1. Співвідношення особистості і професії

Проблема професійного становлення особистості є відображенням більш загальної проблеми співвідношення особистості і професії в цілому. Існують дві основні парадигми цієї взаємодії.

Перша полягає в запереченні впливу професії на особистість. Прихильники цього підходу виходять із традиційних - вибравши професію, особистість не змінюється на шляху її освоєння і здійснення трудових функцій.

Друга парадигма взаємодії професії й особистості характерна для більшості як для багатьох зарубіжних дослідників, так і є загальноприйнятою у вітчизняній психології (Шадріков У.Д., Кудрявцев Т.В., Абульханова-Славська К.А., Поваренков Ю.П., Клімов Є.А.). Вона полягає у визнанні факту впливу професії на особистість і зміні особистості в ході професійного розвитку. Процес формування особистості професіонала одержав у вітчизняній психології назву професіоналізації. Цей процес починається з моменту вибору професії і триває протягом усього професійного життя людини.

Виділяють чотири етапи професіоналізації:

1) пошук і вибір професії;

2) освоєння професії;

3) соціальна і професійна адаптація;

4) виконання професійної діяльності.

На кожному з цих етапів відбувається зміна провідних механізмів детермінації діяльності, міняються її цілі. Якщо на початкових етапах суб'єкт ставить перед собою ціль освоїти професію і пристосуватися до її вимог, то на наступних він може прагнути змінити її зміст й умови.

Професійний розвиток є невід'ємною частиною професіоналізації особистості. Починається вона на стадії освоєння професії і продовжується на наступних етапах. Більш того, вона не закінчується на стадії самостійного виконання діяльності, а продовжується аж до повного відходу людини від справ, здобуваючи специфічну форму і зміст.

Таким чином, професійний розвиток — доволі складний процес, який має циклічний характер; людина не тільки удосконалює свої знання, уміння і навички, розвиває професійні здібності, але може зазнавати й негативного впливу цього процесу. Такий вплив приводить до появи різного роду деформацій і станів, що знижують не тільки професійні успіхи, але і негативно позначаються на – особистому житті людини.

Тобто можна говорити про прогресивну і регресивну стадії професійного розвитку.

Прогресивна стадія професійного розвитку особистості.

Ця стадія професійного розвитку особистості, насамперед, пов'язана з формуванням мотивів професійної діяльності і структури професійних здібностей, знань, умінь і навичок.

Професійна мотивація є системою внутрішніх спонукань, які викликають трудову активність людини, направляють її на досягнення професійних цілей і регулюють структуру і функції діяльності. Існує велика кількість різноманітних класифікацій мотивів трудової діяльності. Як приклад, можна навести відому класифікацію потреб, запропоновану американським психологом А.Маслоу. Він виділяє п'ять рівнів потреб:

1) фізіологічні потреби (голод, спрага, сексуальність і т, д.);

2) потреба в безпеці (захист від страждань, незручностей);

3) потреба в соціальних зв'язках (співпереживання, спілкування, любов, дружба і т.д.);

4) потреба в самоповазі (визнання, повага, схвалення);

5) потреба в самоактуалізації (потреба в розумінні й осмисленні власного шляху, реалізації своїх можливостей і здібностей).

Під професійно важливими якостями оператора розглядаються професійні здібності і характеристики особистості, які забезпечують ефективне виконання діяльності.

Професійні здібності — це властивості психічних процесів (сприйняття, пам'ять, увага, мислення, уява) і психомоторні функції (координація рухів рук і ніг, сенсомоторна координація і т.д.), які забезпечують ефективність діяльності.

Регресивна стадія професійного розвитку особистості.

Як правило, праця позитивно впливає на людину і її особистісні особливості. Однак професійний розвиток може носити і регресивний характер. Негативний вплив професії на особистість може носити частковий чи повний характер. При частковому регресі професійного розвитку зачіпається якийсь один його елемент. Повний регрес означає, що негативні процеси торкнули окремі структури психологічної системи діяльності, приводячи до їх руйнування, що може знизити ефективність виконання діяльності. Ознакою негативного впливу професії на особистість є поява різних професійних деформацій чи специфічних станів, наприклад психічного вигоряння.

Слово “деформація” (від лат. defomatio — перекручування) означає зміну фізичних характеристик тіла під впливом зовнішнього середовища. Під професійною деформацією розуміють будь-які зміни, викликані професією, що відбуваються в організмі і здобувають стійкого характеру. Деформація поширюється на всі сторони фізичної і психічної організації людини, що змінюються під впливом професії.