресурсів є:

а) матеріаломісткість (М) – розхід предметів праці або їх складових на одиницю готової продукції.

Розрізняють загальну матеріаломісткість валової, товарної продукції, крім того може бути розрахована металомісткість, паливомісткість, енергомісткість.

.

Питома матеріаломісткість, як відношення кількості чи маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції до кількості виготовленої продукції цього виду - використовується для характеристики матеріаломісткості окремих виробів

б) матеріаловіддача (МВ) – показник, обернений до матеріаломісткості. Він вказує на вихід продукції з 1 гривні витрачених предметів праці.

;

в) процент/коефіцієнт відходів.

;

г) .

ґ) .

Аналіз показників ефективності використання матеріальних ресурсів починають із зіставлення фактичних показників з плановими, фактичними за минулий період, визначення темпів і тенденцій їх зміни і відхилення від плану.

Збільшення матеріаломісткості, зменшення матеріаловіддачі, збільшення відсотка відходів і зменшення відсотка корисного використання матеріальних ресурсів свідчить про погіршення ефективності їх використання.

У процесі аналізу виявляється динаміка і напрямки зміни відходів, встановлюються причини їх виникнення, можливість доведення до мінімальних розмірів. Різниця між вартістю повернутих відходів, у т.ч. понадпланових, за ціною вихідної сировини і за ціною можливого використання є непродуктивними втратами матеріальних ресурсів. Скорочення цих втрат є резервом зниження собівартості продукції, і росту продукції.

Вплив понадпланових відходів (повернутих) на обсяг продукції визначають діленням їх величини по ціні вихідної сировини на планову матеріаломісткість.

Факторний аналіз матеріаломісткості здійснюють методами елімінування, користуючись такою факторною моделлю:

,

де: g – виробництво продукції, робіт, послуг кожного виду в натуральному вираженні;

N – норма витрачання кожного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

у – ціна придбання кожного виду матеріальних ресурсів;

n – число видів продукції;

m – число видів матеріальних ресурсів.

Для контролю за використанням матеріальних ресурсів використовують наступні методи:

Метод сигнального документування – використовують щодо матеріалів, облік яких здійснюється поштучно. При цьому методі відпуск матеріалів зі складу в межах норм витрачання оформлюється звичайними первинними документами, а додаткові витрати – спеціальними сигнальними документами.

Метод партіонного розкрою При розкроюванні кожної партії матеріалу складається карта або акт розкрою. В них зазначають: кількість невикористаного матеріалу, кількість викроєних деталей за нормою і фактично, кількість отриманих відходів, результат розкрою – економія або перевитрати.

Інвентарний метод обліку і контролю за використанням матеріалів у виробництві застосовують у разі неможливості перших двох. При інвентарному методі щомісяця здійснюється інвентаризація матеріалів, одержаних зі складу, однак не витрачених у виробництві. Фактичні витрати за місяць визначають балансовим методом: наявність невикористаних матеріалів на початок місяця плюс одержано за місяць мінус залишок матеріалу на кінець місяця. Фактичні витрати порівнюють з витратами за нормою і визначають результат: економія чи перевитрати.