Питання № 1. Теорія навчання воїнів.

1.1. Загальна характеристика військового навчання

Галузь педагогічної науки, що містить теорію навчання військовослужбовців і військових підрозділів, зветься військовою дидактикою (від грец. ”didacticos” - ”навчальний”).

Засновником дидактики був Ян Амос Коменський (1592-1670) - великий чеський гуманіст і педагог.

Герберт Спенсер

Теорія матеріальної освіти належить англійському філософу Герберту Спенсеру (1820-1903). Метою системи Г.Спенсера була підготовка спеціалістів практичного напрямку - кваліфікованих техніків і робітників. Дидактичні засади матеріальної освіти грунтувалися на необхідності п’яти видів людської діяльності:

• самозбереження,

• здобування засобів для життя,

• виховання потомства,

• виконання соціальних функцій

• дозвілля.

Ушинський

Засновником української дидактики був великий педагог К.Д.Ушинський (1823-1871), який вважав себе українцем і багато часу працював і жив в Україні і похований у Києві. В основу його педагогіки було покладено ідею народності (у сучасному розумінні - загальності) початкового навчання.

Суворов

Визначна роль у створенні системи уявлень про виховання і навчання військовослужбовців належить О.В.Суворову (1729-1800). Він глибоко розумів природу слов’янського характеру воїнів, їх здатність на великі подвиги та героїзм у відповідь на батьківську турботу офіцерів. Видатний полководець вважав навчання і виховання єдиним процесом, який вимагає від командирів наполегливості, послідовності та осмисленості. Він підкреслював необхідність підготовки військ не до плац-параду, а до війни з “будь-яким неприятелем”, і тому метою виховання військовослужбовців вважав прищеплення таких якостей, щоб “будь-хто у будь-якому випадку” був “бадьорим, сміливим, мужнім і на себе надійним”.

Драгомиров

У другій половині XIX ст. значний внесок у створення дидактичних основ навчання військовослужбовців зробив наш співвітчизник М.І.Драгомиров (1830-1905).

Запропонована ним військово-педагогічна система спиралася на суворівську систему підготовки військ.

Зміст військово-професійної освіти включав:

• вивчення статутів,

• вогневу підготовку,

• гімнастику,

• фехтування,

• стройову підготовку,

• тактику,

• окопну справу,

• вміння володіти холодною зброєю.

Процес навчання мав ґрунтуватися на принципі: ”Війська мають вчити в мирний час тільки те, що їм належить робити у воєнний час”. Він вимагав послідовності, доцільності, систематичності, наочності, доступності та міцності навчання воїнів. Багато уваги він приділяв методиці навчання військовослужбовців, яка в основному спиралася на демонстрацію, пояснення і вправи.

Сучасні умови розвитку вітчизняної військово-педагогічної науки, а також соціальні запити до Збройних сил України свідчать про те, що обсяг знань, які необхідні військовому спеціалісту, швидко зростає. Сьогодні робити акцент на опануванні військовослужбовцями тільки певної сукупності знань не можна. Кожному воїну необхідно прищепити вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися у сучасній військово-науковій інформації. Це означає, що військова дидактика має бути спрямована до особистості воїна, який навчається. Процес навчання необхідно організувати таким чином, щоб він умів самостійно вчитися, сформував у себе навички та вміння до самоосвіти.

Безумовно, військовою дидактикою охоплюється вся діяльність командирів, яку називають викладанням, і навчально-пізнавальна діяльність воїнів, яку визнають як учіння. Ця активна, цілеспрямована і змістовна взаємодія того, хто вчить (офіцери, прапорщики, сержанти), і того, хто навчається (усі військовослужбовці), визначається як процес навчання військовослужбовців.

Процес навчання військовослужбовців - активна, цілеспрямована і змістовна взаємодія того, хто вчить (офіцери, прапорщики, сержанти), і того, хто навчається (усі військовослужбовці) під час якої останні засвоюють певну сукупність військово-професійних знань, формують необхідні професійні практичні навички та вміння, всебічно розвивають свої інтелектуальні та фізичні здібності і кваліфікацію.

Військове навчання – це планомірна, організована, спільна і двостороння цілеспрямована діяльність тих, хто навчає, і тих, хто навчається, спрямована на свідоме, міцне і глибоке опанування останніми системи військово-професійних знань, навичок і вмінь, процес, під час якого набувається військова освіта, відбувається виховання, розвиток і психологічна підготовка військовослужбовців і військових підрозділів, формування світогляду, засвоєння воєнного досвіду людства і військової діяльності.

Процес навчання охоплює різноманітні підпорядковані загальній меті пари актів викладання й учіння (дії суб‘єктів і об’єктів військового навчання) та їх сукупності. Тобто зміст цього поняття у військовій дидактиці охоплює взаємодію суб’єктів і об’єктів навчання у процесі освоєння останніми військово-професійних знань, навичок, вмінь, опанування підвалин військової майстерності, всебічного розвитку особистості.

Безумовно, слід пам’ятати про основні ознаки процесу навчання військовослужбовців:

• системність,

• цілісність,

• комплексність,

• планомірність,

• націленість на конкретний практичний результат,

• тривалість

• організованість.

Глибоке і правильне їх розуміння сприяє якісний організації та проведенню цього цілеспрямованого, складного, різнопланового і змістовного військово-педагогічного процесу.

Навчальний процес - система організації навчально-виховної діяльності, в основі якої - органічна єдність і взаємозв’язок викладання і учіння; спрямована на досягнення цілей навчання і виховання”. Отже, ця система надає завершеного вигляду всьому навчальному процесу у військових підрозділах і частинах. У Збройних силах України ця система має назву військово-навчальний процес чи військово-дидактичний процес, тому що поняття “навчальний” і “дидактичний” є тотожними.

Основними складовими цієї системи є такі компоненти:

• цільовий,

• стимулюючо-мотиваційний,

• змістовний,

• операційно-діяльнісний,

• контрольно-регулюючий,

• результативний.

Центральними постатями виступають суб’єкт і об’єкт навчання.

ЗАГАЛЬНИМИ ПОНЯТТЯМИ ВІЙСЬКОВОЇ ДИДАКТИКИ як військово-педагогічної науки є:

• “мета навчання”,

• ”викладання”,

• ”учіння”,

• ”освіта”,

• “зміст навчання”,

• “навчальна програма”,

• ”навчальний план”,

• ”навчальний предмет”,

• ”навчальний матеріал”,

• ”навчальна ситуація”,

• ”метод навчання”,

• ”об'єкт навчання”,

• ”суб'єкт навчання”,

• ” самоосвіта” та ін. (рис. 2).

Рис. 2. Місце дидактичних категорії у військовій педагогіці

Структура навчальної діяльності об’єкта навчання має включати три взаємопов’язані аспекти:

• мотиваційний,

• процесуальний

• змістовний.

Вони мають діяти у комплексі. Через те сутність учіння полягає не стільки в опануванні певних військово-професійних знань, навичок та вмінь, стільки в умінні вчитися і оволодінні методикою самовдосконалення, тобто самоосвіти і самовиховання.