Основи класифікації професіографічних методів.

Професіографічні методи розрізняють за рядом ознак, з яких суттєвими є такі:

• встановлення співвідношень між вимогами професії і здібностями людини;

• оцінка можливого успіху в тій або іншій професійній діяльності, виходячи з властивостей особистості людини;

• цільова спрямованість на відбір або професійну орієнтацію, на компонування робочого місця;

• використання знань переважно з однієї або де-кількох галузей про людину (антропометрії або біомеханіки, психології праці і ергономіки, психології здібностей, психології особистості і диференціальної психології і ін);

• використання специфічного математичного апарату;

• переважно феноменологічний підхід (від аналізу конкретної діяльності до побудови моделей) або, навпаки, абстрактно-логічний підхід (від побудови моделей до синтезу конкретної діяльності);

• можливість використання результатів для застосування інших професіографічних методів.

За комбінацією цих ознак професіографічні методи можна класифікувати наступним чином:

• предметно-функціональні методи – їх основне призначення оптимізація робочих дій з предметами і знаряддям праці, а також робітничих функцій;

• операційно-логічні методи – їх призначення аналіз і синтез структури діяльності на основі мовних засобів технічної кібернетики, імовірнісної логіки і теорії алгоритмів, теорії ймовірності, теорії інформації, масового обслуговування і дослідження операцій, теорії графів і матриць;

• соматографічні методи – їх призначення оптимізація робочої пози, а також компанування робочих місць;

• психофізіологічні методи - з одного боку, мають на меті усунення інформаційних і кінетичних перевантажень (недовантажень), професійний добір, орієнтацію і навчання, аз іншого боку, надають необхідні відомості як для предметно-функціональних, так і для особистісних методів;

• особистісні методи – призначені для профорієнтації і профдобору.

Література:

1. Бодров В. А, Орлов В.Я. Психология и надежность: Человек в системах управления техникой /РАН, Институт психологии. — М.; Институт психологии РАН, 1998. — 285 с.

2. Галактионов А.И. Основы инженерно-психологического проектирования АСУ ТП. -М.: Энергия, 1978. -208с.

3. Инженерная психология. Под ред. Г.К.Середы. К.: Вища школа, 1976. - 308 с.

4. Основы инженерной психологии: Учебник для вузов / Под ред. Б. Ф. Ломова. — 2-е изд. - М,: Высшая школа, 1986, - 447 с.

5. Современная психология: Справочное руководство/Под ред. В. Н. Дружинина. - М..ИНФРА-М, 1999.- 687 с.

6. Справочник по инженерной психологии / С.В.Борисов, В.А.Денисов, Б.А.Душков; Под ред. Б.Ф.Ломова, — М,: Машиностроение, 1982. — 368 с.

7. Стрелков Ю.К. Инженерная и профессиональная психология:Учеб. Пособие для студ.высш. учеб.заведений. – М.:Издательский центр «Академия»; Высшая школа, 2001. – 360 с.

8. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія:Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 264 с.

12