Виникнення права.
Право як соціальний інститут виникає разом із державою, тому що багато в чому вони покликані забезпечувати одне одному ефективність дії. Право історично виникло як класове значення, воно виражало на сам перед волю і інтереси економічно панівних класів.
Право – це система загальнообов*язкових формально визначених, гарантованих встановлених або санкціонованих державою норм (правил поведінки), які виражають волю домінуючої частини населення, соціально-неоднорідного суспільства, встановлюють права і обов*язки учасників правовідносин і встановлені на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також до загальносоціальних потреб і забезпечуються державою.
Говорячи про право – ми визначаємо його як систему загально визначених і загально обов*язкових норм. Норма – це первинний вихідний структурний елемент системи права.
Норма права – загальнообов*язкове формально-визначене, видане або санкціоноване державою правила поведінки, що охороняються нею та є державним регулятором суспільних відносин.
Види норм права:
Класифікуються:
За функціональним призначенням
За предметом правового регулювання
За методом правового регулювання
За характером регулятивних приписів
За суб*єктом нормотворчості
За ступенем визначенності
За юридичною дією поділяються на
За дією у просторі
За дією у часі
За дією
За колом осіб
За функціональним призначення поділяються: на норми відправні та норми – правла повдіники
Відправні бувають: норми принципи, норми основи, визначально установчі норми, норми дифініції
Норми основи – закріплюють норми держ устрою.
Норми принципи – закріплюють принципи права.
Визначально-установчі - містять цілі та завдання різних галузей права.
Норми дифініції – містять визначення правових понять і категорій.
Норми правила поведінки, тобто ті, що безпосередньо закріплюють варіанти можливої, належної, та забороненої поведінки. Поділяються на регулятивні, та охоронні.
Регулятивні встановлюють права і обов*язки, для регулювання правомірної поведінки (норми цивільного права)
Охоронні – передбачають негативну реакцію держави на неправомірну поведінку і передбачають застосування до порушника державного примусу.
За методом правого регулювання, норми права поділяються на 4 групи: імперативні, диспозитивні, рекомендаційні, заохочувальні.
За характером регулятивних приписів: зобов*язуючі, забороняючі, уповноважуючі.
За дією у часі: постійні, тимчасові.
За дією у просторі: загальної дії, локальної дії.
За дією за колом осіб: загальної дії, спеціальної дії.
Структура норми права
Це внутрішня побудова правової норми, її розподіл на складові елементи, та зв*язок цих елементів між собою. Вона складається з таких структурних елементів – гіпотеза, експозиція, санкція.
Гіпотеза – вказує на умови, обставини з настанням яких норма права починає діяти.
Диспозиція – визначає правила поведінки, згідно з якими повинні діяти учасники правовідносин.
Санкція – передбачає наслідки порушення правової норми, визначає вид та межі юридичної відповідальності для порушення приписів правової норми.
Якщо – то – інакше.
Види гіпотез:
Залежно від структури – прості, складні, альтернативні.
За наявністю (відсутністю) юридичних фактів – позитивні, негативні.
За ступенем визначеності – визначені, відносно визначені.
За формою виразу – абстрактні і казуїстичні.
Види диспозицій:
За характером приписів – уповноважуючі, зобов*язуючі, забороняючі.
За ступенем визначеності – визначені та відносно визначені.
За формою виразу – абстрактні і казуальні.
За способом викладення – прості, описові, відсильні, бланкетні.
Види санкцій:
За галузевим критерієм – кримінально правові, адміністративно правові, дисциплінарно правові, цивільно правові.
За характером наслідків – правовідновлюючі, штрафні (каральні), превентивні.
За ступенем визначеності – абсолютно визначені, відносно визначені, альтернативні, кумулятивні.
Структура форми права – це логічно узгоджена внутрішня побудова правової норми, що характеризується наявністю взаємопов*язаних логічних елементів.
Соціальні норми – це правила поведінки людей, які використовуються для регулювання суспільних відносин. До них належать: правові, моральні, релігійні, політичні, естетичні, корпоративні.
Норми моралі – правила поведінки, що склались у суспільстві і відбивають уявлення у людей про добро і зло, справедливість і кривду, обо*язок, честь гідність.
Норми звичаю – це правила поведінки, які склались у суспільстві у результаті багатократного повторення і виконуються за звичкою.
Корпоративні норми – правила, що самостійно встановленні громадськими організаціями.
Поняття і види джерел (форм права)
Форми права – спосіб вираження позадержавною волею юридичних правил поведінки.