4.3. Наукове обґрунтування структури, змісту та технологічної сутності моделі системи інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом

Аналіз концептуальних підходів до теорії і технологій менедж­менту та їх трансформація в інформаційне управління ЗНЗ, тео­ретичне обґрунтування основ функціонування інформаційних потоків як пріоритетних складових системи управління, визначення джерел і видів інформації, особливостей інформаційних процесів да­ють змогу продовжити реалізацію мети дослідження, а саме підійти до розв'язання важливого завдання —теоретично обґрунтувати систему інформаційного забезпечення управління ЗНЗ, розробити її модель та експериментально перевірити ефективність її функціонування.

Реалізація задуму потребувала конкретизації фундаментальних вихідних положень, які випливають з тенденцій існування і розвитку систем, відображають причинно-наслідкові зв'язки у системі управ­ління ЗНЗ і забезпечують їх функціонування та розвиток. До них ми віднесли: наукові підходи, базові принципи управління ЗНЗ; систе­му спеціальних принципів інформаційного забезпечення управління ЗНЗ, які відображають вимоги до побудови, функціонування системи та управлінської діяльності; фактори вибору інформації, які є осно­вою теоретичного обґрунтування та утворення системи інформацій-ногр забезпечення управління ЗНЗ і її функціонування, проведення формувального етапу експерименту.

У результаті узагальнення різних теоретико-методологічних по­ложень, теорій соціального і внутрішньошкільного управління, ме­неджменту і концепцій, що стосуються об'єкта і предмета нашого до­слідження, виявлено й розкрито в другому підрозділі першого розділу сутність і шляхи застосування провідних методологічних підходів для реалізації мети і завдань дослідження (науковий, системно-кі­бернетичний, системно-діяльнісний, функціональний, стратегічний, інформаційний), які утворюють концептуальну основу побудови сис­теми інформаційного забезпечення управління ЗНЗ і її впровадження в практику. Реалізація мети і завдань дослідження, перевірка його п отези передбачала необхідність створення системи інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом. Креативно-прогностичне осмислення її компонентів, змісту, зв'язків, особливостей функціонування актуалізували необхідність розробки відповідної моделі, яка дозволила б вивчити цей процес до її практичного запровадження, побачити її цілісно, досліджувати не тіль­ки окремі компоненти (елементи), а й інформаційно-функціональні зв'язки між ними, здійснювати теоретичний аналіз системи. За до­помогою моделі також можливо методично інтерпретувати основні концептуальні положення дослідження, певною мірою технологізу-вати інформаційні процеси та управлінську діяльність суб'єктів й ін­формаційну її складову.

У наукових працях з філософії, соціології, менеджменту, кібернетики існують різні підходи до витлумачення поняття «модель», яке походить від латинського слова «тосіиіих», — означає міру, мірило, взірець, є «умовним зразком (зображення, схема, опис тощо) якогось об'єкта (або системи об'єктів), який зберігає зовнішню схожість й пропорції частин при певній схематизації й умовності засобів зобра­ження» [79, с. 213]. Існує чимало визначень та інтерпретацій терміна «модель»: узагальнене та абстрактне подання схеми явища, що вив­чається; своєрідний еталон, який втілюється в педагогічний процес; об'єкт системної побудови, створений на основі безпосереднього чи опосередкованого чуттєвого пізнання; умовний образ якогось об'єкта чи системи об'єктів для вияву відношення між людськими знаннями про них; штучно створений об'єкт у вигляді схеми, креслення, логіко-математичних знакових формул, аналогічний або подібний до об'єкта дослідження і відтворює його структуру, властивості, взаємозв'язки й відношення між елементами, безпосереднє вивчення якого пов'язане з якимись труднощами, великими витратами коштів і енергії чи є просто недоступним й тим ускладнює здобуття інформації про об'єкт, який нас цікавить [42, с. 51; 218, с. 313; 289, с. 582;322, с. 62;401, с. 19]. Семантичне значення поняття «модель» багатозначне й означає зра­зок якогось об'єкта чи системи об'єктів, представлений у найбільш за­гальному вигляді при певній схематизації структурних компонентів і зв'язків між елементами та відтворює його окремі сторони, характе­ристики, властивості, функції. Модель є системою, штучно створеною людиною, що набуває змісту аналога, має пізнавальний потенціал лише тоді, коли відтворює і заміщує об'єкт дослідження та в процесі його вивчення дає змогу отримати нову інформацію. Отже, термін «модель» базується на абстрактно-логічних процедурах науково­го дослідження та використовується тоді, коли виникає необхідність відобразити об'єкт, процес або деяку сукупність явищ за допомогою інших об'єктів, процесів, явищ, які краще вивчені, зрозумілі, досліджені, або коли виникає потреба у суб'єкта пізнати, обґрунтувати, по­яснити складні явища й поняття.

Моделювання як метод і універсальний спосіб пізнання використовується в науці з метою вивчення і перетворення явищ у будь-якій сфері діяльності, зокрема і в управлінні галуззю освіти. Моделюван­ня виконує такі функції: ілюстративну, пояснювальну, критеріальну, евристичну, прогностичну, перетворювальну. Метод моделювання широко використовується в сучасних педагогічних дослідженнях, що знаходить підтвердження у працях українських (В.І. Бондар, Л.І. Да-ниленко, Г. В.Єльнікова, С. У. Гончаренко, М. В. Гриньова, В. Г. Кремень, В.І. Маслов, Н. Г. Ничкало, В. В. Олійник, В. Ф. Паламарчук, О. М. Пєхо-та, Н. Г. Протасова, О. Я. Савченко, С. О. Сисоева, О. С. Сухомлинська, Г. Г. Філіпчук та ін.) і російських (П.І. Третьяков, Ю. А. Конаржевсь-кий, О. А. Орлов, Т.І. Шамова, Л.І. Фішман та ін.) учених. Побудувати модель — означає провести мисленнєву або реальну імітацію об'єкта шляхом створення аналогів, у яких відтворюються мета, структура, принципи організації, параметри функціонування об'єкта як систе­ми. Цільова варіативність побудови певної моделі впливає і на вибір її форм (текстова, описова, графічна, комбінована) та видів (структурні і функціональні, формалізовані й імітаційні у вигляді схем, графіків, рисунків; інформаційні, моделі-аналоги тощо).

У межах нашого дослідження ми обираємо форму концептуальної, комбінованої моделі, що являє собою сукупність ідей, принципів, на­укових підходів, інформаційних процесів і дій суб'єктів управління, на основі яких буде охарактеризовано об'єкт дослідження і забезпечення інформацією процесу управління ЗНЗ.

Основні етапи моделювання складних об'єктів, якими і є система інформаційного забезпечення управління ЗНЗ: визначення об'єкта до­слідження; встановлення мети й формулювання завдань дослідження; вибір форми та визначення виду моделі; перехід від об'єкта дослідження до моделі, тобто побудова моделі; вивчення стану функціонування моделі або поведінки моделі та її структурних компонентів, функцій у певних створених умовах на основі визначених кількісних і якісних показників процесів, явищ; фіксація, порівняння, аналіз кількісних і якісних показників моделі; узагальнення даних і формулювання вис­новків щодо стану функціонування або поведінки моделі; перехід від моделі прототипу до об'єкта дослідження — оригіналу.

Під час розробки моделі ми дотримувалися певних вимог, які доз­волили зробити модель чіткою, зрозумілою й простою: реалістичність осмислення задуму; подібність моделі об'єкта оригіналу; цілеспрямо­ваність моделі, тобто визначення й узгодження параметрів моделі зі встановленою метою функціонування або розвитку об'єкта вивчен­ня; раціональність і доцільність визначення мети, структурних ком­понентів, імітаційних процесів, кількісних показників, станів і умов функціонування об'єкта; гнучкість тобто певна трансформація ком­понентів об'єкта моделювання при зміні умов його функціонування; повнота відображення об'єкта-оригінала при мінімізації складовикомпонентів; продуктивність, яка забезпечує отримання реального кінцевого результату.

У нашому дослідженні враховано такі особливості моделювання, як інструменту пізнання, що дозволить:

• вивчити систему інформаційного забезпечення управління ЗНЗ як інформаційну систему, в основі якої лежить процес вироблення ін­формації або інформаційного ресурсу з притаманним їй життєвим циклом від періоду створення до періоду її використання; різні стани її функціонування, інформаційні процеси та їх практичну реалізацію під час здійснення управління;

• визначити та цілісно вивчити архітектуру системи ІЗУ ЗНЗ й функціонально-інформаційні зв'язки між компонентами системи;

• з'ясувати зміст і оптимізувати інформаційні потоки в органі­заційній структурі управління ЗНЗ між компонентами підсистем і суб'єктами управління та НВП;

• компактно представити управлінські та інформаційні процеси, явища на об'єкті дослідження і їх взаємозалежність;

• здійснити моніторинг якісних і кількісних показників парамет­рів процесів, які досліджуються, та їхній аналіз; планувати нові спос­тереження у звичайних природних умовах та експерименті;

• генерувати або відібрати ідеї, цілеспрямовані на результат розв'язання конкретної проблеми, спроектований результат абстра­гування; принципи організації системи, закономірності, які будуть слугувати концептуальною основою системи.

• сформувати необхідний і достатній обсяг інформації та її зміст;

• спрогнозувати своєчасність надходження і передачі інформації завдяки високій пропускній спроможності каналів зв'язку до суб'єктів управління і споживачів інформації;

• досягти економії часового ресурсу та раціонально спланувати його використання. Таким чином, цільове призначення моделі, згід­но з метою нашого дослідження, — створити систему інформаційного забезпечення управління ЗНЗ, яка б була спрямована на забезпечення процесу підвищення ефективності управління та результативності ос­вітнього процесу, цілеспрямовану організацію інформаційного забез­печення управління; сприяла формуванню інформаційної компетен­тності керівників і вдосконаленню змісту управлінської діяльності.

Базовою основою моделі є уявлення суб'єкта про систему інформа­ційного забезпечення управління ЗНЗ як об'єкта вивчення. Відповід­но до завдань дослідження та теоретичного загальнонаукового мето­ду абстрагування ми сконцентрували увагу на найбільш важливих компонентах (елементах) системи, властивостях, прямих і зворотних інформаційних зв'язках і потоках. Сутність абстрагування полягає в тому, що система як об'єкт пізнання розглядається не на всій не­скінченній сукупності ознак, зв'язків, властивостей та відношень між ними, а тільки на її найістотнішій частині, що є системоутворюючою. Обмеження та вилучення сукупності несутєвих і другорядних ознак, властивостей і відношень між ними зумовл^о принципом ігноруван­ня другорядних аспектів об'єкта досліджеИЯ з метою виокремлення головних. Окрім того, ми враховували, щосуб'єкт-пізнання з усього нескінченного розмаїття об'єктивної реальрсті має виокремити чітко визначену сукупність явищ, фактів, процес?, об'єктів, проаналізувати їх, сформулювати висновки та використати х в процесі діяльності або дослідження.

Пріоритетними функціями моделювашя в умовах реалізації пос­тавлених у дослідженні завдань є прогнатична та перетворююча. Вивчення системи інформаційного забезпч^ення управління ЗНЗ як об'єкта дослідження за допомогою моделі єіасобом здобуття нової ін­формації про неї, що здатна замінити її в приесі пізнання. Методами, які використовувалися у дослідженні для вівчення системи інформа­ційного забезпечення управління ЗНЗ, є сістемний підхід — напря­мок методології спеціально-наукового пізі*ння й соціальної практи­ки, в основі якого лежить дослідження об'їктів як систем, де система виступає сукупністю компонентів (елемен'ів), які перебувають у від­носинах і зв'язках один з одним, утворюючи певну цілісність та єд­ність, компонентний та системний аналіз.

Морфологічний аспект системного аналіз>ЛРЗволить з'ясувати, з яких елементів, підсистем, блоків утворено інформаційне забезпечення управління школою, їх зміст і оптимальність за допомогою декомпо-зиції. У зв'язку з тим, що будь-який елемеьт системи є носієм зв'язку і характеризується тільки через зв'язки з іншими елементами, тобто через його структуру, необхідно здійснили, окрім морфологічного аспекту аналізу, й вивчення структури. Метою структурного аспек­ту системного аналізу є з'ясування розкриття внутрішньої структури системи інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом, що становить спосіР взаємозв'язку та взаємодії утворюючих її компонентів та їх природи визначення та оцінка ха­рактеру інформаційно-комунікаційних звЯзків елементів, які її утво­рюють, та їхніх характеристик; вивчення субстратів («субстрат» — те, що лежить в основі яких-небудь утворень» [5 7, с. 1212] елементів і їх властивостей.

Функціональний аспект системного аналізу дозволяє визначити і вивчити функції системи інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом; сприяє розкриттю механізмів внутрішньої функціональної взаємодії її елементів та взаємозв'язків із інституціями зовнішнього середовища та факторами його впливів, а також здійснити визначення соціальної значущості результатів фун­кціонування та розвитку системи. Функції системи інформаційного забезпечення управління ЗНЗ виступають і як форми, і як способи прояву активності суб'єктів управління та НВП, і як механізм функціонування системи та її компонентів.

З філософії відомо, що загальним принципом розвитку пізнання служить перехід від явища до сутності речей. У системному аналізі цей принцип конкретизується під час переходу від дослідження фун­кцій систем до вивчення їхньої структури. Метою аналізу є пізнання закономірностей функціонування системи при існуючій структурі. Завдання синтезу — спроектувати таку структуру, за якою якнайкра­ще будуть реалізовані задані функції. Інакше кажучи, функції виз­начатимуть структуру системи управління закладом і архітектури системи його інформаційного забезпечення. Основною процедурою системного аналізу є побудова узагальненої моделі системи інформа­ційного забезпечення управління ЗНЗ, яка відображає логіку розвит­ку ЗНЗ: головна мета-цілі-функції-структура-результат; всі фактори і взаємозв'язки реального процесу та ті, які можуть виявитися в процесі її прогнозування.

У працях російського вченого А. М. Гаджинського [67] найбільш наочно доведено, що сутність системного підходу чітко знаходить прояв під час його порівняння з класичним індуктивним підходом до формування систем будь-якої природи. Класичний підхід означає перехід від часткового до загального (індукція) (рис.4.6). Формування системи за класичного підходу до цього процесу відбувається шляхом об'єднання ЇЇ компонентів, які розробляються окремо (рис.4.6.).

Рис. 4.6. Послідовність формування системи інформаційного забезпечення

управління загальноосвітнім навчальним закладом при класичному (індуктивному) підході

М, — мета функціонування окремої і-тої системи.

І,) — один із інформаційних матеріалів (]-тий інформаційний ма­теріал), який необхідно вивчити для формування і-тої системи.

І — сформована підсистема.

На першому етапі визначаються цілі функціонування окремих підсистем; на другому — аналізуєтьсяінформація, необхідна для формування й функціонування окремих підсистем; на третьому етапі формуються підсистеми, що в сукупності утворюють ефективно фун­кціонуючу систему.

На відміну від класичного, системний підхід припускає послідов­ний перехід від загального до частини, коли в основі розгляду лежить кінцева мета, заради якої створюється система (рис. 4.7).

Рис 4.7 Послідовність формування системи інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом при системному підході

ц — сукупність цілей функціонування системи управління ЗНЗ.

Ві -сукупність вимог, яким повинна відповідати система.

П] — різні варіанти підсистем.

Послідовність формування моделі системи інформаційного за­безпечення управління закладом за системного підходу містить у собі кілька етапів (рис. 4.7). На першому етапі визначається методо­логічна і практична основа побудови моделі системи інформаційно­го забезпечення управління закладом (наукові підходи, закономір­ності, принципи, системоутвоюючі фактори) й формулюється мета її функціонування.

Другий етап. На підставі аналізу мети функціонування системи та її декомпозиції у низку завдань й обмежень зовнішнього середовища входять вимоги, яким повинна відповідати інформація в системі ІЗУ, принципи організації інформаційного забезпечення та її функціону­вання. Вірогідні реакції системи на вплив зовнішніх факторів, які зу­мовлюють зміни її внутрішніх станів:

— система під впливом зовнішніх чинників прагне зберегти свою організаційну структуру, що детермінується об'єктивним законом са­мозбереження організації;

— система потребує цілеспрямованого управління;

— в системі формується складна залежність властивостей елемен­тів і підсистем, які входять до неї (системі можуть бути притаманні властивості, що не є характерними для її елементів, і вона може не мати властивостей елементів, з яких вона утворена).

Третій етап. На базі цих вимог визначається склад системи тобто формуються орієнтовні деякі підсистеми та відповідно ті підрозділи й суб'єкти управління, які будуть брати участь у процесах задля досяг­нення конкретизованих цілей.

Формування компонентів системи ІЗУ закладом базується на низці системно-кібернетичному, функціональному, діяльнішому, інфор­маційному, ресурсному наукових підходах, сутність яких розкрито у першому розділі. Єдність і взаємодія компонентів і елементів системи інформаційного забезпечення зумовлюється внутрішніми та зовніш­німи системоутворюючими факторами. До внутрішніх системоут­ворюючих факторів нами віднесено — цілі, зв'язки (внутрішні прямі, функціональні, субординації та координації інформаційно-комуні­каційні зв'язки та зв'язки розвитку), що є компонентами інформацій­них потоків, постійний обмін інформацією в архітектурі системи. Зовнішніми системоутворюючими факторами нами визначено зво­ротні інформаційно-комунікаційні зв'язки в архітектурі системи, час, інфопотоки з соціальними інституціями зовнішнього середовища.

Функціонування системи інформаційного забезпечення управ­ління ЗНЗ є більш ефективним за умов вивчення та урахування інфор­маційних запитів суб'єктів управління і самоуправління; реалізації принципів інформаційного забезпечення управління ЗНЗ; структу-рування змісту, інформаційних потоків у організаційній структурі відповідно до ієрархічних рівнів управління.

Четвертий етап. Найбільш складний етап синтезу системи — аналіз різних варіантів і вибір підсистем, об'єднання їх у єдину систе­му з використанням критеріїв відбору.

Розкриємо сутність першого етапу. Відповідно до закономірностей цілеутворення [84, с. 73-75; 63, с. 39-40; 15, с. 109] у практиці здійснен­ня управління виділяють низку взаємопов'язаних етапів: визначення головної мети (місії); продумана і обгрунтована структуризація цілей тобто розкладання головної мети на підцілі (забезпечуючи цілі), виз­начення завдань, реалізація яких сприяє досягненню головної мети; прогнозування шляхів реалізації цілей та можливостей виникнення побічних цілей, які потребують додаткового ресурсного забезпечен­ня; вимірювання спрогнозованих і отриманих результатів. На дано­му етапі визначається стратегічна мета управління ЗНЗ, яка належить «до цілей розвитку» та має узгоджуватися з виконанням соціального замовлення суспільства щодо «...формування особистості учня (ви­хованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогля­ду; виховання громадянина України; виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти та трудової діяльності...» (ст.5 Закону України «Про загальну середню освіту» [109, с. 7-8], тобто забезпечення якіс­ного всебічного розвитку цілісної особистості учня, його здібностей та обдарувань від дошкільника до випускника закладу «відповідно до освітнього рівня, який забезпечується ЗНЗ (початкова загальна осві­та, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта» [109, с. 9]. Результатом діяльності керівника і суб'єктів управління ЗНЗ є власне виконання соціального замовлення щодо забезпечення всебіч­ного розвитку особистості, рівного доступу до якісної освіти; сфор­мована особистість випускника як громадянина України, здатної до свідомого суспільного вибору, розвиток її здібностей і обдарувань; створення оптимальних організаційно-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних умов функціонування ЗНЗ. Таким чином, управління ЗНЗ у нашому дослідженні розглядаємо як взає­модію керівника з учнями, оскільки основним системоутворюючим фактором ЗНЗ є мета його функціонування і розвитку, як прогнозо­ваний результат і продукт його діяльності — цілісна особистість. їй підпорядковані: завдання — що, коли, хто і чому має зробити згідно з посалово-функціональними обов'язками суб'єктів; організаційна структура об'єкта управління та спеціалізація діяльності працівни­ків (розподіл функціональних обов'язків і визначення кількості осіб, підлеглих тому чи іншому керівникові); технології — як це треба ро­бити, технологічні описи процесів і операцій; професійна діяльність працівників і їх особливості — індивідуально-психічні особливості, здібності, творчий та інтелектуальний потенціал, система професій-но-особистісних цінностей, мотивація. Наступним кроком цілеутво-рення є декомпозиція стратегічної мети на підцілі, що вказують на специфічні результати діяльності, які планує досягти ЗНЗ.

Для досягнення цілей керівниками ЗНЗ необхідно визначити:

— конкретну ціль управління, спрямовану на учнів і спрогно-зовані якісні характеристики особистості учнів на кожному ступені навчання і випускників ЗНЗ тобто змоделювати результат діяльності учнів як управлінської діяльності суб'єктів самоуправління;

— діагностичні методи, методики і засоби вимірювання спрогно-зованих результатів і якісних характеристик учнів;

— вимоги до діяльності педагогів і її результатів (кваліфікаційні ви­моги до діяльності вчителя, професійна компетентність, професій но-особистісні якості педагогів), тобто визначити цілі педагогічної діяль­ності, ієрархічно підпорядковані цілям управлінської діяльності;

— вимоги до управлінської діяльності адміністративно-управ­лінської ланки закладу та її результативності, ієрархічно підпорядко­вані дереву цілей управління ЗНЗ;

— варіативні методи і засоби контролю за досягненням цілей уп­равління, які б вмотивовували суб'єктів управління і НВП контролю­вати та аналізувати результати власної діяльності і освітнього проце­су [152, с. 250-258; 159, с. 227-229]. При плануванні керівниками ЗНЗ способів досягнення постановленої мети управління необхідно її де-композувати без втрати їх цілісності для кожного ієрархічного рівня управління.

Ми погоджуємося з позиціями провідних вітчизняних учених В.І. Бондаря [37-40] і В.1. Маслова [241-244] щодо обґрунтованості цільових функцій, частково їх уточнюємо з урахуванням сучасних умов функціонування ЗНЗ різних типів, і визначаємо такі цілі управління ЗНЗ:

1. Управління процесом навчання учнів у ЗНЗ.

2. Управління системою виховної роботи у ЗНЗ.

3. Управління діяльністю адміністративно-управлінської ланки та колективу ЗНЗ.

4. Управління дослідно-пошуковою роботою у ЗНЗ.

5. Фінансово-господарська діяльність.

6. Суспільно-громадська діяльність. Означені вище цілі конк­ретні, вимірювані, реальні, враховують особистісні та організаційні цінності та потреби, відображають напрями діяльності, забезпечу­ють об'єднання зусиль суб'єктів управління й НВП; зорієнтовані на досягнення результату і є системоутворюючим компонентом побудо­ви факторно-критеріальної моделі ефективності управління ЗНЗ, яка нами обґрунтована і апробована підчас експерименту і знайшла своє відображення у п'ятому розділі.

Таким чином, визначення мети стратегічного управління ЗНЗ та її декомпозиція, наявність системоутворюючих факторів із позицій сис­темного аналізу дозволяє конкретизувати мету створення системи ін­формаційного забезпечення управління ЗНЗ, як «...ідеального образу, який є відображенням бажаного, можливого і необхідного станів...» [281, с.73] системи, що потрібно досягти та моделі очікуваних резуль­татів функціонування і розвитку системи, засобів зворотного зв'язку, факторів впливу зовнішнього середовища, оптимального змісту та обсягу інформації; суб'єктів, які здійснюють інформаційні процеси і визначають засоби досягнення мети. Отже, цілі — це прогнозований результат, які визначаються за умови виявлення суперечностей між зростанням потреб суб'єктів управління в інформації і можливостей для їх задоволення.

Цілі детермінують інформаційні потреби суб'єктів управління, що виникають і формуються в результаті інформаційних відносин, як результат активного ставлення суб'єктів до інформації. Під час ство­рення моделі системи інформаційного забезпечення управління ЗНЗ потребує проведення аналізу потреб в інформації суб'єктів управлін­ня і самоуправління, і підрозділів, оскільки вони є неоднаковими і визначаються, перед усім, функціональними обов'язками, широтою тематичних рамок, професійних інтересів, ієрархічністю рівнів у системі управління, тими завданнями, які розв'язує в процесі діяль­ності той чи інший керівник. Потреба завжди конкретна, оскільки конкретні функціонально-посадові обов'язки, функції і завдання, що розв'язуються в управлінні ЗНЗ.

Сутність другого етапу побудови системи інформаційного забез­печення управління ЗНЗ складають вимоги, яким повинна відпові­дати інформація в системі ІЗУ, принципи організації інформаційного забезпечення та її функціонування, що висвітлено нами в першому

підрозділі цього розділу.

Реалізуючи мету нашого дослідження і зважаючи на те, шо система інформаційного забезпечення управління ЗНЗ, як об'єкт вивчення є цілісною, характеризується кількісним і якісним аспектом, ми зроби­ли спробу визначити її структурні складові та чітко охарактеризувати їх на 3-му етапі її формування та цілісно розглянути та обґрунтува­ти на четвертому етапі. Слід зазначити, що нами враховано виснов­ки, які ми отримали під час вивчення і аналізу побудови авторських інформаційних управлінських систем за різних умов функціону­вання вітчизняної і зарубіжної систем освіти, висвітлені в третьому підрозділі першого розділу стосовно виокремлення розробниками авторських систем компонентів — змістових, операційних і деклара­ції системного підходу під час побудови. Під час моделювання сис­теми інформаційного забезпечення управління ЗНЗ необхідно вра­ховувати семантичний аспект проблеми відбору змісту інформації та вимоги до інформації щодо неможливості використання моделей «чорного ящика» у зв'язку з тим, що керівник, суб'єкти НВП і самовря­дування довільно опрацьовують інформацію, яка ними отримується та суб'єктивно інтерпретують її залежно від власного «тезауруса ко­ристувача», як засвідчують результати сучасних педагогічних дослід­жень проблеми [81; 237; 374; 374].

Система інформаційного забезпечення управління ЗНЗ, як цілісна за кібернетичнимтракту ванням, може існувати й ефективно функціонува­ти лише за умови її внутрішньої організованості, що передбачає реальне поєднання безлічі структурних компонентів і їх елементів, які викону­ють певні функції, зумовлені спеціальним призначенням, у єдине ціле й приведення в дію каналів зв'язку між керівною і керованою підсистема­ми та упорядкування інформаційних потоків. Щоб система була справді цілим, вона повинна, по-перше, розвиватися відповідно до визначеної стратегічної мети (місії), для досягнення якої існує (цілеспрямованість); по-друге, має бути забезпечена взаємодія всіх її структурних компонен­тів (елементів) різного функціонального призначення завдяки стійким зв'язкам між ними, підпорядковуючись меті [237, с. 32-136].

Розробляючи модель системи, ми виходили з того, що інформацій­не забезпечення управління закладом відбувається в сучасних умовах формування інформаційного суспільства і ринкових відносин під динамічним, варіативним впливом різних видів середовища — мак-ро і мікро-середовищ, які взаємодіють та конкурують між собою та створюють контекст його діяльності. Тому врахування факторів пря­мого і опосередкованого впливів зовнішнього середовища на заклад, соціально-економічних, організаційно-педагогічних, законодавчо-правових умов, які виявлені нами під час дослідження [159, с. 219-225; 281, с. 82-86], засобів формування утворення складало стрижень по­будови системи інформаційного забезпечення Модель системи інформаційного забезпечення управління ЗНЗ характеризується конкретним змістом, цілісністю структури і взаємозв'язків між її складовими і утворена з кількох компонентів, які визначалися і корегувалися згідно розроблених нами специфіч­них принципів. Кожен із компонентів системи: цільовий, суб'єктно-діяльнісний, змістовий, техніко-технологічний, результативний має специфічний зміст, характерні особливості, виконує відповідні фун­кції, спрямовані на підвищення ефективності управління ЗНЗ до ви­щого та достатнього рівнів. Спочатку зобразимо розроблену модель у вигляді схеми (рис.4.8).

У результаті реалізації цих компонентів та їх синергетичної дії можливі позитивні перетворення у межах структурних складових системи інформаційного забезпечення (цільова, змістова, суб'єктно-діяльнісна, результативна), що забезпечують ефективність управління на вищому і достатньому рівнях. Компоненти системи реалізуються через умови і засоби цілеспрямованого і опосередкованого впливів внутрішнього і зовнішнього середовища на ЗНЗ з метою досягнення результативності дій суб'єктів управління.

Попередні етапи експериментальної роботи, висновки, зроблені на кожному з них, дають підстави узагальнити напрацьований ма­теріал й акцентувати увагу на сутнісних характеристиках компонен­тів в системі інформаційного забезпечення управління ЗНЗ. Летально охарактеризуємо кожен компонент системи інформаційного забезпе­чення управління ЗНЗ, розкриємо механізм функціонування системи. Цільовий компонент базується на закономірностях ціле утворення в управлінні [63, с. 39-40], цільовому науковому підході та характе­ризується чітким визначенням цілей (місії), їх декомпозицією, побу­довою «дерева цілей», вибором або розробкою стратегії досягнення цілей управління ЗНЗ.

Визначення та дотримання стратегічної мети, прогностичної та операційної цілей управління ЗНЗ дозволило сформулювати мету системи інформаційного забезпечення управління ЗНЗ, яка полягає у наданні суб'єктам управління, самоуправління і громадського самов­рядування оптимальних за обсягом і змістом інформаційних ресурсів, які задовольняють інформаційні потреби та є достатніми для реаліза­ції цілей і розв'язання завдань на всіх ієрархічних рівнях управління.

Рис. 4.8 Модель системи інформаційного забезпечення управління ЗНЗ

Основними завданнями системи інформаційного забезпечення

управління є:

— всебічна інформаційна підтримка діяльності суб'єктів управ­ління на основі комплексу заходів і організаційних, нормативно-правових, технічних, програмних і інших засобів;

— забезпечення можливості суб'єктам управління оперативного отримання інформації у повному, систематизованому та зручному для користування вигляді та надійного захисту інформації в системі;

— збір, аналіз та опрацювання стратегічної, оперативної, довідкової, статистичної, контрольної та інших видів управлінської інформації для оцінки ситуацій та прийняття обґрунтованих оптимальних рішень;

— забезпечення ефективної інформаційної взаємодії суб'єктів уп­равління, педагогічного управління, самоуправління, державно-гро-мадського самоврядування та інших суб'єктів інституцій зовнішнього

середовища.

Суб'єктно-іНяльнісний компонент моделі системи інфор­маційного забезпечення управління закладом репрезентовано суб'єктами управління та специфікою їх діяльності, що пов'язана із інформацією, різноманітними засобами пошуку, збору, реєстрації, передачі, зберігання, опрацювання, представлення та цілеспрямо­ваним використання інформації й ІКТ та визначає сутність інформа­ційних відносин, специфіку управлінської діяльності та інформацій­ного її складника. Ними у ЗНЗ є суб'єкти управління — це директор, заступники директора з навчально-виховної, науково-методичної, адміністративно-господарчої роботи, педагогічна рада як постій­но діючий колегіальний орган управління навчальним закладом. Суб'єкти педагогічного управління: педагоги, керівники методично­го об'єднання (НМО), кафедр, комісій, асоціацій, творчих груп і ін­ших форм науково-методичної роботи. Суб'єкти самоуправління — це учні, керівник і представники органів учнівського самоврядування, учнівської ради (комітету). Суб'єктів державно-громадського самовряду­вання представляють керівник і представники Ради ЗНЗ, піклувальної ради, батьківських комітетів, загальних зборів (конференція) закладу як колегіальний орган управління.

Слід зауважити, що поняття суб'єктність в системі управління зна­ходить своє відображення у суб'єктах управління, НВП при розгляді й побудові організаційної структури та є дещо відносним під час роз­гляду архітектури системи та інформаційних потоків. Аналіз джерел інформації піл час їх вивчення засвідчує, що вони ототожнюються з суб'єктами та об'єктами управління або з одержувачами та користу­вачами інформації, що є правомірним, оскільки також відтворюють властивості матерії, частинками якої вони є. Цілі управління детер­мінують зміст, форми, методи і засоби діяльності суб'єктів управління і свідомі дії щодо їх досягнення. Декомпозиція і конкретизація цілей в системі управління ЗНЗ (СУ) потребують розгляду її побудови, харак­теристики компонентів їх взаємодії, системи зв'язків в організаційній структурі. Найбільш значущою характеристикою системоутворення окрім цілей є встановлення зв'язків між керівною та керованою систе­мами, що опосередковують формування системи відносин суб'єктів управління та НВП і забезпечують інформаційний обмін.

Система управління (СУ) згідно методології системного аналізу стає системою тоді, коли в неї закладається додатковий, спеціальний вид зв'язків — так званий зворотний зв'язок об'єкта управління з керу­ючим органом. При цьому саме введення зворотного зв'язку вже «фор­мує» її внутрішній зміст: у складі внутрішньої структури системи «з'являються», виділяючись окремо один від одного, керуючий орган (СУ) з функціями контролю та аналізу, як засіб отримання зворотної інформації та об'єкт управління (ОУ). Керівна система іманентно при­таманна ЗНЗ як об'єкту управління в сучасних умовах відрізняється розгалуженою кількістю суб'єктів управління, самоуправління, де­ржавно-громадського самоврядування з чітко визначеними цілями, завданнями, функціями державно-громадського характеру; ієрархіч-ністю рівнів у організаційній структурі моделі управління, що можуть коливатися від 1 (лінійна організаційна структура — адміністратив­но-бюрократична модель управління) до 10 («проектно-модульна» структура [83, с. 135] — «проектно-інвестиційна модель управління» [83, с. 151] на засадах менеджменту освітніх інновацій. Розглянемо особливості управлінської взаємодії між компонентами (елементами) системи управління ЗНЗ та інформаційної як специфічного її виду, спрямованої на реалізацію цілей управління, оскільки взаємодія є необхідною умовою її функціонування і характерною ознакою СУ та визначає сутність інформаційних відносин суб'єктів управління.

Суб'єкт-об'єктна та цільова основа структурування системи управ­ління ЗНЗ дозволяє виділити такі основні компоненти: керівник — ад­міністративно-управлінська ланка, педагогічний колектив — педагог, учнівський колектив — учень, батьківський колектив — батьки учня, способи взаємозв'язку (канали взаємодії) компонентів, елементів сис­теми і визначити її як багаторівневу (див. рис.4.9). Розроблена нами під час дослідження організаційна структура системи управління ЗНЗ є рівневою та діяльнісною за специфікою цілей, змісту, видів діяльності суб'єктів управління і самоуправління тобто рівнево-діяльнісною. Оскільки, структура згідно закономірності ієрархічності, вперше до­слідженою М. Месаровичем [84, с. 35] залежить від цілей, тобто певних намірів, які потребують перетворення на дії та визначення функцій, які зумовлюють структуру, а не навпаки. Ієрархію рівнів організацій­ної структури детерміновано соціальним замовленням суспільства, цілями системи: соціальні — задоволення потреб замовників освіти та ринку праці; науково-технічні — прискорене впровадження нової техніки та технологій у освітній і управлінські процеси й підвищення якості освітньої та інформаційної продукції; організаційно-педаго­гічні — соціально-професійний розвиток колективу, досягнення оп­тимального сполучення особистих і суспільно-значущих інтересів під час досягнення цілей освіти і масштабами завдань, які розв'язує система. Кожен із ієрархічних рівнів системи управління ЗНЗ харак­теризується визначеною метою, завданнями, для розв'язання яких ви­никає потреба в інформації; змістом і набором функцій управління; складною системою внутрішніх (прямих і зворотних) інформаційно-комунікаційних зв'язків між компонентами та ієрархічними рівня­ми, чітко визначеним обсягом і змістом інформації; розподілом праці та визначенням управлінсько-посадових функцій, які реалізується суб'єктами управління в різному обсязі та поєднаннях, а окремі з них можуть бути зовсім не реалізованими.

Закономірність ієрархічності проявляється в тому, що на кожному рівні ієрархії у суб'єктів управління виникають потреби в інформації, які не можуть бути виведені як сума потреб суб'єктів нижчого рівня структури управління. Інформація надходить на ієрархічні рівні уп­равління з різною частотою залежно від потреб суб'єктів управління і змін в об'єкті управління ЗНЗ та засвідчує про її дискретність. У зв'язку з цим виникає необхідність у суб'єктів управління корегувати пара­метри процесів відповідно до поставленої мети з частотою отримання інформації.

На рис. 4.9 представлено внутрішню побудову системи управлін­ня, способи та характер внутрішніх і зовнішніх зв'язків, які індукують появу інформації, виконують функцію доповнення та взаємодії між компонентами системи і зовнішнім середовищем у ціле, тобто їх пос­лідовність і порядок дії; способи (канали) взаємодії — безпосередня і опосередкована з суб'єкт-об'єктами будь-якого ієрархічного рівня управління ЗНЗ і видно, який компонент (елемент) взаємодіє і в якому напрямі ця взаємодія поширюється.

Взаємодію ініціює суб'єкт управління, внаслідок якої виникає єд­ність «дія — інформація», спільний канал зв'язку, що призводить до спрогнозованого результату. З'ясовано, що Під час взаємодії суб'єктів управління та самоуправління на всіх рівнях управління відбувається обмін інформацією за багаточисленними каналами зв'язку (лініями): керівник — адміністративно-управлінська ланка — колектив допо­міжного персоналу — педагогічний колектив — учнівський колек­тив — батьківський колектив завдяки внутрішнім вертикально-гори­зонтальним інформаційно-комунікаційним зв'язкам і зовнішнім із оточуючим середовищем; а також завдяки прямим внутрішнім гори­зонтальним зв'язкам (лініям) на одному ієрархічному рівні: заступник директора з НМР — заступник директора з НВП — заступник директора з АГР; педагог — педагог — психолог — соціальний працівник; учень — учень — учень (лив. рис.4.8).

Рис. 4.9 Організаційна структура системи управління ЗНЗ

1 — компоненти системи;

2 — елементи системи;

З—безпосереднє управління (основний канал взаємодії); 4—опосередковане управління (другорядний канал взаємодії).

Кожен компонент системи презентує часткову «суб'єкт-<уб'єктну», «суб'єкт-об'єктну» взаємодію, внаслідок чого відбуваєть­ся взавмообмін інформацією, знаннями, досвідом, діями і засобами між суб'єктами управління і НВП; узгодження цілей управління ЗНЗ 1 засобів їх досягнення; змінюється і суб'єкт, і об'єкт взаємодії та отри­мується нова інформація про об'єкт вивчення (пізнання), управління, способи і результати управлінської діяльності суб'єктів усіх рівнів. Інформаційний обмін є динамічним компонентом у системі інфор-мапійно-комунікаційних взаємозв'язків, спрямовує дії та опосеред­ковує відносини під час суб'єкт-суб'єктної взаємодії.

Для здійснення управління ЗНЗ, управлінської і педагогічної діяль­ності працівників важливими є не тільки прямі внутрішні зв'язки, а й зворотні, від яких залежить їх результативність і ефективність. Інфор­мація, як системна властивість «суб'єкт-об'єктної» взаємодії здійснює зворотний (реляційний) вплив на суб'єкта управління, який зводить­ся до отримання повної зворотної інформації про об'єкт функціону­вання — ЗНЗ, оцінює значення взаємодії щодо обміну і порядок цієї взаємодії, дозволяє здійснити порівняння кожного конкретного ре­зультату зі сформульованою метою управління і розвитку.

Важливо констатувати про правомірність зробленого висновку Л.І. Фішманом, що в управлінні ЗНЗ не приділено достатньої уваги «...вивченню зворотних зв'язків, механізму його реалізації...» [375, с. 38]. Вслід за В.І. Масловим, ми не підтримуємо усталеної думки до­слідників про те, що зворотний зв'язок є контролем, який здійснюють управлінці або педагоги. На нашу думку, функції контролю та аналізу є каналами зворотного зв'язку й засобами отримання зворотної ін­формації про протікання процесів і особливості їх функціонування в ЗНЗ.

Зворотний зв'язок в системі управління ЗНЗ з позицій кібернетич­ного підходу розглядаємо як зв'язуючу ланку між джерелами інфор­мації про стан функціонування керованої системи — ЗНЗ і результати діяльності суб'єктів управління як керівної системи та споживачами інформації — суб'єкти управління і НВП незалежно, хто із суб'єктів є джерелом і користувачем інформації та які об'єкти — джерела інформації є отримання зворотної інформації суб'єктами управління про проміжні результати управлінської, педагогічної та навчально-пізнавальної діяльності та якість реалізації кожної функції циклу управління;

— джерелами і користувачами зворотної інформації, отриманої під час взаємодії та управлінської й педагогічної діяльності каналами зворотного зв'язку, є директор, адміністративно-управлінська ланка, педагоги, учні, батьки учнів;

— результати ефективності управління ЗНЗ, педагогічним і уч­нівським колективами, НВП, якості педагогічної діяльності, ефектив­ності управлінської діяльності та інших процесів у ЗНЗ залежать від структурованості, повноти та якості зворотних зв'язків.

Своєрідність ієрархічної структури системи управління ЗНЗ (рис. 4.9) полягає в тому, що управлінська взаємодія першого ієрархіч­ного рівня структури — директор ЗНЗ з четвертим (учень — учнівсь­кий колектив) і п'ятим рівнями (батьки і батьківський колектив) може здійснюватися опосередковано через адміністративно-управлінську ланку, педагогів і педагогічний колектив (II, III рівень) або безпосе­редньо під час здійснення управлінської і педагогічної діяльності. Як засвідчують результати проведеного нами дослідження, не всі ди­ректори шкіл, а тільки 93,0% директорів-респондентів працюють за фахом як учитель; 90,0% — мають вищу кваліфікаційну категорію і 7,0% здійснюють тільки управлінську діяльність (модель їхньої діяль­ності «директор — менеджер») [352, с. 129]. Слід зауважити, що канал взаємодії під час безпосереднього управління керівником системою «учень — учнівський колектив» є більш цілеспрямованим і відпові­дає встановленій меті управління, але менш потужним, порівняно з впливом, який здійснюється за каналом опосередкованої взаємодії на III і IV ієрархічному рівнях (адміністративно-управлінська ланка і пе­дагогічний колектив).

Взаємодія керівника з адміністративно-управлінською ланкою ЗНЗ (1-й рівень управління діяльністю АУЛ і ДП) здійснюється тільки без­посередньо, а з колективом допоміжного персоналу як безпосередньо, так і опосередковано через заступника директора з адміністративно-господарчої роботи.

Взаємодія директора ЗНЗ з педагогом і педагогічним колективом (НІ рівень управління діяльністю ПК) може здійснюватися безпосередньо згідно з поставленою метою і адекватним до неї циклом управління, методами управлінської взаємодії з педагогами, педагогічним колек­тивом і опосередковано через адміністративно-управлінську ланку (II рівень), і як наслідок — визначає доцільність постановки та організації мети педагогічного управління на третьому ієрархічному рівні, цілес­прямований вплив керівництва ЗНЗ на процеси навчання, вихован­ня й розвитку учнів й управління ними. Суб'єкт-суб'єктна і суб'єкт-об'єктна педагогічна взаємодія у бінарних системах «учень — педагог», «учень — педагогічний колектив», «педагог — учень», «педагог — уч-предметом вивчення та розгляду. Зворотний зв'язок між керів­ною і керованою системами ЗНЗ здійснюється завдяки індукуванню, надходженню, опрацюванню зворотної інформації переважно під час здійснення функцій управління — контролю та аналізу.

У ході дослідження виявлено особливості зворотних зв'язків під час інформаційного обміну у системі управління ЗНЗ:

— зворотний зв'язок притаманний будь-якому виду діяльності, зокрема управлінській, педагогічній, навчально-пізнавальній і є важливою складовою, що детермінує її результативність і необхідністю отримання зворотної інформації суб'єктами управління про проміж­ні результати управлінської, педагогічної та навчально-пізнавальної діяльності та якість реалізації кожної функції циклу управління;

— джерелами і користувачами зворотної інформації, отриманої під час взаємодії та управлінської й педагогічної діяльності каналами зворотного зв'язку, є директор, адміністративно-управлінська ланка, педагоги, учні, батьки учнів;

— результати ефективності управління ЗНЗ, педагогічним і уч­нівським колективами, НВП, якості педагогічної діяльності, ефектив­ності управлінської діяльності та інших процесів у ЗНЗ залежать від структурованості, повноти та якості зворотних зв'язків.

Своєрідність ієрархічної структури системи управління ЗНЗ (рис. 4.9) полягає в тому, що управлінська взаємодія першого ієрархіч­ного рівня структури — директор ЗНЗ з четвертим (учень — учнівсь­кий колектив) і п'ятим рівнями (батьки і батьківський колектив) може здійснюватися опосередковано через адміністративно-управлінську ланку, педагогів і педагогічний колектив (II, III рівень) або безпосе­редньо під час здійснення управлінської і педагогічної діяльності. Як засвідчують результати проведеного нами дослідження, не всі ди­ректори шкіл, а тільки 93,0% директорів-респондентів працюють за фахом як учитель; 90,0% — мають вищу кваліфікаційну категорію і 7,0% здійснюють тільки управлінську діяльність (модель їхньої діяль­ності «директор — менеджер») [352, с. 129]. Слід зауважити, що канал взаємодії під час безпосереднього управління керівником системою «учень — учнівський колектив» є більш цілеспрямованим і відпові­дає встановленій меті управління, але менш потужним, порівняно з впливом, який здійснюється за каналом опосередкованої взаємодії на III і IV ієрархічному рівнях (адміністративно-управлінська ланка і пе­дагогічний колектив).

Взаємодія керівника з адміністративно-управлінською ланкою ЗНЗ (1-й рівень управління діяльністю АУЛ і ДП) здійснюється тільки без­посередньо, а з колективом допоміжного персоналу як безпосередньо, так і опосередковано через заступника директора з адміністративно-господарчої роботи.

Взаємодія директора ЗНЗ з педагогом і педагогічним колективом (III рівень управління діяльністю ПК) може здійснюватися безпосередньо згідно з поставленою метою і адекватним до неї циклом управління, методами управлінської взаємодії з педагогами, педагогічним колек­тивом і опосередковано через адміністративно-управлінську ланку (II рівень), і як наслідок — визначає доцільність постановки та організації мети педагогічного управління на третьому ієрархічному рівні, цілес­прямований вплив керівництва ЗНЗ на процеси навчання, вихован­ня й розвитку учнів й управління ними. Суб'єкт-суб'єктна і суб'єкт-об'єктна педагогічна взаємодія у бінарних системах «учень — педагог», «учень — педагогічний колектив», «педагог — учень», «педагог — учнівський колектив» під час безпосереднього і опосередкованого управління через батьків учнів і батьківський комітет (V рівень управління). Невід'ємною системною властивістю взаємодії є інформація, що здійснює прямий і реляційний вплив на суб'єктів управління та залишає певний слід у їхній свідомості і є основою їхньої діяльності. У результаті суб'єкт — суб'єктної взаємодії на будь-якому ієрархічному рівні системи виникає системна властивість, наприклад, на третьому рівні — підвищення якості педагогічної діяльності та якості науково-ме­тодичної роботи, четвертому — результатів навчання і інтелектуаль­ного розвитку учнів, першому та другому — ефективності управління діяльністю педагогічного колективу, яка не може бути виведена як сума властивостей взаємодії суб'єктів нижчого рівня. Як і в усякій системі, системна властивість виявляє зворотний (реляційний) вплив на кожен компонент (елемент) системи, з внесенням певних змін у процес діяль­ності суб'єктів управління та НВП і у кваліфікаційно-професійні вимоги до здійснення діяльності та якості її результатів. Отже, на кожному ієрархічному рівні системи між суб'єкт-суб'єктами і суб'єкт-об'єктами існують різні способи взаємозв'язку і координації, відбувається процеси обміну інформацією під час взаємодії за внутрішніми і зовнішніми інформаційно-комунікаційними зв'язками, формування інформацій­них потоків завдяки руху інформації в освітньо-інформаційному середовищі, розподіл функцій. Механізмом підвищення ефективності сис­теми управління ЗНЗ, на нашу думку, є перерозподіл інформаційних потоків, які забезпечують реалізацію функцій управління тобто процес управління. Завдяки інформаційному обміну виникає упорядкування цілей і структури системи управління як цілісності, створюється ос­нова для виникнення та розвитку управлінських дій суб'єктів, «...формуються три основні механізми удосконалення діяльності — інтеграції, координації і концентрації дій (Т. Котарбінський)» [222, с. 154]; відбувається «...підвищення ефективності управління» [223] і передача інформації.

Таким чином, суб'єктно-діяльнісний компонент моделі характеризує діяльність суб'єктів управління щодо організації системи управління ЗНЗ та її підсистеми — системи інформаційного забезпечення, упорядкованості функціонування її складників, взаємодії суб'єктів, системи інформаційно-комунікаційних зв'язків, реалізації інформаційних процесів, інформаційних відносин, документообігу. З'ясовано, що взаємодії «керівник — адміністративно-управлінська ланка», «керівник — педагогічний колектив», «педагог — учень» за суттю є управлінськими, для яких характерним є цільовий інформа­ційний цикл та такі, що визначають самостійний вид управлінських відносин — інформаційний.

Інформаційні відносини складаються у результаті розподілу праці між суб'єктами управління різних ієрархічних рівнів згідно функціональ-ип_ппгалпвиї пйпп'а-№іп- між тими уто члійгнюр: збіп. аналіз, опоанування інформації, вироблення інформаційних ресурсів і створення інформаційних продуктів, і тими суб'єктами, які її використовують для прийняття і ухвали управлінських рішень. Організація і реаліза­ція інформаційних відносин у ієрархічній системі управління перед­бачає призначення відповідальних щодо визначення класифікаційних ознак інформації, засобів збору, аналізу та опрацювання інформації та їх використання; термінів збору інформації у циклі «навчальний рік», форм її представлення, а також суб'єктів управління за цілеспрямоване використання отриманої інформації задля прийняття і ухвали управ­лінського рішення, їхніх форм і доведення до виконавців [22; 83; 84; 117; 121; 135; 159; 199; 243; 244; 387]. Таким чином, ми дійшли до висновку, що інформаційна взаємодія і інформаційні відносини в ієрархічній структурі управління детермінують свідомі дії суб'єктів управління щодо досягнення цілей управління на основі інформації у вигляді прямих і зворотних зв'язків.

Змістовий компонент системи з позицій цільового, систем­ного, інформаційного та ресурсного наукових підходів характеризується органічним поєднанням упорядкованої за цільовою основою сукупності об'єктивованих відомостей, даних, знань, документів, зафіксованих на паперових чи інших носіях (у тому числі розглядаємо суб'єкти управління і конкретних людей як носіїв інформації), які утворюють інформаційні системи (бібліотеки, архіви, інформаційно-пошукові, інформаційно-довідникові, бази і банки даних тощо) та призначені для використання в процесі діяльності. Змістова підсис­тема побудова нами за допомогою блоків за структурованими цілями управління у рамках «циклу навчального року» і детально обґрунто­вана і представлена в посібнику [188, с. 180-210], а також суб'єктно-діяльнісна та результативна компоненти системи.

Технологія наповнення змістової підсистеми передбачала визначення відповідальних суб'єктів за класифікацію управлінської інформації за видами управління, джерелами надходження інформації, рівнем обов'язковості виконання, якістю інформації; здійснення процесів пошуку, збору, аналізу та опрацювання інформації з ура­хуванням наявних у закладі інформаційно-аналітичних служб або розподілу функціонально-посадових обов'язків і ієрархічності інформаційних відносин у ЗНЗ; здійснення раціонального добору методів і засобів збору, аналізу, опрацювання, представлення інформації згідно з хронологією надходження інформації до суб'єктів управління різних ієрархічних рівнів, наявними інформаційними потребами суб'єктів управління і рівнем інформаційної компетентності; логічність струк-турування блоків інформації, оптимальність поєднання змісту і обсягу інформації з виключенням дублювання інформації та її нестачі за показниками [77; 93; 159; 163; 169-171; 188].

Цілеспрямований відбір, структурування та визначення оптимального (найкращий вибір із можливих) змісту й обсягу інформації графіки), експертні системи (за видом опрацювання знань); системи та засоби мультимедіа та гіпермедіа; програмні засоби міжкомп'ютерного зв'язку, програмні засоби управлінського призначення.

Найбільш вдалим ми вважаємо визначення поняття «інформаційна технологія» сформульоване академіком В.М. Глушковим як людино-машинну технологію збирання, опрацювання та передачі інформації, що ґрунтується на використанні обчислювальної техніки.

Засоби комп'ютерної техніки призначені для реалізації комплек­сних технологій опрацювання і збереження інформації та слугують базою для інтеграції сучасних технічних засобів забезпечення управ­ління інформаційними ресурсами. Комп'ютери, оснащені спеціалі­зованими програмними засобами, є технічної основою та інструментом системи інформаційного забезпечення управління закладом.

До засобів і систем комунікаційної техніки віднесено: державні і приватні системи зв'язку і передачі даних загального призначен­ня і спеціалізовані, що об'єднані у державні, регіональні і глобаль­ні інформаційно-обчислювальні мережі; системи радіотелефонного зв'язку, системи сотового радіотелефонного зв'язку [75, с. 195-200] та засоби стандартного, мобільного та відео- телефонного зв'язку; теле­графного, телекодового та модемного зв'язку; системи комп'ютерного факса і засоби факсимільної передачі інформації; електронні засоби зв'язку — комп'ютерна мережа, електронна пошта; системи супутни-кового зв'язку. Комунікаційні техніки представлено інтерактивни­ми техніками міжособистісного спілкування суб'єктів управління, міжособистісним спілкуванням на нарадах і інших формах роботи з персоналом; технологією комп'ютерної телефонії, що застосовується для управління телефонним з'єднанням за такими напрямами як єдине середовище обміну повідомленнями, голосова пошта, системи комп'ютерного факса, електронний секретар, організація відео кон­ференцій; технологією радіотелефонного зв'язку [75, с. 192-198].

Засоби організаційної техніки призначені для механізації та авто­матизації управлінської діяльності, автоматизації процедур опра­цювання інформації, документів і репрезентовані персональними комп'ютерами з сучасним периферійним обладнанням, носіями інформації, засобами: складання і виготовлення документів, репрогра­фії і оперативної поліграфії, збереження, пошуку і транспортування документів; офісними меблями і обладнанням, іншими засобами оргтехніки [75, с. 211-249].

Різноманітність сучасних технічних засобів і форм організації їх використання актуалізує проблему їх раціонального вибору згід­но призначення і залежить від комплексу завдань щодо постійної інформаційної підтримки реалізації функцій управління, техніч­ного оснащення закладу. Технічна складова системи інформацій­ного забезпечення управління кожного закладу представлена різноманітним за складом і можливостями комплексом систем, засобів і обладнання, вибір і застосування яких залежить від сукупності завдань управління, які необхідно розв'язувати з урахуванням пот­реб суб'єктів управління у різних видах інформації, ефективному зв'язку, фінансового і матеріально-технічного забезпечення за­кладу, вибраної форми організації використання інформаційних ресурсів.

Результативний компонент ґрунтується на закономірності цілепокладання, цільовому підході та спрямований на визначення стану організації інформаційного забезпечення управління ЗНЗ та рівнів його ефективності як фактор задоволення інформаційних потреб суб'єктів управління та досягнення стратегічної та прогностичної мети управління ЗНЗ.

Мета функціонування вважається досягнутою, коли суб'єкт управління розв'язує поставлені завдання, а інформаційний продукт задовольняє інформаційні потреби користувачів, зокрема і суб'єктів управління. Суб'єкт-користувач отримує в своє розпорядження саме ту якісну інформацію, яка необхідна йому в даний момент часу для розв'язання задач управління, ситуацій або виконання функціональ­них обов'язків. Мета вважається не досягнутою, якщо користувач отримує від інформаційної системи не ту інформацію, інформаційний продукт, які йому потрібні для задоволення інформаційних потреб. Невідповідність поставленої мети і результату функціонування відбувається в зв'язку з надмірним, надлишковим або неповним обсягом інформації в інформаційній системі.

Таким чином, модель відображає систему взаємопов'язаних між собою складових, узгодженість поставленої мети і отриманих результатів, а також відповідає критеріям і ознакам системи. Забезпечує:

• цілеспрямованість у визначенні та забезпеченні інформаційних потреб суб'єктів управління закладу;

• цілісність і взаємозв'язокусіхїїкомпонентів: цільовий, суб'єктно-діяльнісний, змістовий, техніко-технологічний, результативний, що актуалізують свої субстратні властивості у взаємодії з іншими;

• структурність (можливість опису системи через установлення її структури, тобто мережі зв'язків і взаємодій суб'єктів управління; обумовленість поведінки суб'єктів управління властивостями струк­тури системи);

• взаємозалежність системи й середовища (система формує й про­являє свої властивості в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем, будучи при цьому провідним активним суб'єктом взаємодії); інтеграція прямих і опосередкованих впливів зовнішнього середовища на формування утворення;

• відкритість інформації для різних користувачів системи;

• керованість і можливість корегування параметрів процесу та циклу управління завдяки двосторонньому обміну інформацією між суб'єктами-виробниками та суб'єктами-користувачами та своєчасному надходженню інформації на відповідний ієрархічний рівень системи;

• ієрархічність (кожний компонент системи, у свою чергу, може розглядатися як система, а досліджувана в цьому випадку система інформаційного забезпечення, як один із компонентів більш широкої системи управління ЗНЗ);

• логічна завершеність.

Під час моделювання визначали найбільш важливі складові систе­ми управління ЗНЗ [406; 407; 409; 410; 502], її властивості (атрибути) і відносини, взаємозв'язки між компонентами, тобто використовували засіб «сутність об'єкта — зв'язок».

Будуючи модель, ми виходили з того, що ефективність управління є результатом синергетичної взаємодії взаємопов'язаних компонентів системи інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом і зв'язків між ними, що утворюють комплекс умов і засобів; стратегічної та прогностичної цілей, на основі яких передбачено розробку конкретних заходів задля його підвищення до достатнього та високого рівнів.

Система інформаційного забезпечення управління загальноосвіт­нім навчальним закладом представляє цілісне утворення, що поєднує систематизовану сукупність кількісно-якісних показників інформа­ції про стан функціонування й розвитку об'єкта управління — ЗНЗ й різноманітних процесів, які протікають у ньому, що зібрані, опрацьовані, проаналізовані за відібраними або розробленими методика­ми і алгоритмами із застосуванням технічних і програмних засобів і використовуються суб'єктами управління задля досягнення цілей та реалізації функцій управління.

Описова характеристика розробленої моделі системи інформаційного забезпечення управління ЗНЗ із позицій вищезазначених наукових підходів і компонентів свідчить про її ґрунтовність і відповідність поставленій меті дослідження. Зроблений висновок може бути підтверджений застосуванням кількісно-якісної оцінки суттєвих характеристик розробленої моделі системи інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом у процесі запровадження і перевірки її якості.

Отже, згідно з вищеозначеними компонентами та параметрами, система може бути придатною для застосування. її теоретич­не обґрунтування підтверджує відповідність соціальним потребам удосконалення процесу управління ЗНЗ на основі інформаційного ресурсу та професійно-управлінської підготовки керівників до інформаційного менеджменту, а технічна основа та технологічна складова, до якої включено комплекс необхідних засобів, методів, методик збору, аналізу та опрацювання інформації, дозволяє інтегруватись розробленій системі в існуючі умови функціонування закладу.