Форма державного (політичного) режиму
Державний режим – це елемент форми держави, який характеризує сукупність методів, засобів, способів здійснення політичної влади.
Буває двох видів - демократичний і антидемократичний.
Ознаки демократичного:
Населення бере участь у здійсненні державної влади за допомогою прямої і представницької демократії
Рішення приймається більшістю з врахування інтересів меншості
Виборність і змінюваність центральних і місцевих органів держ влади, їх підзвітність виборцям, гласність.
Домінують методи переконання, узгодження, компромісів.
Плюралізм, багатопартійність.
Поділ влади.
Механізм держави – це система держ органів, покликана здійснювати задачі і функції держави. В юр науці “механізм держави” і “державний апарат” зазвичай вживаються як синоніми.
Характерні риси механізму держави:
Являє собою систему – упорядковану сукупність держ органів
Його цілісність забезпечується єдиними цілями і задачами.
Основним елементом механізму держави виступають держ органи.
Він є тією організаційною і матеріальною силою, за допомогою якої, держава здійснює свою владу і досягає конкретних результатів.
Структура механізму держави включає в себе:
Державні органи, які знаходяться в тісному зв*язку із співвпорядкованності при здійсненні своїх безпосередніх владних функцій
Державні установи і підприємства, які не наділені владними повноваженнями, а виконують соціальні функції в сфері економіки, освіти, охорони здоров*я, культури
Державних службовців, які займаються управлінням
Організаційні і фінансові засоби, а також примусову силу, необхідну для забезпечення діяльності держ апарату.
Державні підприємства, це ті формування, створені держ для здійснення матеріально виробничої діяльності, або для надання певних матеріально побутових послуг і функціонують на засадах госрозрахунку.
Державні заклади (установи) – це ті організації, які утворені державою у не виробничій сфері, для виконання завдань і функціонують в основному за рахунок бюджетного фінансування (школи, університети…).
Органи держави, це ті організації держави, які вона наділила владними повноваженнями, щодо інших учасників суспільного життя, та необхідними матеріальними засобами, для здійснення цих повноважень (прокуратура…).
Люди, що працюють в цих організаціях поділяються на робітників та службовців. Робітник – людина що працює в штаті підприємства і за нормовану заробітну плату, виконує певні службові функції виробничого характеру. Державний службовець – людина, яка працює у штаті держ організації, і за встановлену державою заробітну плату виконує певну службові, або посадові, функції не виробничого характеру.
Види державних службовців – керівники, спеціалісти, тех персонал.
Державний апарат
Це сукупність державних органів, їх ланок і підрозділів, що безпосередньо здійснюють управлінську діяльність, і наділені для цього владними повноваженнями.
Державний орган – це структурно відокремлений внутрішньо організований колектив державних службовців, або один службовець, який наділений встановленою законодавством компетенцією для виконання певних владно-управлінських функцій і наділений для цього владними повноваженнями.
Орган держави має такі ознаки:
Є самостійним елементом механізму та апарату держави, формується державою, або безпосередньо народом.
Виконує від імені держави її завдання і функції шляхом здійснення певних видів діяльності в дорученій сфері, керуючись принципом дозволено тільки те, що прямо передбачено законом.
Виконує властиві тільки йому спеціальні завдання і функції, які здійснює від імені держави.
Незважаючи на певну самостійність, держ орган є певною частиною єдиного механізму держави і займає в ньому своє місце.
Державні органи класифікуються:
За формою реалізації держ діяльності, як представницькі, виконавчо-розпорядницькі, судові- прокурорські та інші контрольно-наглядові органи.
За принципом поділу влади на законодавчі, виконавчі, судові.
За ієрархією, як республіканські, місцеві, федеральні.
За терміном повноважень, як постійні і тимчасові.
За порядком здійснення компетенції, як колегіальні і єдиноначальні.
За правовими формами діяльності, як правотворчі, правозастосовні і правоохоронні.
За характером компетенції, загальної так спец компетенції.
Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади. З точки зору держави, законодавчі органи характеризуються:
Представницький характер
Первинний характер
Верховенство
Делегована колегіальна влада
Наявність спеціальних функцій
Поєднання єдиноначальності та колегіальності
Наявність законодавчих повноважень
Професійний характер
Наявність спеціального статусу
Наявність процедурного порядку
Виконавча влада – вторинна підзаконна гілка державної влади, що має універсальний характер і спрямована на виконання законів та інших актів законодавчої влади. Здійснюється урядом. Основною функцією є виконання законів шляхом конкретизації їх положень. Органи виконавчої влади приймають підзаконні нормативно-правові акти відповідно до законів. Вони є підзвітним представницьким органом.
Судові органи – характеризується ознаками:
Основною функцією діяльності судової влади є здійснення правосуддя
Виключність повноважень суддів
Незалежність
Діяльність судових органів здійснюється у формі розгляду та вирішення цивільних, адміністративних, господарських та кримінальних справ
Діяльність судових органів здійснюється відповідно до вимог суворого дотримання визначеної процесуальним законодавством процедури
Правові форми діяльності держави.
Правова форма – це організаційна форма діяльності держави, посадових осіб, яка по-перше передбачена правом і йому відповідає, і по-друге своїм результатом виявляє юридично значимі наслідки для суб*єктів права. Судочинство – класична правова форма.
Види правових форма діяльності держави:
Правотворча діяльність – це державна діяльність, що виражається в розробці і прийнятті правових норм, у яких закріплюються програми розвитку та дій держави та суспільства.
Правозастосовна діяльність – сукупність юридично значущих дій органів держави, посадових осіб, щодо створення індивідуально-правових приписів, які є засобом застосування правових норм відповідно до конкретних життєвих ситуацій.
Правоохоронна діяльність – спрямована на вирішення тих юридичних питань, які пов*язані з можливим, або наявним порушенням норм права, а також на захист закріплених в нормах права суспільних відносин від будь-яких посягань.
Контрольна діяльність – пов*язана із перевіркою відповідності поведінки і діяльності підконтрольних суб*єктів вимогам права
10.10.16