2. Поняття професійної придатності

Професія – це сформована на основі розподілу праці обмежена сфера діяльності, в якій людина виконуючи необхідні для суспільства функції реалізує властиві їй можливості, отримуючи в залежності від кількості і якості своєї праці заробітню платню.

Під професійною придатністю розуміється вся сукупність якостей особистості, котрі зумовлюють успішність підготовки до професійної діяльності та її виконання.

Автоматизоване виробництво висуває до людини-оператора своєрідні вимоги: відповідальність завірність та своєчасність виконнання дій, розвиток здібностей до декодування інформації.

Професія оператора загалом поділяється на два основних види:

- Оператор, що обслуговує не повністю автооматизовані системи. Складність діяльності визначається двома факторами: обсяг і ритмічність надходження інформації та ступенем складності втручання в систему. Важливу роль відіграють такі процеси, як сприймання, пам’ять, мислення, характер їх перебігу.

- Оператор, що обслуговує високоавтоматизовані системи. Складність діяльності може бут різноманітна: діяльність за зазадалегідь відомим алгоритмом, чи прийняття самостійних рішень.

Проблема професійної придатності розглядається в трьох основних аспектах:

1. Наявність необхідної мотивації, яка має значення як при виборі трудової діяльності, так і при навчанні.Від неї залежить результат діяльності. Виробляється мотивація під впливом різних факторів: оцінка суспільної значимості професії, її пристиж, можливості для творчості.

2. Наявність психофізіологічних передумов професійних знань, вмінь та навичок..

3. Психофізіологічні передумови застосування знань та навичок у спецефічних професійних ситуаціях. Відомим є факт, що певні необхідні професійні якості формуються безпосередньо в процесі трудової діяльності, а не під час навчання. В результаті в операторів виникають суттєві розбіжності при виконані однакових обов’язків. Сукупність таких якостей називають індивідуальним стилем діяльності.

Про навність професійної придатності свідчать два критерії: рівень оволодіння професією, та міра задоволення людини своєю професією (В.Н. Дружинін, Г.К.Середа, Б.Ф Ломов).

3. Навчання та тренування операторів

Незважаючи на спеціальну підготовку, оператори можуть здійснювати помилкові дії: пропускати важливі операції, чи робити зайві. Причинами помилок оператора є недоліки в організації їх навчання. Основним недоліком методів навчання є некерованість процесу навчання, тобто про рівень засвоєння знань судиться за результатами іспитів, неконтролюючи при цьому способів за допомогою яких оператор оволодіває знаннями. Процес засвоєння знань залежить від уваги, усвідомлення, розуміння матеріалу.

В системі дій оператора виокремлюють виконавську сторону, тобто система операцій по зміні об’єкта діяльності та пізнавальну, що виявляється у відображенні умов діяльності і має назву орієнтовної основи діяльності.

Процес навчання повинен бути спрямований на забезпечення умов формування орієнтовної основи діяльності.Такими умовами є:

-чітке визначення цілей діяльності;

-детальна характеристика об’єкта дій;

-опис технологічних стадій керування об’єктом;

-виявлення необхідних знарядь діяльності;

-характеристика виконавських операцій, якими реалізується технологічний процес;

-спосіб контролю за виконанням завдання;

-загальний план виконання завдання.

Організація навчання може здійснюватись такими методами:

Метод ”зразка”, коли всі необхідні відомості по кожному компоненту орієнтовної основи діяльності задаються наперед, які оператор повинен запам’ятати.

Проблемно-теоретичний метод, коли кількість відомих даних обмежена і оператор самостійно створює необхідну систему операцій.

Бланковий метод, коли складається стандартна схема, що відображає статичні характеристики певного керованого об’єкта, потім наносяться змінні параметри і на основі їх урахування приймаються рішення про необхідні керуючі дії.

Дотримуючись принципу поетапного формування дій в навчанні опреаторів виокремлюють такі етапи фомування дій:

1) ознайомлення із змістом дії, метою, характером, умовами виконання;

2) розгорнута матеріальна дія, застосовуються рельні предмети, фізичні моделі;

3) мовний етап – кожну операцію називають, а потім виконують

4) виконання дій в умі, а називається тільки їх результат, дії автоматизуються і набувають форми єдиного акту.

Відпрацювання дій вимагає певної кількості вправ, тобто тренування, яке може здійснюватись при наявності моделей реальних конструкцій – тренажерів.

Вони поділяються на чотиригрупи:

1) тренажери для формування сенсорних навичок, тобто навичок спрймання сигналів та їх первинної обробки;

2)тренажери для формування сенсомоторних навичок, котрі за їх допомогою формуються і доводяться до автоматизму.

1. тренажер для формування розумових навичок, використовуються для вироблення способів вирішення алгоритмізованих завдань і проблемних ситуацій.

2. тренажери змішаного типу, застосовуються для підготовки операторів дистанційних систем управління (В.Н. Дружинін, Г.К.Середа, Б.Ф Ломов).