4.Основні положення сучасного патентного законодавства країн світу.

Патентні пули – учасники створюють спеціальну монопольну організацію, передають цій організації свої патенти і ліцензії, а одержаний прибуток ділять між собою. Патент має назву промислової власності. Світове патентне право має три системи видачі патентів:

1. явочна система – зберігаються тільки формальні вимоги (документація і перелік об”єктів, які не можна патентувати). Новизна не досліджується. Заявник швидко отримує патент, а суспільство-інформацію, але патенти видаються “на страх і ризик” заявників;

2. дослідницька (перевірочна) система – заявка піддається дослідженню та перевірці на факт новизни та інші ознаки;

3. відкладена система – відміняється обов’язкова експертиза заявок, але вони підлягають обов’язковій публікації і отримують тимчасову охорону. По виставленим заявкам кожний може подати заперечення.

Патент видається після проведення експертизи по спеціальному проханню заявника.

Протидія патентуванню:

1. “огородження” – розробляються та патентуються додаткові винаходи до тих основних винаходів, які є на підприємствах конкурента;

2. “пастка” – подача заявок на ще неіснуючі винаходи в тій області техніки, в якій очікується поява винаходу на конкуруючих підприємствах;

3. “парасолькові” патенти – заявки з широкою формулою винаходу (виключають можливість патентування у вузькій області техніки, а деколи і в суміжних).

Примусова ліцензія – компетентний орган по заяві зацікавлених осіб надає їм право на використання запатентованого винаходу проти волі патентоволодаря.

Патентне мито – платиться певна сума на протязі терміну дії патенту. В різних країнах по різному.

Право патентоволодаря:

а) виробляти вироби на основі патенту;

б) використовувати винахід на підприємстві для нового технологічного процесу;

в) продавати вироби, які охороняються патентом;

г) забороняти п.п. а,б,в іншим особам на території країни на протязі терміну дії патенту;

д) продати, обміняти, закласти патент або видати ліцензію іншим особам;

є) відмовитись від патенту до закінчення терміну його дії.

5.Ліцензійні договори.

Ліцензія – дозвіл. Класифікація ліцензійних договорів:

1. патентні договори – об’єкт ліцензії, захищений патентом;

2. “безпатентні” договори;

3. проста ліцензія дається право на використання винаходу в установлених межах (певний об’єм, певна територія);

4. виключна ліцензія – ліцензіат отримує виключне право на винахід, субліцензія – право ліцензіата працювати від свого імені з третіми особами;

5. повна ліцензія – ліцензіат отримує всі права на патент на термін його дії.

Предмети ліцензійного договору:

1. винахід;

2. промисловий зразок;

3. товарний знак;

4. секрет виробництва (“know-how” – знаю як – “ноу-хау”);

Ноу-хау – технічні знання, досвід, секрети в-ва, необхідні для реалізації предмету ліцензії. Основна ознака ноу-хау – конфіденціальність, тобто секретність інформації і документації.

Види ноу-хау:

1. “ноу-хау”науково технічного характеру;

2. “ноу-хау” управлінського характеру;

3. “ноу-хау” комерційного характеру;

4. “ноу-хау” фінансового характеру.

Інжиніринг – робота і послуги, включно складання технічних завдань (проведення НДР, розробка технічних проектів, розробка складів матеріалів, сплавів, розробка технологічних процесів, різні консультації).

У випадку інжиніринга оформляється контракт.

Ліцензійний паспорт – основний документ при продажі ліцензії. Він включає рекламний проспект та технічну пропозицію.