3.1. Стан інформаційної компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів

Аналіз наукових праць і розробок, дисертаційних досліджень, інформаційно-аналітичних матеріалів свідчить про те, що теорія та технології управління інформаційними системами, зокрема загальноосвітнім навчальним закладом, не виступали пред­метом окремого дослідження й потребують розгляду відповідно до сучасних наукових підходів, теорій, концепцій та рішень у галузі ін­формаційного менеджменту та менеджменту інформаційних систем.

В умовах формування інформаційного суспільства в системі уп­равління закладом почали ширше запроваджуватись електронно-об­числювальні машини; автоматизація процесів пошуку, оброблення, передачі, збереження інформації; програмно-прикладні й апарат­ні засоби; програмно-технічні комплекси автоматизованих систем, термінали користувача, інформаційно-комунікаційні технології. Ці фактори зумовлюють необхідність вивчення, аналізу та оцінювання стану інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом, кількісного і якісного стану комп'ютерного забезпечення управління та використання інформаційно-комуніка­ційних технологій, що було визначено одним із завдань дослідження [449; 469].

На аналітико-констатувальному етапі експерименту основну ува­гу було приділено вивченню й аналізу філософської [454; 472], соціо­логічної, психологічної, педагогічної, кібернетичної, управлінсь­кої літератури [455-458] та літератури з освітнього менеджменту [404-409; 413-418; 420-437; 473], інформатики, соціальної інформа­тики, інформології [486; 418; 502], правової інформатики [262]; віт­чизняного та зарубіжного досвіду щодо розробки й запровадження в практику роботи шкіл інформаційних ресурсів, систем [438-440], послуг, банків і баз даних, використання керівниками засобів ІКТ в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами [4; 225; 227; 245; 318; 370; 450; 453]. Дисертант читала лекції й проводила прак­тичні заняття, тренінги на курсах підвищення кваліфікації для уп­равлінців з проблематики «Управління інформаційними ресурса­ми», авторських курсах «Стратегічне управління закладом освіти» в Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогіч­них кадрів; «Стратегічне управління закладом освіти» та «Управління персоналом» у рамках українсько-голландського проекту — UDEM в Центральному Інституті післядипломної педагогічної освіти (ЦІП-ПО) протягом 2002-2004 pp. На цьому етапі дослідження здійснено розробку програми й методики, визначення об'єкта, предмета, мети, гіпотези, завдань дослідження, а також напрямів констатувального етапу експерименту, прогнозування очікуваних результатів [13; 23; 25; 210; 224; 235; 251-256].

Для досягнення поставленої мети й розв'язання завдань досліджен­ня визначено й застосовано комплекс методів дослідження. Теоретич­ний, історико-педагогічний, ретроспективний аналіз науково-пе­дагогічної й методичної літератури та періодики дав фактологічний матеріал для вивчення проблеми дослідження й став основою цього етапу. Порівняльно-зіставний метод та аналіз даних дали змогу вия­вити й порівняти існуючі авторські моделі управлінських інформа­ційних систем [4; 225; 227; 245; 318; 240; 253; 370], і їхні структури, визначити значення досвіду їх запровадження для сучасної педаго­гічної науки та шкільної практики в умовах формування інформа­ційного суспільства; простежити ґенезу поглядів різних науковців і практиків на проблему інформаційного забезпечення управління закладом. Ретроспективний аналіз дозволив охарактеризувати зміст, компоненти, структуру, організацію розробки та запровадження уп­равлінських інформаційних систем у практику роботи.

На цьому етапі експерименту проведено також аналіз, системати­зацію та узагальнення директивно-нормативних документів у галузі управління освітою та інформатизації освіти; визначено експеримен­тальну базу, кількісний та якісний склад учасників дослідно-експе­риментальної роботи (див. табл. А1.1-1.5 додатку А1); кодування ін­формації (від франц. code — сукупність правил), що представлено як сукупність операцій з підготовки емпіричних даних до формалізова­ного опрацювання [89-91] та аналізу, тобто зміст цих операцій заклю-чається в перетворенні даних у числову форму.

На аналітично-пошуковому етапі вивчено стан практичної розроб­ки проблеми з використанням емпіричних методів: діагностичних (анкетування, бесіда, опитування керівників закладів); обсерваційних (пряме, побічне, включене спостереження, безпосереднє й опосеред­коване спостереження управлінської діяльності); прогностичних (ек­спертні оцінки, самооцінка, узагальнення незалежних характеристик інформаційних управлінських систем респондентами, моделюван­ня, естраполяція, шкалування, ранжування та інші); праксиметрич-них (аналіз інформаційної діяльності адміністративно-управлінської ланки загальноосвітнього навчального закладу, професіографічний аналіз управлінської діяльності керівників); методів математичної статистики (середня арифметична, мода, міра зв'язку між змінни­ми величинами (кореляція); статистична обробка даних для аналізу та інтерпретації результатів констатувального етапу експерименту, розроблено методику формувального етапу експерименту, здійсне­но уточнення висновків, розроблено методику формувального етапу експерименту.

Використання в процесі дослідження понятійно-термінологічно­го аналізу сприятиме визначенню сутності основних понять пробле­ми дослідження, компонентів управлінських інформаційних систем, з'ясуванню особливостей їх архітектури та стану сформованості ін­формаційної компетентності керівників закладу. Застосування емпі­ричних методів сприятиме всебічному пізнанню предмета досліджен­ня, отриманню емпіричних даних про інформаційне забезпечення процесу управління закладом, з'ясуванню стану обізнаності керівни­ків закладів із поняттєво-термінологічним апаратом інформаційного менеджменту і суміжних з ним дисциплін (інформатика, соціальна інформатика, інформаціологія, управління інформаційними ресур­сами) та визначення рівнів сформованості інформаційної компетен­тності керівника ЗНЗ. На цьому етапі виконано основну експеримен­тальну частину дослідження, проаналізовані дані, відкоректовані експериментальні матеріали, розроблено модель інформаційної ком­петентності керівника закладу та розпочато теоретичне обґрунтуван­ня моделі автоматизованої системи управління загальноосвітнім нав­чальним закладом.

Констатувальний етап експерименту передбачав використання кабінетних досліджень, які дозволять здійснити порівняльний і вто­ринний аналіз даних розвідок дослідників, сформулювати науково обґрунтовані та експериментально підтверджені висновки. Кабінетні дослідження — це аналіз інформації з офіційних, а також інших дру­кованих джерел: періодичних видань, рекламних матеріалів, аналі­тичних довідок, технічних, економічних журналів, даних статистики [6, с. 74]. Слід зазначити, що деякі з етапів експерименту здійснюва­лися послідовно один за одним, а деякі — паралельно. Це зумовлено специфікою завдань дослідження й практичними потребами розроб­лення оптимального змістового наповнення системи інформаційно­го забезпечення управління та автоматизованої системи управління закладом.

Комплексне дослідження стану інформаційного забезпечення управління в практиці функціонування загальноосвітніх навчаль­них закладів проводилось за трьома напрямами. Задачі першого на­пряму дослідження на констатувальному етапі експерименту (КЕЕ) передбачали:

— з'ясувати стан обізнаності керівників закладів і їх заступників з понятійно-термінологічним апаратом інформаційного менеджменту (анкета К-1, К-2 (додаток А2), бесіди з керівниками закладів, вивчення шкільної документації);

• розробити зміст і структуру інформаційної компетентності керівника закладу та визначити рівень її сформованості;

• охарактеризувати експериментальні ЗНЗ за кількісними показ­никами суб'єктів управління та НВП, типом ЗНЗ і станом їх матеріаль­но-технічного забезпечення та визначити склад експертів із застосу­ванням способів оцінки якості експертів (додаток A3).

Проведення досліджень у галузі управління освітою передбачає розроблення управлінських і педагогічних проблем, для вирішен­ня яких застосовуються різні методи наукового дослідження. Одним із надійних засобів опрацювання даних педагогічного дослідження є метод групових експертних оцінок. В експерименті нами обрано два різновиди експертних методів: метод групових експертних оцінок і метод експертних комісій (педагогічного консиліуму). У процесі ек­сперименту розроблена методика складання анкет, опитних листів, карток щодо вивчення та оцінювання стану інформаційного забезпе­чення управління закладом. Враховуючи дані психологічної науки про те, що людина може утримувати в уяві для співставлення та оцінюван­ня одночасно 7±2 об'єктів, кількість питань в анкетах для їх переважної більшості не перевищувала 12. Якщо в анкеті запропоновано понад 12 питань, то вони блокувались за змістом, відповідно до мети й завдань дослідження. Після складання матеріалів проводилася їх перевірка групою експертів, що була утворена з представників адміністратив­но-управлінської ланки експериментальних закладів і спеціалістів органів управління освітою. Питанням формування експертних груп присвячена низка праць вітчизняних і зарубіжних авторів [64; 73; 80; 198; 210; 219; 246 ]. Якість експертів визначалася за такими класич­ними якостями як «...зацікавленість, діловитість, об'єктивність» [388, с. 30] та професійною управлінською та кваліметричною (експертною) компетентністю, що передбачає обізнанність експерта з методологією експертного розв'язання задачі, що досліджується. Для оцінки якості експертів ми застосували такі методи як самооцінку, метод взаємних рекомендацій, метод анкетних даних, який відноситься до докумен­тальних методів оцінки експертів, опитування з метою оцінювання аргументованості відповідей щодо знань змісту функціональної діяль­ності керівників у галузі інформаційного менеджменту. До експертів були сформульовані вимоги, представлені у вигляді таких показників як: науково-педагогічний стаж (стаж держслужбовця з урахуванням рангу), наявність наукового ступеня чи вченого звання, наявність нау­кових праць, винаходів, розробок інформаційних ресурсів, інформа­ційних систем, висока поінформованість щодо досягнень педагогічної науки, менеджменту та суміжних дисциплін і володіння сучасними методами дослідження, участь у науково-практичних конференціях, семінарах, нарадах та інших формах науково-методичної роботи, участь у роботі інших експертних груп, методичних комісій, прове­денні педагогічних досліджень і наявність відповідного сертифікату, 12^і категорія або звання за результатами фахової атестації. Для цього ми вивчили документальні дані 41 кандидата в експерти; розробили анке­ту, зміст якої блоковано за основними показниками, описаними вище, та здійснили відбір кандидатів в експерти за коефіцієнтом конкордації згідно з частотним показником та обчислили статистику % (хі-квадрат) [388, с. 50] (див. табл. А3.1, 3.2. додатку АЗ). Оцінка показників здійс­нювалася за бальною системою, а інтервал значень робочою групою був розбитий на три інтервали: 0,9<v,<l (повне узгодження); 0,7<v,<0,9 (добре узгодження); 0,5<v,<0,7 (задовільне узгодження) [388, с. 50-51]. За величину коефіцієнта узгодження приймається одне із значень ко­ефіцієнта конкордації, а саме: К = 0,718 (див. табл. А3.1. додатку АЗ).

У процесі камерного експерименту відпрацьовувався механізм опитування та анкетування на невеличких групах респондентів різних категорій, а після кожного анкетування зміст матеріалів коригувався. В остаточному вигляді більшість анкет, опитувальних листів, карток складалася з трьох частин: пояснювальної записки (мета процедури, спосіб позначення відповідей), тексту самої анкети або опитувальника та інструкції. Для проведення дослідження розроблялась технологія проведення процедури й методика обробки одержаних даних.

Для збору даних на констатувальному етапі експерименту засто­совувалися різні види анкет, опитувальників, проводилися спостере­ження і бесіди для того, щоб одержати конкретну, повну інформацію про стан забезпечення процесу управління закладом інформацією та використання управлінських інформаційних систем, ІКТ технологій у практиці роботи закладів. Розгорнуті анкети, опитувальники з блоко­ваними питаннями передбачали вибіркові чи конструктивні відповіді і застосовувалися під час експерименту для визначення стану обізна­ності респондентів з понятійно-термінологічним апаратом проблеми дослідження; з'ясування низки проблем і пропозицій щодо удоско­налення процесу інформаційного забезпечення управління закладом; виявлення стану задоволення інформаційних потреб суб'єктів управ­ління. Другий вид анкет (опитувальників) використовувався для збору цільової тематичної інформації і передбачав альтернативну відповідь: «так», «ні», «не визначився», «частково». Третій вид — це анкети (опи­тувальники) з вибірковими та альтернативними відповідями застосо­вувалися з метою з'ясування та оцінювання рівня обізнаності керівни­ків закладів із компонентами системи інформаційного забезпечення управління закладом та оприлюднення отриманих результатів.

Програмою констатувального етапу експерименту передбачено вивчення: соціально-демографічних характеристик управлінської діяльності керівників закладів; витрат часу на реалізацію управлінсь­кої та інформаційної діяльності; місцерозташування та характеристику загальноосвітніх навчальних закладів; стану інформаційної компетен­тності керівників і процесу інформаційного забезпечення управління закладом, практичне застосування управлінських інформаційних сис­тем; характеристики ЗНЗ за такими показниками: тип закладу, склад адміністративно-управлінської ланки, кількість учнів, учителів, ко­лективу закладу (див. табл. А1.1-1.5 додатку А1). Кількість респондентів і загальноосвітніх навчальних закладів представлено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Характеристика кількості респондентів і загальноосвітніх навчальних

закладів за регіональною ознакою

Назви областей/	Миколаївська		Рівненська	Різні	Всього
Кількість респондентів і ЗНЗ	м. Миколаїв	райони		області країни
1	2	3	4	5	6
Кількість респондентів	228	42	72	580	922
Кількість ЗНЗ	76	42	34	370	522

Аналіз даних таблиці 3.1 свідчить про те, що на констатувальному етапі експерименту брали участь 76 директорів закладів м. Миколаєва і 152 заступники, серед яких директори 3 ліцеїв, 5 гімназій, 1 коле­гіуму, 2 спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням англійської мови з 1 класу та спеціалізованої школи мистецтв і прикладних ре­месел; 42 директори загальноосвітніх навчальних закладів Новобузь-ського й Миколаївського районів Миколаївської області; 72 директори Володимирецького району Рівненської області та їх заступники; 580 керівників ЗНЗ з різних областей України, слухачі курсів підвищення управлінської кваліфікації в Центральному інституті післядиплом-ної педагогічної освіти (ЦІППО) та Київському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти; адміністративно-управлінська ланка Херсонського ліцею Херсонської обласної ради та п'яти закладів м. Красиліва Хмельницької області (ЗОНІ №1, ЗОШ №2, ЗОШ №3, ЗОШ №4, НВК), ЗНЗ м. Чернігова, Харкова, Рівненської областей, м. Києва та інші, які мають статус експериментальних майданчиків лабораторії управління освітніми закладами, і ЗНЗ, з якими укладено угоду про співпрацю щодо проведення дослідно-експериментальної роботи, та Інституту педагогіки АПН України.

Професіографічний аналіз управлінської діяльності респондентів здійснено з використанням емпіричних (діагностичних, прогнос­тичних і праксиметричних) методів і методів математичної статис­тики. В анкеті К-1 перше й друге запитання передбачало визначен­ня соціально-демографічних характеристик респондентів, до яких віднесені вік і стать управлінців. Аналіз даних на перше запитання анкети К-1 свідчить, що за віковим цензом спектр респондентів роз­поділений від 28 до 65 років. Загальна кількість керівників-респон-дентів, які брали участь в експерименті, — 922. З них: до тридцяти років — 79 (8,57%); віл тридцяти до сорока років — 286 (31,01%); від 12^а сорока до п'ятдесяти років — 233 (25,57%); від п'ятдесяти до п'ятдесяти п'яти років — 185 (20,06%); від п'ятдесяти п'яти до шістдесяти — 79 (8,57%); понад шістдесят — 60 (6,5%). Дані на друге запитання анкети К-1 показують тендерну характеристику респондентів: жінок — 673 (73,0%), чоловіків — 249 (27,0%). Стаж педагогічної роботи становить від 5 до 43 років, управлінської — від 2 місяців до 35 років, у середнь­ому близько 10 років. У процесі дослідження виявлено таке розмаїття типів загальноосвітніх навчальних закладів, якими керують респон­денти: 58 загальноосвітніх закладів II ступеня; 389 — середні загаль­ноосвітні школи, 16 спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов, одна спеціалізована школа мистецтв і прикладних ремесел, чотири колегіуми, три школи-інтернати, 26 гімназій, одна санаторна школа-інтернат, 28 ліцеїв (дані аналізу відповідей четвер­того питання анкети K-1-додаток А). Серед 522 закладів 336 розташо­вано в місті, а 216 — у сільській місцевості. Респонденти констату­ють, що на управлінську діяльність протягом тижня вони витрачають в середньому 48 год., індивідуальні значення витрат часу коливають­ся від 42 до 60 годин. Тривалість денного робочого часу керівників у часовому вимірі коливається в межах від 7,5 до 13 год., в середньому 9,6 годин. Як зазначають керівники-респонденти, тривалість робочо­го часу залежить від типу закладу, кількості учнів, кількості членів ко­лективу закладу, управлінського досвіду, підготовки до управлінської діяльності, місцерозташування закладу, соціокультурного оточення. На здійснення інформаційної діяльності респонденти протягом тиж­ня витрачають в середньому від 16 до 42 год., значення середнього показника становить 22,4 год. Спектр відповідей на сьоме запитання анкети К-1 свідчить проте, що 115 (12,47%) респондентів задовольняє рівень автоматизації власної управлінської діяльності, 219 (23,75%) частково задовольняє, 588 (63,77%) не задовольняє.

Обізнаність, знання і розуміння респондентами сутності понятій­но-термінологічного апарату інформаційного менеджменту, моде­лювання та аналізу управлінських інформаційних систем є фактором їх подальшої модернізації й практичного застосування та підвищен­ня ефективності управління. Для з'ясування рівня обізнаності рес­пондентів із поняттєво-термінологічним апаратом інформаційного менеджменту використовувались такі методи: цілеспрямоване спос­тереження за управлінською та інформаційною діяльністю керівни­ків закладу, анкетування, самооцінка, кодування та квантифікація (підрахунок і кількісне порівняння змісту відповідей на запитання анкети й в процесі бесід), аналіз і систематизація одержаних даних, контент-аналіз відповідей респондентів на запитання анкети К-2, яку розроблено й проведено (див. додаток А2).

Аналіз результатів анкетування й бесід із респондентами дозво­ляє відзначити такий спектр відповідей на перше запитання К-2: 89 (9,65%) респондентів тлумачать поняття «інформація» як роз'яснення

чого-небудь, будь-яких фактів; 62 (6,72%) — як виклад стану подій, освітніх і управлінських явищ; 68 (7,38%) — визначають зміст поняття через кілька інформаційних процесів здобуття та передачі інформації; 98 (10,62%) — як відображення реального Всесвіту; 101 (10,95%) — як обізнаність й поінформованість в галузі управління; 107 (11,60%) — процес обміну інформацією; 112 (12,14%) — як процес тотожній ко­мунікації; 87 (9,43%) —як будь-яку сукупність сигналів, фактів, букв, цифр, даних; 39 (4,22%) — як коротку статтю, допис у періодиці, що містить фактичні дані; 81 (8,78%) — як відомості у будь-якій формі та вигляді; 54 (5,86%) — як пояснення особами процесів, фактів, подій явищ; 24 (2,60%) —як публічно оголошені чи документовані відомості про освітні процеси. Квантифікація та аналіз відповідей респонден­тів дозволяють зробити висновок про відсутність у них цілісного ро­зуміння суті поняття «інформація» як загальнонаукової й філософської категорії; 722 (78,31%) респондентів розкрили його сутність переваж­но з позицій теорії комунікації. Філософський аспект сутності понят­тя «інформації» трактує тільки 87 респондентів, що становить 9,43% від їх загальної кількості. Вивчення стану обізнаності респондентів із видами інформації, що циркулює в ЗНЗ, здійснювалось за допомо­гою методів анкетування другого запитання анкети К-2 та співбесід. Квантифікація змісту відповідей та їх аналіз дозволяє систематизувати виділені респондентами види інформації за характерними ознаками, що є основою їх класифікації, й представити в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Результати вивчення стану обізнаності керівників закладів із категоріями «видів інформації»

Інтерпретація	Назви областей/кількість респондентів			Кількість
видів інформації респондентами/ назва видів	Микол, обл.	Рівнен обл.	Різні обл. країни	відповідей (%)
інформації*	270	72	580	922 (100%)
1	2	3	4	5
Педагогічна*	193	57	291	541 (58,68)
Інформація про педагогічний процес	120	31	56	207 (22,45)
Інформація про педагогічну діяльність та її результативність	71	12	49	132 (14,31)
Психологічна*	229	48	402	679 (73,64)
Розвивальна	113	17	89	219 (23,75)
Управлінська*	259	38	338	635 (68,87)

сорока до п'ятдесяти років — 233 (25,57%); від п'ятдесяти до п'ятдесяти п'яти років — 185 (20,06%); від п'ятдесяти п'яти до шістдесяти — 79 (8,57%); понад шістдесят — 60 (6,5%). Дані на друге запитання анкети К-1 показують тендерну характеристику респондентів: жінок — 673 (73,0%), чоловіків — 249 (27,0%). Стаж педагогічної роботи становить від 5 до 43 років, управлінської — від 2 місяців до 35 років, у середнь­ому близько 10 років. У процесі дослідження виявлено таке розмаїття типів загальноосвітніх навчальних закладів, якими керують респон­денти: 58 загальноосвітніх закладів II ступеня; 389 — середні загаль­ноосвітні школи, 16 спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов, одна спеціалізована школа мистецтв і прикладних ремесел, чотири колегіуми, три школи-інтернати, 26 гімназій, одна санаторна школа-інтернат, 28 ліцеїв (дані аналізу відповідей четвер­того питання анкети K-1-додаток А). Серед 522 закладів 336 розташо­вано в місті, а 216 — у сільській місцевості. Респонденти констату­ють, що на управлінську діяльність протягом тижня вони витрачають в середньому 48 год., індивідуальні значення витрат часу коливають­ся від 42 до 60 годин. Тривалість денного робочого часу керівників у часовому вимірі коливається в межах від 7,5 до 13 год., в середньому 9,6 годин. Як зазначають керівники-респонденти, тривалість робочо­го часу залежить від типу закладу, кількості учнів, кількості членів ко­лективу закладу, управлінського досвіду, підготовки до управлінської діяльності, місцерозташування закладу, соціокультурного оточення. На здійснення інформаційної діяльності респонденти протягом тиж­ня витрачають в середньому від 16 до 42 год., значення середнього показника становить 22,4 год. Спектр відповідей на сьоме запитання анкети К-1 свідчить про те, що 115 (12,47%) респондентів задовольняє рівень автоматизації власної управлінської діяльності, 219 (23,75%) частково задовольняє, 588 (63,77%) не задовольняє.

Обізнаність, знання і розуміння респондентами сутності понятій­но-термінологічного апарату інформаційного менеджменту, моде­лювання та аналізу управлінських інформаційних систем є фактором їх подальшої модернізації й практичного застосування та підвищен­ня ефективності управління. Для з'ясування рівня обізнаності рес­пондентів із поняттєво-термінологічним апаратом інформаційного менеджменту використовувались такі методи: цілеспрямоване спос­тереження за управлінською та інформаційною діяльністю керівни­ків закладу, анкетування, самооцінка, кодування та квантифікація (підрахунок і кількісне порівняння змісту відповідей на запитання анкети й в процесі бесід), аналіз і систематизація одержаних даних, контент-аналіз відповідей респондентів на запитання анкети К-2, яку розроблено й проведено (див. додаток А2).

Аналіз результатів анкетування й бесід із респондентами дозво­ляє відзначити такий спектр відповідей на перше запитання К-2: 89 (9,65%) респондентів тлумачать поняття «інформація» як роз'яснення чого-небудь, будь-яких фактів; 62 (6,72%) — як виклад стану подій, освітніх і управлінських явищ; 68 (7,38%) — визначають зміст поняття через кілька інформаційних процесів здобуття та передачі інформації; 98 (10,62%) — як відображення реального Всесвіту; 101 (10,95%) — як обізнаність й поінформованість в галузі управління; 107 (11,60%) — процес обміну інформацією; 112 (12,14%) — як процес тотожній ко­мунікації; 87 (9,43%) — як будь-яку сукупність сигналів, фактів, букв, цифр, даних; 39 (4,22%) — як коротку статтю, допис у періодиці, що містить фактичні дані; 81 (8,78%) — як відомості у будь-якій формі та вигляді; 54 (5,86%) — як пояснення особами процесів, фактів, подій явищ; 24 (2,60%)—як публічно оголошені чи документовані відомості про освітні процеси. Квантифікація та аналіз відповідей респонден­тів дозволяють зробити висновок про відсутність у них цілісного ро­зуміння суті поняття «інформація» як загальнонаукової й філософської категорії; 722 (78,31%) респондентів розкрили його сутність переваж­но з позицій теорії комунікації. Філософський аспект сутності понят­тя «інформації» трактує тільки 87 респондентів, що становить 9,43% від їх загальної кількості. Вивчення стану обізнаності респондентів із видами інформації, що циркулює в ЗНЗ, здійснювалось за допомо­гою методів анкетування другого запитання анкети К-2 та співбесід. Квантифікація змісту відповідей та їх аналіз дозволяє систематизувати виділені респондентами види інформації за характерними ознаками, що є основою їх класифікації, й представити в табл. 3.2.

Організаційна	159	35	307	501 (54,34)
Організаційно-управлінська	178	17	169	364 (39,47)
Планова	202	11	299	512 (55,53)
Контрольна	258	69	267	594 (64,43)
Аналітична	189	15	344	548 (59,43)

Маркетингова		60	1		82	143 (15,50)
Інформація про фінансові витрати		-	21		133	154 (16,70)
Фінансова		169	3		272	444 (48,15)
Облікова		119	31		244	394 (42,73)
Координаційна		254	19		271	544 (59,00)
Освітня*		210	69		462	741 (80,36)
Інформація про зміст навчання		89	49		288	426 (46,20)
Інформація про виховання		199	68		376	643 (69,73)
Інформація про батьків учнів		211	53		228	492 (53,36)
Інформація про організація НВП		73	17		354	444 (48,15)
Інформація про освіту педагогів		113	59		178	350 (37,96)
Нормативно-методична інформація		89	19		193	301 (32,64)
Документована шкільна інформація		191	69		323	583 (63,23)
Інформація про учнів		211	55		271	537 (58,24)
Інформація про діяльність вчителів і якість їх роботи		235	44		239	518 (56,18)
Інформація про Закони України в освітній галузі		255	67		307	629 (68,22)
Навчальна		252	6		345	603 (65,40)
Шкільна*		111	5		457	573 (62,14)
Внутрішкільна педагогічна	54		21	169		244 (26,46)
Внутрішкільна	98		43	373		514 (55,74)
Науково-технічна*	51		-	238		289 (31,34)
Масова інформація*	173		49	417		639 (69,30)
Політична	98		26	373		497 (53,90)
Суспільна	59		31	267		357 (38,72)

Коефіцієнт обізнаності респондентів із поняттєво-термінологіч­ним апаратом у галузі інформаційного менеджменту розраховувався за формулою 3.1:

2-и,+1-и₂+0-/7з (3.1)

^{1(061 =} 2-(_Пі+п₂+п₃)

де 2,1, 0 — оціночні бали, п₁ — кількість респондентів, які правиль­но дали відповідь щодо сутності явища, яке вивчалося; п₂ — кількість респондентів, які частково назвали ознаки явища; п₃ — кількість рес­пондентів, які не дали правильної відповіді. Квантифікація відпові­дей 922 респондентів дозволила отримати об'єктивні, систематизовані кількісні дані про внутрішню і зовнішню інформацію соціального спрямування, що циркулює в закладі та оцінити за такими визначе­ними рівнями:

0 < Кс; і < 0,39 — низький рівень обізнаності з понятійно-терміно­логічним апаратом інформаційного менеджменту і суміжних із ним дисциплін;

0,40 < К^., < 0,60 — середній рівень обізнаності; 0,61 < К_0б, < 0,80 — достатній рівень обізнаності; 0,81 < К,₆1 < 1 — високий рівень обізнаності.

Аналіз даних колонок 2, 3, 4 табл. 3.2 показує, що 541 (58,68 %) рес­пондентів правильно назвали такий вид інформації, як педагогічна, й свідчить про середній рівень обізнаності респондентів за середньо­арифметичним значенням коефіцієнта обізнаності з педагогічною інформацією К^ „,=0,58. Коефіцієнти обізнаності респондентів із пе­дагогічною інформацією у розрізі областей мають такі значення: 0,71 (Мик. обл.), 0,79 (Рівн. обл.), 0,50 (інші області України), що свідчить про наявність їх рівня обізнаності. Значення коефіцієнтів обізнано­сті респондентів з психологічною інформацією мають такі значення: 0,84; 0,67; 0,69, що дозволяє констатувати високий рівень обізнано­сті керівників Миколаївської області з цим видом інформації та до­статнім — в інших областях країни. Середньоарифметичне значення коефіцієнта обізнаності респондентів з психологічною інформацією становить 0,75 і відповідає достатньому рівню. 12**

Управлінська інформація характеризує професійну діяльність адміністративно-управлінської ланки, інформаційні потоки та їх змістове наповнення, основні концепти науки управління й реп­резентована 635 керівниками. Середньоарифметичне значення _у,=0,69 коефіцієнта обізнаності респондентів з цією категорією свід­чить про достатній рівень. Аналіз даних 2-4 колонок таблиці 3.2 дозволяє зробити висновок про те, що керівники закладів обізнані також з деякими підвидами управлінської інформації. Спектр зна­чень коефіцієнта обізнаності з підвидами інформації знаходиться в межах від K_o6nyl = 0,013-^0,96. Значення коефіцієнта К^.»^, = 0,013 від­повідає низькому рівню обізнаності керівників Рівненської області з маркетинговою інформацією, що тяжіє до нуля — нижньої границі інтервалу оцінок. Високий рівень обізнаності 258 керівників Мико­лаївської області з контрольною інформацією підтверджує значення коефіцієнта К_о6пк1 = 0,955. Середнє значення коефіцієнтів обізнаності керівників із підвидами управлінської інформації становить — 0,43, що відповідає середньому рівню обізнаності з цими категоріями (див. формулу 3.2).

_{к 6 =} 0,33 + 0,39 + 0,56 + 0,64 + 0,59 + 0,15 + 0,17 + 0,48 + 0,42 + 0,59 _{= 0} 43 (3 2)

Аналіз відповідей респондентів на друге запитання анкети К-2 свідчить про те, що 453 (49,13%) керівників до видів інформації від­несли такі якісні характеристики інформації як структурованість, ак­туальність, повнота й достатність інформації, стабільність, цінність, адекватність, статистичність, електронна інформація, кон'юнктурна, достовірна, документована, недокументована, претензійна, парт­нерська, своєчасна, надлишкова, інформація засобів масової інфор­мації. Це підтверджує фрагментарність знань і невміння респонден­тами здійснювати таксономію та виділяти класифікаційні основи групування інформації за галузями наук (педагогічна, психологічна, управлінська, фінансова тощо), процесами в загальноосвітньому нав­чальному закладі (навчання, виховання й розвиток учнів), сферами вироблення (освіта, наука, культура як сфери суспільства), за інститу­ціями вироблення (ліцей, школа, гімназія тощо).

Коефіцієнт обізнаності респондентів з освітньою інформацією становить К_об „,=0,80 і відповідає достатньому рівню. Це означає, що 80,36% респондентів правильно визначають категорію «освітня ін­формація» та інтерпретують її як відомості, що виробляються у сфері освіти й характеризують процеси та їх результативність, власне нав­чальна (65,40% респондентів), виховання (69,73% респондентів), до­кументована шкільна інформація (63,23% респондентів), результатив­ність діяльності вчителів (56,18% респондентів), інформація про учнів (58,24%), інформація про Закони України в освітній галузі (68,22% респондентів).

Середнє арифметичне значення коефіцієнта ступеня обізнаності керівників закладів із складовими характеристиками «освітньої ін­формації» становить 0,54, що свідчить про середній рівень обізнаності (див. формула 3.3).

0,46 + 0,69 + 0,53 + 0,48 + 0,37 + 0,32 + 0,63 + 0,58 + 0,56 + 0,68 + 0,65 _{п с л}

(3.3)

Слід відзначити про дещо нерівномірний розподіл відповідей та значень коефіцієнтів К_о6 „.„., від 0,32 + 0,69, від низького до достатнього рівнів обізнаності респондентів, який пояснюється повторами від­повідей респондентів про ідентичні процеси та різним розумінням сутності видів інформації. К_о6 „ _а, = 0,32 стосується нормативно-мето­дичної інформації про організацію основного процесу — навчально-виховного й відповідає низькому рівню обізнаності. Слід відзначити, що в середньому 208 (22,55%) респондентів до внутрішньої інформа­ції віднесли зовнішню інформацію (науково-технічна, масова інфор­мація, політична, суспільна).

На третє запитання анкети К-2 «З яких джерел надходить інформа­ція до загальноосвітнього навчального закладу» респонденти дали такі відповіді. До загальноосвітнього навчального закладу поступає інфор­мація від секретаріату Президента України — 246 (26,68%); Верховної Ради України — 407 (44,14%), Міністерства освіти і науки України — 695 (75,37%), управління освіти і науки міської державної адмініст­рації — 473 (51,30%), управління освіти і науки обласної державної адміністрації — 356 (38,61%), управління (відділу) освіти районної державної адміністрації — 253 (27,44%), інституцій післядипломної педагогічної освіти — 672 (72,88%), батьків учнів — 407 (44,14%), гро­мадськості — 379 (41,10%), наукових установ — 152 (16,48%), бібліо­тек — 585 (63,44%), інституцій житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, зв'язку — 309 (33,51%), установ суспіль­ного харчування — 267 (28,95%), інституцій охорони здоров'я — 387 (41,97%), соціального забезпечення й страхування — 201 (21,80%), за­собів масової інформації — 685 (74,29%).

При ухвалі управлінських рішень, наприклад, різні види планів, рішення педагогічної ради, рішення загальних зборів колективу, рі­шення загальних зборів трудових колективів, рішення науково-ме­тодичної ради, рішення ради закладу, накази, розпорядження, мето­дичні рекомендації і поради респонденти використовують такі види інформації: законодавчо-правову — 493 (53,47%), економічну — 552 (59,86%), педагогічну — 725 (78,63%), документовану — 472 (51,19%), соціологічну — 385 (41,75%), аналітичну — 589 (63,88%), облікову — 391 (42,40%), статистичну — 299 (32,43%) за результатами анкетуван­ня (анкета К-2, 4 запитання). За результатами анкетування з'ясовано, що респонденти при розробці управлінських рішень лише частково використовують різновиди соціальної та управлінської інформації порівняно з педагогічною — 95,44% (див. табл.З стовпчики 2,3,4).

На п'яте запитання анкети К-2 «Як Ви розумієте суть поняття «ін­формаційне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом?» респонденти дали різноманітні відповіді. Аналіз і їх кван-тифікація дозволила структурувати інтерпретацію сутності поняття респондентами у такий спосіб: 70 (7,59%) респондентів тлумачить це поняття як певну сукупність оптимальної інформації; 152(16,48%)—як збір, обробку, аналіз і передачу інформації дирекції, вчителям, учням; 76 (8,24%) — як сукупність знань і відомостей, потрібних для управ­ління; 101 (10,95%) —як процес використання інформації з метою ви­роблення, ухвали й прийняття управлінських рішень; 119 (12,90%) — як сукупність документів і статистичної звітності; 35 (3,79%) — як організовану сукупність певного обсягу управлінської інформації; 36 (3,90%) — як забезпечення процесу управління інформацією; 45 (4,88%) — як певну сукупність зовнішньої інформації, що надходить у школу з внутрішньою; 101 (10,95%) —як діловодство. Сімдесят (7,59%) респондентів вказали, що це законодавчі, нормативні, інструктивно-методичні документи; 52 (5,63%) — аналітико-статистичні й зведені дані про школу; 33 (3,57%) — впорядковані дані; 65 (7,04%) — не дали відповідь на запитання. Аналіз одержаних даних показав, що пере­важна кількість відповідей репрезентує розбіжності в уявленнях рес­пондентів і витлумачені ними суті поняття «інформаційне забезпе­чення управління загальноосвітнім навчальним закладом».

Спираючись на базові поняття «компетентність», «компетент­ності» та результати дослідження компетентнісного підходу вітчиз­няних і зарубіжних учених Н.М. Бібік, В.І. Бондаря, С.П. Бондар, В.І. Маслова, А.К. Маркової, О.І. Пометун, О.Я. Савченко, О.В. Овча-рук, A.A. Хоружої, А. Хуторського та інших [51; 54; 211; 240; 290-294; 381; 504; 505] ми розглядаємо поняття компетентність як потенцій­ну здатність людини до діяльності та виконувати завдання, засно­ваної на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, навичках, набутих завдяки навчанню. Використання компетентнісного та діяльнісного підходів дало змогу структурувати інформаційну компетентність керівника ЗНЗ як взаємопов'язані між собою когнітивно-цільовий, процесуально-технологічний, особистісний (як сукупність склад­ників: аксіологічний, мотиваційно-креативний, комунікативно-рефлексійний) та результативний компоненти (див. рис. 3.1).

Наявність різних сутнісних характеристик компонентів інфор­маційної компетентності, багатоплановість її структури вимага­ли відповідного узагальнення, теоретичного осмислення, у резуль­таті чого визначено сутність поняття інформаційної компетентності керівника ЗНЗ як складне індивідуально-професійне утворення, яке інтегрує в собі професійні теоретичні знання у галузі інформаційного менеджменту та суміжних із ним дисциплін, ціннісне ставлення до інформаційних ресурсів, особистісні якості та практичні уміння, що забезпечують ефективну реалізацію інформаційної діяльності.

Текстовий опис моделі інформаційної компетентності керівника закладу.

Когнітивно-цільвий компонент репрезентує усвідомлення керів­никами мети і завдань інформаційної діяльності; систему знань з інформаційного менеджменту у сфері освіти, соціальної інформа­тики і суміжних з ними дисциплін, які і є основою інформаційної діяльності.

Процесуально-технологічний компонент характеризує здатність керівника застосовувати сучасні засоби інформаційно-комуніка­ційних і комп'ютерних технологій під час роботи з інформацією та розв'язання різноманітних професійних управлінських задач; умін­ня та навички щодо роботи з сучасними комп'ютерними засобами і програмним забезпеченням правового, освітнього та управлінського призначення; розуміння комп'ютера як автоматизованого робочого місця (АРМ) керівника та опанування способами і діями, що визнача­ють операціональну основу інформаційної діяльності.

Аксіологічний компонент представляє здатність керівника усвідоми­ти цінність інформації й мати самовмотивоване ставлення до про­фесійної діяльності, зокрема й інформаційної її складової, як готов­ність до прояву інформаційної компетентності.

Мотиваційно-креативний компонент включає усвідомлення необ­хідності оволодіння певним обсягом знань і умінь для продуктивної управлінської діяльності та її інформаційної складової в середовищі, насиченому засобами ІКТ, власних інформаційних потреб і потреб суб'єктів НВП; бажання поповнювати свої знання, про можливості та особливості використання сучасних засобів ІКТ для розв'язання про­фесійних задач і ситуацій, сформованість позитивного ставлення до використання засобів ІКТ; досвід творчої діяльності представлений у формі умінь здійснювати інформаційне управління ЗНЗ та приймати управлінські рішення на основі інформації в невизначених умовах, розробляти систему інформаційного забезпечення управління ЗНЗ із використанням сучасних ІКТ

Комунікаційно-рефлекс ійний компонент репрезентує досвід ефек­тивних комунікацій на основі інформації та досвід співвідношень «людина — комп'ютер», здатність до рефлексії та самоусвідомлення власної інформаційної діяльності; специфіку спілкування завдя­ки використанню мережі Інтернет, електронної пошти, інтерак­тивних комунікаційних технологій та базується на рефлексії, кри­тичному аналізі результатів управлінської діяльності та вмінні її коректувати.

Когнітивний компонент представлено сукупністю знань, умінь і навичок: Знання:

• основ інформаційного менеджменту в галузі освіти, інформа-ціології, соціальної інформатики про формування і розвиток інфор­маційного суспільства, особливостей інформаційного менеджменту в сфері освіти, сутності інформаційної взаємодії суб'єктів управління із використанням засобів ІКТ, інформаційних процесів, інформаційних потоків у архітектурі системи управління ЗНЗ;

• психолого-педагогічних, організаційно-методичних, техніч­них, ергономічних, санітарно-гігієнічних умов здійснення інформа­ційної взаємодії у системі управління закладу;

• методів і засобів ІКТ (апаратні, програмні), сучасних каналів і засобів зв'язку, комунікаційних засобів і технологій реалізації проце­су комунікації, особливостей комп'ютерної комунікації та функціо­нальних можливостей комп'ютерної техніки;

• основних понять і методів інформатики, основ роботи з інфор­мацією і засобами ІКТ, можливостей ІКТ та мережі Інтернет (сутності термінів «інформація», «види інформації», «інформаційні процеси», «інформаційна діяльність», «інформаційні ресурси» та ін.) в управ­лінській діяльності, прикладного програмного забезпечення управ­лінського призначення;

• можливостей мережі Інтернет і засобів ІКТ для пошуку, класи­фікації, перетворення, збереження інформації, методології кількісної та якісної оцінки інформаційних ресурсів, методики прогнозування потреб у них; правил використання об'єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет; раціональних способів звернення до інформацій­них ресурсів мережі Інтернет.

Про цесуально-технологічний компонент:

Уміння:

• отримувати інформацію з різних джерел, представляти її в доступній формі та орієнтуватися в світовому інформаційному просторі;

• користуватися персональним комп'ютером, працювати з апа­ратним і програмним забезпеченням на рівні кваліфікованого користувача;

• уміння використовувати засоби ІКТ для розв'язання широкого кола професійних завдань за готовими зразками;

• використовувати програмні комплекси, пакети прикладних програм загального й управлінського призначення (текстові редакто­ри, графічні системи, програми роботи з електронними таблицями, системи управління базами даних);

• поліфункціональні уміння, наявність яких забезпечує свідому і раціональну організацію інформаційної діяльності за допомогою ІКТ;

• здійснювати пошук інформації в мережі Інтернет, викорис­товувати різні методи роботи з ресурсами Інтернет як з джерелами інформації; раціонально використовувати розподілені інформаційні ресурси в мережі Інтернет;

• самостійно здобувати інформацію, нові знання на основі вико­ристання ІКТ;

• здійснювати обмін інформацією, її пошук, відбір, аналіз, синтез, опрацювання та інші інформаційні процеси, зокрема із використан­ням Web- технологій;

• розробляти презентації ЗНЗ та самопрезентації, Web-сайти;

• створювати електронні довідники, інформаційно-довідникові системи та каталоги з інформаційних ресурсів Інтернет.

Навички:

• використовувати комп'ютер у професійній діяльності та засоби зв'язку в діалоговому режимі (on-line, чат, форум);

• відокремлювати первинну інформацію від вторинної;

• пошуку необхідної інформації, даних, тобто відокремлення релевантної інформації, що є важливою для прийняття рішення або розв'язання задач від зайвої інформації та її представлення у зручній для сприйняття формі;

• створювати шкільні інформаційні продукти, ресурси, надавати інформаційні послуги;

• роботи з сучасними комп'ютерними засобами та програмним забезпеченням освітнього, правового та управлінського призначення задля розв'язання професійних задач;

• ефективного попереднього аналізу й фільтрування інформації у такий спосіб, щоб підлеглі отримували лише ту інформацію, яка пот­рібна їм для роботи і задоволення інформаційних потреб;

• розроблення рекомендацій щодо розробки оптимальних шаб­лонів для звітів і надання оперативної інформації, що визначатимуть стандартний формат її представлення.

Особистіший компонент інформаційної компетентності. Аксіологічний складник:

• наявність потреби у створенні і використанні інформаційних продуктів: презентацій, самопрезентацій; ІПС, ІДС, АСУ, БД, інфор­маційних систем тощо) у професійній діяльності:

• наявність інтересу до предмета та результатів інформаційної діяльності, соціальної інформатики, інформаційного менеджмен­ту в галузі освіти, інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій;

• ціннісне ставлення до управлінської та інформаційної діяль­ності й особистісного професійного зростання;

• сформованість особисто-значущих і ціннісних прагнень, пере­конань, поглядів, ставлень до предмета, процесу, продукту інформа­ційної діяльності.

Мотиваційно-креативний складник:

• прагнення до творчого опрацювання інформації і створення ін­формаційного продукту з використанням ІКТ;

• досвід творчої діяльності у формі уміння приймати ефективні управлінські рішення із застосуванням ІКТ та здійснювати інформа­ційну діяльність;

• сформованість свідомих, творчих, пізнавальних і професійних мотивів, які впливають на цілепокладання, процес і результати ін­формаційно-аналітичної діяльності та управлінської загалом;

• сформованість уміння використовувати засоби ІКТ для розв'язання широкого кола професійних завдань на рівні перетворення;

• усвідомлення інформаційних потреб;

• творча спрямованість інформаційної діяльності;

• здатність проявляти креативність, гнучкість, критичність, опе­ративність мислення під час пошуку, аналітико-синтетичного опра­цювання, перетворення, відбору інформації та необхідних даних.

Комунікаційно-рефлексивний компонент:

• уміння здійснювати мережне спілкування й ефективні комуні­кації під час професійної діяльності з використанням інформаційних засобів і технологій;

• рефлексія керівником цілей, процесу і результатів інформацій­ної діяльності;

• уміння орієнтуватися в освітньо-інформаційному середовищі та інформаційному просторі;

• адекватна самооцінка щодо розробки та використання інформа­ційних даних, систем, АСУ, аналізу інформації та ситуацій, зумовле­них використанням комп'ютера;

• уміння управляти комунікаційними процесами;

• сформовані навички ефективної комунікації використовува­ти різноманітні інформаційні канали: електронна пошта та інші ІТ-інструменти.

Логікою експериментального дослідження передбачено визначен­ня комплексних критеріїв і методику діагностування рівнів сформо­ваного інформаційної компетентності керівників ЗНЗ у складі ос­новних структурних складових утворення. Параметри компонентів інформаційної компетентності керівника ЗНЗ покладено в основу розробки критеріїв і діагностичної методики.

У контексті структурних складових утворення визначено п'ять рівнів (творчий, високий, достатній, задовільний і низький) і показ­ники їхніх якісних відмінностей, які мають комплексний характер і дають системне уявлення про рівень сформованості інформацій­ної компетентності керівника ЗНЗ (табл. 3.3). Розробляючи відповід­ні критерії, ми виходили з того, що інформаційна компетентність може мати різний ступінь прояву через різний ступінь професійної підготовки, фахової спеціалізації керівників як педагогів, сформова­ну систему цінностей і мотивів, професійно-особистісних якостей керівників. Під час розробки діагностичного апарату досліджен­ня переважне значення для нас мали праці Н.М. Бібік, В.І. Бондаря, С.П. Бондар, А.І. Даниленко, Г. В.Єльнікової, М.І. Жалдака, В.І. Мас-лова, В.В. Олійника О.І. Пометун, B.C. Пікельної, О.І. Пєхоти, В.А. Се-миченко, Т.М. Сорочан, А. А. Хоружої, присвячені вивченню та оцін­ці управлінської діяльності, моделям професіоналізму педагогічних працівників, критеріям виміру їхньої результативності [37-40; 83; 97; 98; 241-244; 250-252; 274; 303; 297-300; 328; 341; 381], це — об'єктивні, результативні, професійні, нормативні, індивідуально-варіативні, творчі, якісні та кількісні критерії [ 64; 73; 80; 198; 210; 219; 246].

При цьому факторно-критеріальний підхід давав можливість оці­нити сформованість основних структурних компонентів інформа­ційної компетентності як цілісного інтегративного явища.

Якісна оцінка стану сформованості інформаційної компетентності керівника ЗНЗ здійснювалась за бальною системою. Кількісні показ­ники за цією методикою можуть варіюватися від 0 до 2 балів із враху­ванням їхньої відповідності до відсоткових значень. Показник, який дорівнює 0 балів відповідає 0%, 0,2 бали — 10%, Ібал — 50%, 2 ба­ли — 100% сформованості відповідного показника компонента, який визначається. За кількісними показниками кожен рівень має свій ін­тервал, в якому коливається величина оцінного коефіцієнта інформа­ційної компетентності Кік.

Характеристика кожного рівня сформованості інформаційної компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу за принципом компліментарності (додатковості) та кумулятивної ха­рактеристики уможливлює визначення її змістових особливостей та взаємозв'язку структурних складових утворення. Визначаючи показ­ники сформованості інформаційної компетентності, ми виходили з того, що їх кількість і різноманіття відбивають широкий спектр та­ких характеристик даного явища як знання, пізнавальні та практичні навички, відношення, емоції, цінності, мотивація. Охарактеризуємо рівні сформованості інформаційної компетентності керівника ЗНЗ. Для творчого рівня властиві цілісність, глибина і системність знань з інформаційного менеджменту, інформаціології, соціальної інформа­тики, теорії управління, засобів ІКТ і творче їх застосування у нестан­дартних ситуаціях та при розв'язанні професійних задач. Творчий рівень включає наявність сформованих поліфункціональних умінь і навичок, які забезпечують здатність керівника самостійно, свідомо і раціонально організувати творчу управлінську діяльність за допо­могою ІКТ. На цьому рівні відбувається систематизація знань та усіх груп умінь і навичок, у результаті чого керівники отримують зворот­ну інформацію про хід і результати управлінської та інформаційної діяльності, як її складової, на основі порівняння з метою, а також з урахуванням експертної її оцінки; саморегуляція та рефлексія.

Високому рівню притаманні: системність знань і практичне ово­лодіння діями та їх свідоме застосування в професійній діяльності, рефлексія результатів; інтегративні уміння, яким притаманна влас­тивість широкого переносу — вміння використовувати ІКТ для розв'язання широкого кола професійних завдань; прояв активності та самостійності у процесі практичного використання знань як те­оретичної основи умінь. Достатній рівень характеризується усвідом­ленням використання набутих знань і умінь, засобів ІКТ і їх цілес­прямована реалізація під час розв'язання професійних завдань; сформованістю спеціальних умінь щодо розв'язання професійних за­вдань за допомогою засобів ІКТ не лише за готовими зразками, а й на рівні перетворення; органічним поєднанням теоретичних положень з їх практичним застосуванням. Задовільний рівень включає фрагмен­тарність застосування набутих знань і умінь, засобів ІКТ, операцій че­рез багаторазове відтворення та заучування дій та пошук шляхів ра­ціонального використання в професійній діяльності; технологічних умінь розв'язувати професійні завдання за допомогою засобів ІКТ за готовими зразками. Низький — пропедевтичний — включає наявність дій, що здійснюється методом спроб і помилок під час використання знань, умінь і навичок, засобів ІКТ, не усвідомлення керівниками ме­ти і мотивів використання засобів ІКТ в управлінській діяльності. Ре­зультативні кількісні показники сформованості інформаційної ком­петентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у межах констатувального етапу експерименту представлено у табл. З.4., а зна­чення показників сформованості, її компонентів у додатку А4 табл. А4.1-4.5.

Таблиця 3.4 Взаємозв'язок рівнів сформованості інформаційної компетентності керівників ЗНЗ із величиною оцінного коефіцієнта Кік

Назви рівнів	Кількість керівників	Кількість керівників, %	МІГ! значення Кік	Мах значення Кік	Кік
1	2	3	4	5	6
Творчий	0	0	0	0	0
Високий	0	0	0	0	0
Достатній	50	14,84	0,61	0,805	0,638
Задовільний	242	71,81	0,40	0,605	0,474
Низький	45	14,84	0,33	0,385	0,363

Із таблиці 3.4 видно, що рівень інформаційної компетентності керівників ЗНЗ більшості респондентів було оцінено експертами як задовільний — 71,81%, наступний за кількістю є достатній — 14,84%, потім низький — 14,84%.

У результаті вивчення та визначення кількісно-якісних харак­теристик рівнів сформованості інформаційної компетентності ви­явлено, що у порівняно незначної кількості респондентів наявний достатній рівень її прояву, а у більшості — задовільний. Низький рівень пов'язаний із недооцінкою значущості інформаційної скла­дової управлінської діяльності, використання засобів ІКТ, апарат­ного, системного та прикладного програмного забезпечення у про­фесійній діяльності та сформованості базових умінь користувача персональним комп'ютером для забезпечення ефективної інформа­ційно-комп'ютерної діяльності. Значення першого компонента ін­формаційної компетентності керівників розташовані в інтервалі від 13'

0,7 до 1,4 бала засвідчують про несформованість достатньої системи знань у керівників із основ соціальної інформатики, інформаційного управління у сфері освіти, розвитку інформаційного суспільства в Ук­раїні, які утворюють інформаційну основу управлінської діяльності керівника.

Процесуально-технологічний компонент оцінено у межах від 0,4 до 1,8 балів. Найбільш високі значення оцінок мають керівники, які за фахом є вчителями інформатики, фізики та математики і у яких виявлено високий рівень сформованості навичок роботи з сучасни­ми комп'ютерними засобами і програмним забезпеченням. На КЕЕ виявлено велику кількість респондентів, у яких ці навички недостат­ньо сформовані, що пояснюється низьким рівнем комп'ютерізації за­кладів, у яких вони працюють.

Потреба у створенні і використанні інформаційних продуктів в професійній діяльності, особисто-значущі і ціннісні прагнення, ставлення до цієї потреби достатньою мірою не сформовані у біль­шості керівників, про що свідчать значення оцінок у межах від 0,6 до 1,8 балів аксіологічного складника особистісного компоненту. Зна­чення оцінок мотиваційно-креативного складника інформаційної компетентності керівників розташовані від 0,6 до 1,4балів і є підтвер­дженням того, що не всі респонденти мають досвід творчої діяльності у формі уміння здійснювати інформаційне управління ЗНЗ та прий­мати управлінські рішення із застосуванням сучасних ІКТ.

Переважна більшість респондентів експериментальних ЗНЗ в ос­новному вміють орієнтуватися в освітньо-інформаційному середо­вищі, через набуття досвіду відносин «людина-комп'ютер», умінь здійснювати інформаційні процеси та інформаційно-аналітичну діяльність, про що свідчать значення оцінок комунікаційно-рефлек-сійного компоненту — від 0,6 до 1,6 балів.

Вивчення стану обізнаності респондентів стало підставою для важливого теоретичного висновку про фрагментарність розуміння переважною більшістю респондентів суті основних понять інформа­ційного менеджменту, сутності інформації та її якісних характерис­тик, видів та її ролі в управлінні закладом, що підтверджується визна­ченнями емпіричних сутностей основних термінів респондентами; несформованість умінь здійснювати таксономію інформації й виді­ляти класифікаційні основи її групування, інформаційну діяльність, розробляти й теоретично обґрунтовувати архітектуру та зміст інфор­маційного забезпечення управління ЗНЗ, застосовувати засоби ІКТ.

Класифікація й систематизація відповідей респондентів щодо сут­ності поняття «інформаційне забезпечення управління ЗНЗ» дозволяє представити їх в узагальненому вигляді через низку таких понять як інформаційна система, якісні та кількісні характеристики інформа­ції, інформаційні процеси, документообіг. Так, 158 (17,13%) керів­ників співвідносять цей термін з інформаційною системою, в якій виробляється, накопичується й використовується інформація; 122 (13,23%) — з якісними та кількісними характеристиками інформа­ції; 29 (3,15%) — лише з використанням комп'ютерної техніки; 232 (25,16%) — з інформаційними процесами; 280 (30,37%) — з обігом документів і статистичною звітністю в ЗНЗ. Тільки 36 (3,90%) респон­дентів правильно витлумачили один із варіантів визначення суті по­няття як «забезпечення процесу управління інформацією».

У процесі опрацювання педагогічної, управлінської літератури, теоретичного осмислення понятійно-термінологічного кола до­слідження сформульовано поняття «інформаційна компетентність керівника закладу» як базовий інваріантний компонент управлінсь­кої діяльності та складне індивідуально-професійне утворення, яке інтегрує в собі професійні теоретичні знання у галузі інформаційного менеджменту та суміжних із ним дисциплін, ціннісне ставлення до інформаційних ресурсів, особистісні якості та практичні уміння, що забезпечують ефективну реалізацію інформаційної діяльності.

За допомогою методів педагогічного спостереження, бесід, опиту­вань, що проводилися з респондентами на констатувальному етапі, зроблено відповідні висновки. У більшості респондентів знаходить прояв більш свідомого ставлення до необхідності опануванням ін­формаційним менеджментом, апріорне розуміння важливості ін­формаційної компетентності як основної складової інформаційної діяльності в умовах формування інформаційного суспільства в країні; сформованості поліфункціональних умінь і навичок, які забезпечу­ють здатність керівника самостійно, свідомо і раціонально організу­вати творчу управлінську діяльність за допомогою ІКТ.