12

Тема 4. Аналіз операційної діяльності суб’єкта господарювання

4.1. Аналіз і обґрунтування рішень щодо поліпшення використання потенціалу підприємства

4.1.1. Аналіз використання виробничих потужностей

4.1.2. Аналіз використання матеріальних ресурсів

4.1.3. Аналіз використання кадрового потенціалу

4.2.Оцінка операційних витрат та методика маржинального аналізу

4.2.1. Поняття постійних і змінних витрат.

4.2.2. Аналіз узагальнюючих показників операційних витрат.

4.2.3 Аналіз функціонального зв’язку між витратами, обсягом продажу і прибутком.

4.2.4. Обґрунтування управлінських рішень за допомогою маржинального аналізу

4.2.5.Операційний важіль і його практичне використання

4.1.1 Аналіз використання виробничих потужностей

Під виробничою потужністю підприємства розуміють максимальний обсяг продукції, який підприємство може виготовити за певний період часу при досягнутому рівні техніки, технології, організації праці і виробництва з врахуванням прогресивних норм трудових витрат. Одиницею виміру виробничої потужності є натуральні і вартісні показники. При розрахунку виробничої потужності беруть до уваги факторну модель взаємозв’язку обсягу продукції та засобів праці. Тому виробнича потужність залежить від:

• Середньої кількості одиниць наявного обладнання з врахуванням його зміни протягом періоду (надходження, вибуття).

• Фонду машинного часу. При визначенні потужності не враховують простої обладнання, пов’язані з нестачею робочої сили, сировини, палива, електроенергії, а також втратами робочого часу у зв’язку з браком у виробництві. Таким чином, враховуються тільки технологічно неминучі втрати, розмір яких визначається технологією і виробничими нормативами.

• Потужності одиниці обладнання з врахуванням прогресивного рівня виконання норм праці виробничих робітників.

Баланс потужності підприємства має такий вигляд: Потужність на кінець звітного періоду = Потужність на початок періоду + Середня потужність, яка введена протягом періоду – Середня потужність, яка вибула протягом періоду.

Введена (виведена) середня потужність обладнання = Введена (виведена) потужність протягом періоду х Кількість повних місяців, що залишилися до кінця аналізованого періоду (кількість повних місяців їх функціонування протягом аналізованого періоду) : 12.

Основними формами введення в дію потужностей є:

• придбання цілісних майнових комплексів.

• нове будівництво.

• реконструкція

• модернізація,

• оновлення окремих видів обладнання.

Для оцінки повноти використання підприємством своїх потенційних можливостей розраховують коефіцієнт (процент) використання виробничих по­тужностей як відношення фактичного (планового) обсягу продукції до величини середньорічної потужності підприємства.

Покажемо розрахунок коефіцієнта використання виробничої потужності на конкретному прикладі в таблиці 1.

Таблиця 1

Оцінка використання потужності

Показники	План	Факт
1. Потужність на початок періоду (виріб «В»), тис. шт.	220	200
2. Введена середня потужність за період, тис. шт.	2,0	2,0
У тому числі за рахунок:
модернізації обладнання	1,0	1,0
вдосконалення виробничого процесу	1,0	1,0
3. Вибуття середньої потужності за період, тис. шт.	0,7	1,0
4.Середня потужність за період (ряд.1 + ряд.2 – ряд.3)	221,3	201
5. Випуск продукції, тис. шт.	190	185
6.Використання середньої потужності (ряд.5 : ряд.4) х 100%	85,86	92,04

Як показують дані таблиці 1, підприємство в звітному періоді свої виробничі можливості використовує на 92,04%. Таким чином, запланований рівень використання виробничих потужностей перевиконаний на 6,18%.

Ефективність використання основних засобів характеризується такими основними показниками:

• віддачею основних засобів (як відношенням обсягу продукції до вартості основних засобів);

• рентабельністю основних засобів (як відношенням валового прибутку до вартості основних засобів);

• капіталовіддачею (як відношенням доходу(виручки) від реалізації до вартості основних засобів);

• оборотністю основних засобів ( як відношення добутку середньої вартості основних засобів за період на кількість днів у періоді до суми нарахованої за період амортизації.

• показниками використання площ підприємства;

• показниками зняття продукції з одного квадратного метра площі;

• коефіцієнтом використання виробничої потужності.

Одним із основних показників ефективності використання основних засобів є віддача основних засобів. Може бути порахована загальна віддача і віддача активної частини основних засобів. Взаємозв’язок між загальною віддачею віддачею активної частини основних засобів можна представити так:

В_оз= ПВ В_а ,

де: ПВ – питома вага активної частини основних засобів у загальній їх вартості;

В_а – віддача активної частини основних засобів.

Для факторного аналізу зміни віддачі основних засобів використовують методи елімінування.

Віддача активної частини основних засобів є складним фактором. Серед економістів нема єдиної думки в підході щодо формування факторів другого і наступних порядків. Відповідно і різні методики аналізу. Розглянемо одну з них.

Показник віддачі активної частини основних засобів розраховується за формулою:

,

де: ОЗ_а – вартість активної частини основних засобів.

Факторну модель формування фондовіддачі можна розширити, якщо обсяг продукції (ОП) представити як добуток кількості одиниць обладнання (К_об) і продуктивності одиниці обладнання (П_об).

ОП=К_об × П_об .

У свою чергу, продуктивність обладнання буде залежати від факторів, взаємозв’язок яких можна представити наступною детермінованою моделлю.

П_об = К_д  К_з  Т_рз  В_вг ,

де: К_д – кількість відпрацьованих днів одиницею устаткування;

К_з – коефіцієнт змінності;

Т_рз – тривалість робочої зміни;

В_вг – виробіток продукції за одну машино-годину.

Тоді факторна модель формування обсягу продукції за рахунок факторів засобів праці матиме вигляд:

ОП = К_об  К_д  К_з  Т_рз  В_вг ,

де: К _об  К_д – кількість відпрацьованих машино-днів;

К _об.  К_д  К_з – кількість відпрацьованих машино-змін;

К _об.  К_д  К_з  Т_рз – кількість відпрацьованих машино-годин.

Середньорічна вартість активної частини дорівнює добутку кількості одиниць однотипного обладнання і його вартості.

,

де: К_і – кількість однотипного обладнання;

Р_і – вартість одиниці однотипного обладнання;

n – кількість видів однотипного обладнання.

Узагальнюючи вищевикладене, можна перерахувати основні фактори зміни віддачі основних засобів:

• зміна рівня екстенсивного використання устаткування (зміна кількості устаткування і тривалості його роботи – низький коефіцієнт змінності, наявність невстановленого устаткування);

• зміна вартості основних засобів (кількості основних засобів, ціни їх придбання, зміни вартості у зв’язку з переоцінкою);

• структурні зрушення в складі основних засобів;

• зміна рівня інтенсивного використання устаткування (зміна потужності і продуктивності через освоєння нового устаткування, модернізацію основних засобів, впровадження заходів по вдосконаленню технології виробництва).

У процесі аналізу оцінюють ефективність використання площ підприємства.

За рахунок раціонального використання виробничих площ підприємства, росту обсягу продукції з одного квадратного метра площі можна отримати більш ефективну господарську діяльність.

Розрізняють наступні категорії площ підприємства:

Наявна – загальна площа, яку має підприємство.

Виробнича – площа, на якій безпосередньо здійснюється виробничий процес.

Площа зайнята під устаткуванням – це частина виробничої площі, що зайнята під устаткування (торговими рядами).

У процесі аналізу відношенням виробничої площі до наявної, а площі, зайнятої під устаткуванням, до виробничої розраховують коефіцієнти використання відповідно наявної і виробничих площ підприємства. Прогресивною зміною в структурі площ підприємства треба рахувати ріст частки виробничих площ, а в них – площ, зайнятих під устаткуванням. Поділивши обсяг продукції на площу, зайняту під устаткування, виробничу площу, наявну, розраховують показники зняття продукції з одного квадратного метра цих площ.

Раціональне використання виробничих площ дає можливість отримати більш ефективну структуру основних засобів.