4 Формування програми реальних інвестицій

Процес формування програми реальних інвестицій підприємства ґрунтується на таких найважливіших принципах:

1. багатокритеріальної відбору проектів в інвестиційну програму. Цей принцип дозволяє врахувати в процесі формування інвестиційної програми всю систему цілей інвестиційної стратегії підприємства, а також характер завдань інвестиційної діяльності, що виникають під впливом змін зовнішніх і внутрішніх факторів її здійснення в середньостроковому періоді. Принцип многокритериальности відбору проектів в інвестиційну програму заснований на ранжируванні цілей інвестиційної діяльності по їх значущості, виділення головного цільового показника в якості основного критерію відбору інвестиційних проектів та використанні окремих цільових показників як системи відповідних обмежень у процесі здійснення їх відбору.

2. Диференціація критеріїв відбору за видами інвестиційних проектів. Така диференціація критеріїв здійснюється в розрізі конкретних форм реального інвестування по незалежним, взаємозалежним і, взаємовиключних інвестиційним проектам.

3. Облік об'єктивних обмежень інвестиційної діяльності підприємства. При формуванні програми реальних інвестицій основними з об'єктивних обмежень інвестиційної діяльності підприємства є: передбачаються обсяги інвестиційної діяльності відповідно до інвестиційною стратегією; напрями і форми галузевої та регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності; потенціал формування власних інвестиційних ресурсів; можливості залучення позикового капіталу до фінансування окремих інвестиційних проектів; основні державні нормативні вимоги до реалізації інвестиційних проектів.

4. Забезпечення зв'язку інвестиційної програми з виробничої та фінансової програмою підприємства. Інвестиційна діяльність підприємства здійснюється в нерозривному зв'язку з операційної та фінансової його діяльністю. Цей зв'язок забезпечується комплексним формуванням грошових потоків по розглянутих видів діяльності підприємства в рамках конкретних часових періодів. Так, реалізація кожного інвестиційного проекту та інвестиційної програми в цілому повинна бути забезпечена відповідним фінансуванням, синхронізованим з нею в часі. Поворотний потік інвестованого капіталу, що забезпечує передбачену ефективність кожного інвестиційного проекту та інвестиційної програми в цілому повинен бути забезпечений випуском і реалізацією відповідної продукції у запланованих обсягах і термінах. Тому в процесі формування інвестиційної програми необхідно синхронізувати її основні параметри з відповідними параметрами виробничої та фінансової програм розвитку підприємства.

5. Забезпечення збалансованості інвестиційної програми за найважливішими параметрами. Внутрішня збалансованість інвестиційної програми підприємства забезпечується, насамперед, ефективним співвідношенням рівнів прибутковості, ризику і ліквідності. Таке співвідношення параметрів інвестиційної програми в цілому визначається за шкалою "дохідність - ризик" і "прибутковість - ліквідність" з урахуванням обраної інвестиційної ідеології (агресивною, помірною або консервативною). В процесі забезпечення збалансованості інвестиційної програми з розглянутих параметрах повинні бути вишукані резерви зниження рівня ризику і підвищення рівня ліквідності при заданому значенні рівня її прибутковості.

З урахуванням розглянутих основних принципів формування програми реальних інвестицій підприємства здійснюється за такими основними етапами:

1. Вибір головного критерію відбору проектів в інвестиційну програму підприємства. Оскільки основною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення максимального добробуту власників підприємства, що досягається за рахунок зростання ринкової вартості підприємства, головний критерій відбору проектів повинен бути пов'язаний з показниками їх ефективності, що відображають темп або обсяг приросту капіталу в процесі інвестиційної діяльності. У практиці інвестиційного менеджменту таке перевага віддається зазвичай показником чистого дисконтованого доходу (іноді в цих цілях використовується також показник внутрішньої норми доходу). Вибір в якості головного критерію відбору проектів в інвестиційну програму підприємства показника чистого дисконтованого доходу пов'язаний з тим, що він дає найбільш наочне уявлення про можливості приросту власного капіталу (а відповідно, і ринкової вартості підприємства).

2. Диференціація кількісних значень головного критерію відбору за видами інвестиційних проектів для обгрунтування скринінгових інвестиційних рішень. З метою здійснення відбору інвестиційних проектів за обраним головному критерію, він повинен мати певне кількісне значення. У практиці інвестиційного менеджменту це кількісне значення головного показника відбору диференціюється зазвичай за формами здійснення реальних інвестицій, а також за характером самих проектів. Зокрема, диференціація кількісних значень головного критерію відбору проводиться за незалежним, взаємозалежним і взаємовиключних інвестиційним проектам.

За незалежними інвестиційним проектам кількісним значенням головного критерію відбору виступає звичайно цільової стратегічний норматив ефективності інвестиційної діяльності (цільовий норматив одного з показників оцінки ефективності інвестиційних проектів при їх відборі).

За взаємозалежним інвестиційним проектам аналогічний критерій приймається не по кожному конкретному інвестиційному проекту, а по всьому взаємопов'язаному їх комплексу.

За взаємовиключних інвестиційним проектам відбір здійснюється за найвищим значенням обраного головного критерію (на основі порівняльної його оцінки).

Диференціація кількісних значень головного критерію відбору дозволяє обґрунтовувати "скринінгові інвестиційні рішення" на першому етапі формування програми реальних інвестицій. Під цим терміном розуміється відсів із загального безлічі розглянутих інвестиційних проектів тих з них, які не відповідають кількісному значенню головного критерію їх відбору в інвестиційну програму підприємства.

3. Побудова системи обмежень відбору проектів в інвестиційну програму за обраним головному критерію. Система обмежень, що встановлюється в процесі відбору реальних інвестиційних проектів у формовану інвестиційну програму підприємства, включає зазвичай основні і допоміжні нормативні показники.

В якості основних обмежуючих нормативних показників встановлюються звичайно наступні:

• один з альтернативних показників ефективності проекту;

• максимально допустимий рівень загального ризику проекту;

• максимально допустимий період або мінімальний коефіцієнт ліквідності інвестицій.

В якості допоміжних обмежуючих нормативних показників можуть бути використані наступні:

• рівень готовності інвестиційного проекту до реалізації (наявність завершеного бізнес-плану; завершеність проектних робіт; розробленість схем фінансування проекту тощо);

• передбачуваний період здійснення інвестиційної стадії проекту (до його виходу на експлуатаційну стадію і початку формування поворотного грошового потоку);

• рівень реалізованості проекту (з економічних, техніко-технологічних, економічних та іншим параметрам);

• інноваційний рівень проекту (його відповідність останнім досягненням технологічного прогресу);

• можливість диверсифікації ризику інвестиційної програми підприємства за рахунок галузевої чи регіональної спрямованості проекту;

• синхронність формування передбачаються грошових потоків з реалізації інвестиційного проекту та його фінансування з різних джерел;

• можливість відстрочення реалізації інвестиційного проекту без істотного збитку для реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства.

Побудова системи обмежень відбору проектів дозволяє поглибити обгрунтування скринінгових інвестиційних рішень в процесі формування програми реальних інвестицій підприємства.

4. Ранжування розглянутих інвестиційних проектів за головним критерієм і системі обмежень.

Процес такого ранжирування складається з декількох етапів.

На першому етапі інвестиційні проекти після відповідної скрининговой очищення ранжуються за обраним головному критерію їх відбору в інвестиційну програму підприємства.

На другому етапі інвестиційні проекти, намічені до включення в програму реальних інвестицій підприємства, ранжуються по кожному з показників, включених в систему обмежень їх відбору (за методикою, аналогічною ранжирування проектів за головним критерієм їх відбору).

На третьому етапі шляхом завдання конкретної значущості кожного обмеження для інвестиційної діяльності підприємства окремі рангові значення інвестиційних проектів інтегруються в єдиний ранговий їх показник по всій системі обмежень.

На четвертому етапі ранжування окремих інвестиційних проектів за обраним головному критерію уточнюється з урахуванням інтегрального рангового їх значення за системою обмежень.

5. Формування інвестиційної програми в умовах обмежень параметрів операційної діяльності. У практиці інвестиційного менеджменту часто трапляється ситуація, коли пріоритетом інвестиційної діяльності підприємства на окремих етапах його стратегічного розвитку виступає необхідність швидкого виходу на задані обсяги виробництва та реалізації продукції (при стратегії прискореного зростання, стратегії прискореної галузевої чи регіональної диверсифікації операційної діяльності тощо) . У цьому випадку програма реальних інвестицій підприємства формується за критерієм відбору інвестиційних проектів на основі показника продуктивності інвестованого капіталу (в цих цілях ранжування інвестиційних проектів здійснюється за показником обсягу виробництва або реалізації продукції на одиницю інвестованого капіталу).

Для вирішення цього завдання розробляється спеціальна модель оптимізації інвестиційної програми підприємства при заданій виробничій програмі (заданому обсязі приросту виробництва або реалізації продукції). Вихідними умовами побудови такої моделі є:

• розглядаються інвестиційні проекти є незалежними, тобто не виключають один одного;

• до моменту формування інвестиційної програми вже визначено необхідний приріст виробництва (реалізації) продукції у відповідності зі стратегічними цілями розвитку підприємства;

• в процесі попереднього розгляду інвестиційних проектів підприємства проведено їх ранжування за показником обсягу виробництва (реалізації) продукції на одиницю інвестованого капіталу (при відповідній скринінгової їх очищення по системі обраних обмежень).

6. Формування інвестиційної програми в умовах обмежень середньозваженої вартості інвестиційних ресурсів. Така ситуація виникає в тому випадку, якщо реалізація інвестиційних проектів пов'язана з використанням позикового капіталу, обсяг і вартість залучення якого зростають при розширенні обсягів інвестиційної діяльності. Вихідними умовами побудови моделі вирішення цього завдання є:

• розглядаються інвестиційні проекти є незалежними, тобто не виключають один одного;

• при формуванні інвестиційної програми чітко визначені показники граничної вартості інвестиційних ресурсів (Псирі) при збільшенні обсягу додаткового залучення капіталу;

• в процесі розгляду інвестиційних проектів підприємства проведене попереднє їх ранжування за показником внутрішньої норми доходу (ВНД), який в цих цілях обирається як головний критерій їх відбору в інвестиційну програму (при відповідній скринінгової їх очищення по системі обраних обмежень).

7. Формування інвестиційної програми в умовах обмежень загального обсягу інвестиційних ресурсів. Така ситуація виникає в тому випадку, якщо можливості формування власних інвестиційних ресурсів у підприємства обмежені, а обсяг запозичень капіталу понад певних меж може негативно відбитися на стані його фінансової стійкості і платоспроможності. Вихідні умови побудови моделі, що вирішує цю задачу, ті ж, що і в попередньому випадку. Вони доповнюються лише загальним обсягом можливого залучення підприємством інвестиційних ресурсів для реалізації реальних проектів, що включаються в його інвестиційну програму.

8. Оцінка сформованої інвестиційної програми за рівнем прибутковості, ризику і ліквідності. Сукупна оцінка сформованої інвестиційної програми підприємства за цими показниками дозволяє оцінити ефективність всієї роботи з її формування:

Рівень прибутковості інвестиційної програми визначається на основі загального показника чистого дисконтованого доходу по всіх включеним в неї інвестиційним проектам (розрахованим в єдиній розмірності часу).

Рівень ризику інвестиційної програми визначається шляхом розрахунку коефіцієнта варіації по ній (по очікуваному рівню варіабельності показників чистого грошового потоку або чистого інвестиційного прибутку).

Рівень ліквідності інвестиційної програми визначається на основі середньозваженого коефіцієнта ліквідності інвестицій за окремими проектами (зваженим на обсяг необхідних інвестиційних ресурсів по ним).

Остаточне формування інвестиційної програми підприємства здійснюється з урахуванням усіх трьох її параметрів виходячи з пріоритетів, визначених підприємством (обґрунтування "преферентивних інвестиційних рішень", під яким розуміється остаточний відбір найбільш бажаних для підприємства інвестиційних проектів в його інвестиційну програму, що забезпечує реалізацію його інвестиційної стратегії).