- •1. Біологічні уявлення в давнині.
- •1.1. Накопичення відомостей про рослини і тварин у первісному суспільстві.
- •1.2. Знання про живу природу в ранніх рабовласницьких державах Азії й Східного Середземномор'я.
- •1.3. Біологічні уявлення в стародавній Індії та Китаї
- •2. Біологія в стародавній греції
- •2.1. Біологічні знання в стародавній Греції до початку V століття до н.Е.
- •2.2. Біологічні переконання грецьких філософів-натуралістів (Анаксагор, Емпедокл, Демокрит). V століття до н.Е.
- •2.3. Гіппократ і його школа
- •2.4. Платон і Аристотель. Біологічні погляди Теофраста. Іv-ііі століття до н.Е.
2.2. Біологічні переконання грецьких філософів-натуралістів (Анаксагор, Емпедокл, Демокрит). V століття до н.Е.
Основи матеріалізму, які були закладені в VІ ст. до н.е. іонійськими натурфілософами, в подальшому успішно розвивали давньогрецькі філософи-натуралісти, які намагалися розв'язати проблему будови й розвитку матерії з позицій античної атомістичної теорії, створеної, за свідченням Аристотеля, Левкіппом (11) (бл. 500-440 до н.е.) - вчителем Демокрита.
У тісному зв'язку з атомістичними уявленнями перебувало вчення Анаксагора (12) (500-428 до н.е. ). Він вважав, що матерія складається із дрібних часток, які він сам називав "насінням" і які, за ініціативою Аристотеля, одержали надалі назву "гомойомерій", тобто "ті які уподібнюються часткам". Згідно Анаксагору, насіння різних речовин, які зустрічаються в природі, - землі, води, повітря, вогню, золота, заліза, м'яса, кісток, крові й т.д. - за своїми властивостями подібні тілам, до складу яких вони входять. Вчення Анаксагора про матерії дуже наочно виклав римський філософ і поет Лукрецій Кар (13) (99-55 до н.е. ), у знаменитій поемі "Про природу речей":
«Анаксагора теперь мы рассмотрим «гомеомерию»...
Прежде всего, говоря о гомеомерии предметов,
Он разумеет под ней, что из крошечных и из мельчайших
Кости родятся костей, что из крошечных и из мельчайших
Мышцы рождаются мышц и что кровь образуется в теле
Из сочетанья в одно сходящихся вместе кровинок»
В одному істотному відношенні вчення Анаксагора явно поступало системам іонійців: початок, що приводить частки (гомойомерії) у рух і упорядковує їх, він вважав зовнішнім стосовно матерії. Під цим початком, якому Анаксагор дав назву "нус" (розум), він, вочевидь, розумів особливу найтоншу субстанцію, що не змішується з іншими речовинами і якій притаманна рухова і розумова здібність.
У відповідності зі своїм загальнофілософським вченням Анаксагор пояснював і процеси харчування й росту живих організмів. На його думку, їжа (наприклад, хліб або вода) тільки з виду здається однорідною, насправді ж вона представляє собою суміш усілякого сім'я, у тому числі й такого, з якого складаються тканини нашого тіла. У процесі травлення це сім'я розділяється, причому часточки м'язів з'єднуються з м'язами тіла, часточки крові попадають у кров і т.д.
Анаксагор думав, що спочатку організми утворилися із з'єднання сім'я, захопленого краплями дощу з неба на землю, з сім'ям, яке перебувало в землі. При цьому у вологому середовищі виникли зародки, з яких розвилися живі істоти; надалі останні придбали здатність народжуватися один від одного. Відмінність статей закладене вже в сім'ї, причому сім'я виходить від самця; самка ж лише надає для нього місце. Зародки чоловічої статі попадають у праву сторону матки, жіночого ж - у ліву. У ході розвитку в зародка насамперед формується мозок, з яким пов'язані відчуття зору, слуху, смаку, нюху й дотику.
Анаксагор не проводив принципового розходження між тваринами й рослинами; зокрема, він стверджував, що рослини здатні відчувати, радуватися й засмучуватися й що в них, як і у тварин, є розум і знання. Людина - саме розумне із всіх тварин внаслідок того, що в нього є руки.
Теорія відчуттів, запропонована Анаксагором, заснована на ідеї взаємодії протилежностей у предметі, який ми сприймаємо і у наших органах чуттів. Із цієї причини всяке відчуття, на його думку, зв'язано зі стражданням, тільки ми не завжди його помічаємо.
Емпедокл (14) (ок. 490-430 до н.е. ) поклав в основу свого вчення уявлення про чотири елементи (стихії), або "коріння".
Ці чотири елементи світової матерії (вогонь, повітря, вода й земля) складаються з вічних часток, які, вступаючи в з'єднання один з одним у різних кількісних співвідношеннях, утворюють під впливом двох взаємно протилежних сил, якісно різні, як неживі, так і живі, тіла природи. Ці сили - "любов", що з'єднує різнорідні частки, і "ворожнеча", що роз'єднує їх, - є двигунами всіх процесів у Всесвіті.
Виникнення живих істот Емпедокл уявляв собі так. Спочатку частки чотирьох елементів, з'єднуючись, утворили органи й частини тіла тварин, які існували самостійно. Потім з окремих членів і частин тіла виникли різного роду потворні неповноцінні істоти, нежиттєздатні з тієї причини, що в них не було всіх органів, необхідних для життя й розмноження; лише надалі, також у результаті випадкових сполучень, виникли гармонічні організми, які стали розмножуватися статевим шляхом.
Харчування й ріст живих організмів Емпедокл, як і Анаксагор, пояснював прагненням часток з'єднуватися із собою подібними. Тканини людського тіла, за Емпедоклом, відрізняються різними пропорціями, в яких перебувають вхідні в них чотири елементи.
Цікаві міркування Емпедокла з питань фізіології й ембріології. Так, він вважав, що слух залежить від напору повітря на вушний хрящ, що висить у юшці наче дзвіночок і коливається при ударі. Головну роль в організмі, на думку Емпедокла, грає кров, і тому верховенство належить тій частині або тим органам, у яких крові найбільше. При помірному охолодженні крові наступає сон, а при повному охолодженні - смерть. Душа вмирає разом з тілом, тому що вона представляє собою лише кількісне відношення змішаних у тілі елементів.
На відміну від Анаксагора Емпедокл вважав, що зародок утворюється зі змішання чоловічого сім'я з жіночим, причому стать зародка залежить від температури, у якій він розвивається. При розвитку зародка насамперед утворюється серце як головний орган життя. Дитина більше схожа на того з батьків, чиє сім'я при зачатті було більше гарячим і рясним. Залежно від того, які елементи переважають у тілі тварин, їхні види з моменту виникнення вибирають для життя відповідне середовище - водне, повітряне або наземне.
Емпедокл вважав, що рослини виникли із землі раніше ніж тварини. На їх ріст впливає теплота землі, подібно тому як на ріст зародка діє теплота матки. Розмаїтість рослин залежить від отримання різних елементів, які вони одержують із живильного ґрунту.
Походження відчуттів Емпедокл трактував інакше, ніж Анаксагор: на його думку, відчуття походять від дії подібного на подібне. Так, наприклад, він думав, що в оці є пори, заповнені почергово вогнем і водою. За допомогою пор вогню сприймається білий колір, а за допомогою пор води - чорний.
Емпедоклу приписують також створення вчення про чотири темпераменти. Поряд з теоретичними дослідженнями Емпедокл займався медичною практикою; як лікар він вважався засновником сицилійської школи в медицині.
Біологічні погляди Емпедокла зіграли важливу роль у поширенні ідеї про природне походження живих істот. Вона була далі успішно розвинена Демокритом (15) (460-370 до н.е. ), який стверджував, що світ складається із дрібних неподільних часток - атомів, що рухаються в порожнечі. Атоми вічні й незмінні; вони ніколи й ніким не були створені й не можуть бути знищені. Рух властивий атомам від природи, і для пояснення його немає потреби прибігати до сил, які перебувають поза матерією. Атоми відрізняються один від одного тільки за своєю формою й величиною. Цього одного досить, за Демокритом, для того, щоб пояснити виникнення всіх тіл природи - неживих і живих. Так як все складається з атомів, то народження будь-якої речі є з'єднання атомів, а смерть - їхнє роз'єднання.
Демокрит написав ряд творів, присвячених різним проблемам біології, психології й медицини; на жаль, жодне з них до нас не дійшло, навіть в уривках. Тому в нас є лише випадкові відомості про біологічні погляди Демокрита.
Живі істоти виникли, на думку Демокрита, у той період розвитку нашого світу, коли земля, яка була насичена вологою, вся складалася з м'якого мулу. Під дією сонячного жару в окремих місцях, де накопичувалася волога, виникло гниття, що дало початок утворенню оболонок, або міхурів, усередині яких зародилися перші тварини. Залежно від різниці атомів, які утворили тіла живих істот, деякі тварини стали літати в повітрі, інші - плавати у воді, треті - жити на суші. На частку людини в порівнянні з іншими тваринами припало більше тепла й більше дрібних, круглих атомів, з яких утворена душа. В окремих деталях погляди Демокрита на походження живих істот нагадують відповідні погляди Емпедокла (виникнення нежиттєздатних потвор і т.д.).
Цікаві ембріологічні ідеї Демокрита. До нього багато філософів і лікарів вважали, що сім'я є продуктом мозку, причому відповідно до наявності двох статей існує два види сім'я - чоловіче й жіноче. Демокрит висунув теорію про виділення сім'я всім тілом, тобто допускав наявність у сім'я часток від всіх органів і частин тіла.
Згідно переконанням Демокрита, під час перебування зародка в матці спочатку утворюється пупок, а потім живіт і голова. Потвори виходять внаслідок неправильного зрощення різних порцій сім'я, яке спотворює форму частин зародка, які розвиваються.
