Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции_информсистемы_Назаров_11_02_2016.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.93 Mб
Скачать

- 55 -

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна

К афедра станцій та вузлів

Конспект лекцій з дисципліни

«Інформаційні системи і технології»

для студентів спеціальностей 7.100403

«Організація перевезень та управління на залізничному транспорті» та

7.100402 «Транспорті системи»

Зав. каф. _________ Бобровський В.І.

Укладачі: _________ В.І.Бобровський

"____"__________ 2016

_______________ О.А.Назаров

Редактор __________ Т. В. Мацкевич

"____"__________ 2016

Дніпропетровськ 2016

1. Основні поняття та етапи розвитку інформаційних систем та технологій

Сьогодні, у вік інформатизації і комп’ютеризації, інформація є таким самим ресурсом, як трудові, матеріальні і енергетичні. Інформація – найцінніший ресурс поряд з такими традиційними видами ресурсів, як нафта, газ, інші корисні копалини, транспортні засоби, шляхи сполучень тощо. Саме тому процес опрацювання інформації по аналогії з процесами переробки матеріальних ресурсів можна сприймати як технологію.

Інформаційна технологія (ІТ) – процес, що використовує сукупність засобів і методів збирання, опрацювання й передачі даних для одержання інформації нової якості (інформаційного продукту). Сучасний етап розвитку інформаційної технології характеризується впровадженням персональних комп'ютерів і застосуванням телекомунікаційних засобів зв'язку.

Основна мета ІТ – отримати необхідну для користувача інформацію, з метою її аналізу, і ухвалення на її основі рішення щодо подальших дій. Загальна структура ІТ може бути розділена на послідовність базових процедур:

  1. збирання нової і пошук накопиченої в різних джерелах інформації про стан об’єктів, процесів і явищ;

  2. передача інформації від місця збирання або накопичення до місця опрацювання або використання (разом із захистом інформації від перешкод);

  3. комплексне опрацювання інформації (адаптація нових даних до існуючих моделей, напрацювання рішень і сценаріїв оптимальної поведінки, уточнення варіантів раніше ухвалених рішень);

  4. розширення та вдосконалення математичних моделей, експертних систем, баз знань, технічних і технологічних засобів збереження, опрацювання та відображення інформації (з метою посилення контролю достовірності інформації);

  5. контроль ефективності та аналіз результатів використання інформації;

  6. прогнозування подальшої діяльності та діагностика роботи інформаційної системи.

1.1 Етапи розвитку інформаційних технологій

1-й етап (до кінця 80-х рр. ХХ сторіччя) - централізоване опрацювання інформації на ЕОМ обчислювальних центрів. На цьому етапі створювалися обчислювальні центри колективного користування, оснащені великими ЕОМ. Застосування таких ЕОМ дозволяло опрацьовувати великі масиви інформації і отримувати на її основі різні види інформаційної продукції, яка потім пропонувалася користувачам.

2-й етап (до кінця 90-х рр. ХХ сторіччя) – децентралізоване опрацювання інформації на персональних комп’ютерах (ПК). На цьому етапі у зв’язку з появою персональних комп’ютерів (ПК) і розвитком засобів телекомунікації з’явилися проблеми обміну інформацією між окремими ПК.

3-й етап – раціональне опрацювання інформації. Переваги і недоліки централізованих і децентралізованих ІТ призвели до необхідності розумного поєднання одного й іншого підходів.

В сучасному суспільстві основним технічним засобом технології опрацювання інформації є ПК і засоби накопичення інформації. В поняття сучасної ІТ включені також комунікаційні технології, які забезпечують передачу інформації різними засобами зв’язку (телеграф, телефон, факс, інтернет тощо).

Тим користувачам, що не володіють мовами програмування, надана можливість прямого спілкування з ЕОМ в діалоговому режимі.

Сучасні ІТ базуються на трьох основних принципах:

  1. інтерактивний (діалоговий) режим з «дружнім» інтерфейсом роботи користувача з комп’ютером;

  2. інтегрованість (стиковка, взаємозв’язок) між різними програмними продуктами;

  3. гнучкість процесів зміни, як самих даних, так і зміни постановки задач.