Тема №6 "Кон'юнктура інвестиційного ринку"

План:

1 Механізм функціонування ринку.

2 Стадії кон’юнктури інвестиційного ринку.

Зміст:

1 Механізм функціонування ринку

Функціонування інвестиційного ринку підпорядковане дії певного економічного механізму, основу якого складає взаємозв'язок його елементів. Основними з цих елементів, які визначають стан і розвиток як інвестиційного ринку в цілому, так і окремих його видів, є попит, пропозиція і ціна.

Механізм функціонування інвестиційного ринку спрямований на забезпечення його рівноваги, яка досягається шляхом взаємодії окремих його елементів. В основному це рівновага в умовах економіки ринкового типу досягається за рахунок саморегуляції інвестиційного ринку і частково - за рахунок державного його регулювання. Однак у реальній практиці абсолютна рівновага інвестиційного ринку, тобто повна збалансованість окремих його елементів, досягається вкрай рідко, а якщо досягається, то на дуже нетривалий період.

Кожному виду інвестиційних ринків притаманні свої особливості формування механізму забезпечення взаємозв'язку окремих елементів ринку, проте принципові засади механізму функціонування цих ринків мають загальний характер. Тому в першу чергу розглянемо загальні принципи формування механізму функціонування інвестиційного ринку в цілому.

1. Основну роль в системі основних елементів інвестиційного ринку відіграє ціна на окремі інвестиційні товари, інструменти і послуги. Саме цей елемент відображає збалансованість попиту і пропозиції на ринку, стан його рівноваги, ступінь задоволення економічних інтересів всіх його учасників. Пріоритетна роль ціни в системі інвестиційного ринку, що забезпечують його рівновагу, визначає особливу роль ціноутворення в механізмі його функціонування.

2. Ціни на інвестиційному ринку залежать, насамперед, від рівня прибутковості окремих інвестиційних товарів і фінансових інструментів інвестування, в основі якого лежить середній рівень процентної ставки (або середня норма прибутковості на вкладений капітал). Рівень відсоткової ставки служить не тільки критерієм вибору альтернативних напрямків здійснення інвестиційних операцій, але в значній мірі визначає обсяг цих операцій або ділову активність окремих господарюючих суб'єктів на інвестиційному ринку.

3. Особливістю формування цін на інвестиційному ринку є істотний вплив на цей процес обертається на ньому спекулятивного капіталу. Це породжує не тільки реальний попит на окремі інвестиційні товари і фінансові інструменти з боку господарюючих суб'єктів, але і попит спекулятивний, не пов'язаний з реальними потребами розвитку економіки. Високий рівень спекулятивної складової, особливо характерний для фінансових сегментів інвестиційного ринку, є нормальним явищем; цей рівень постійно зростає в міру збільшення обсягу накапливаемого капіталу підприємствами та фізичними особами. Під впливом спекулятивного капіталу рівень цін на інвестиційному ринку значною мірою залежить не тільки від реального попиту, а й від очікуваних змін цього рівня, на які учасники ринку намагаються впливати виходячи зі своїх спекулятивних інтересів.

4. Ціни на інвестиційній ринку дуже динамічні, схильні до впливу багатьох об'єктивних чинників, що виявляються як на макро-, так і на мікрорівні, тому їх рівень змінюється практично щодня. Такий високий рівень динаміки цін є характерною особливістю інвестиційного ринку в порівнянні з ринком споживчих товарів і послуг, де фактори ціноутворення носять більш стабільний характер.

5. Висока роль інформації про рівень цін на окремі інвестиційні товари та інструменти як в здійсненні управління інвестиційною діяльністю підприємства, так і в управлінні економічним розвитком країни в цілому визначають не тільки оперативність, але і відкритість їх встановлення. Інформація про стан цін на основних інвестиційних ринках надходить не тільки з регіональних та національного, але й світового ринку, надаючи значний вплив на управління інвестиційними процесами на різних рівнях.

6. Публічне встановлення рівня цін на основні інвестиційні товари та інструменти здійснюється в процесі їх біржової котирування залежно від складного співвідношення обсягу попиту на них і їх пропозиції. Біржова котирування цін здійснюється на основі заявок клієнтів брокерам на купівлю або продаж окремих інвестиційних товарів і фінансових інструментів.

Заявки клієнтів на покупку інвестиційних товарів та інструментів формують обсяг попиту на них на біржі за певними рівнями цін (званих цінами попиту). Принципова схема формування біржового попиту за обсягом і рівнем цін наведена на рис .:

З даних малюнка видно, який обсяг угод на біржі по конкретному фінансовому інструменту інвестування готові вчинити покупці, якщо рівень біржових цін буде відповідати їх очікуванням (або виявиться нижче заявленого ними рівня). Відповідно заявки клієнтів на продаж інвестиційних товарів та інструментів формують обсяг пропозиції на них на біржі за певними рівнями цін (званих цінами пропозиції). Принципова схема формування біржової пропозиції за обсягом і рівнем цін наведена на рис .:

Наведений на малюнку графік показує, який обсяг угод на біржі по конкретному фінансовому інструменту інвестування готові вчинити продавці, якщо рівень біржових цін буде відповідати їх очікуванням (або виявиться вище заявленого ними рівня).

На основі заявок клієнтів на купівлю та продаж конкретних інвестиційних товарів та інструментів на біржі формується рівень цін, що забезпечують рівновагу заявленого попиту та пропозиції. Характер цього формування ілюструється графіком:

У реальній практиці біржових торгів рівноважна ціна під впливом невідкладності попиту або пропозиції (а відповідно і поступок у ціні з боку покупців і продавців у процесі здійснення торгів) може бути кілька зміщена по відношенню до розрахункового її рівню.

7. Однією з особливостей формування цін на інвестиційному ринку є висока залежність рівня цих цін, що складаються на національному ринку, від відповідного його рівня на світовому ринку. Найбільшою мірою ця залежність характерна для валютного ринку (де вона виявляється найбільшою мірою) і для ринку цінних паперів та золота. У міру інтегрованості в світовий інвестиційний ринок ця залежність буде посилюватися, формуючи як позитивні, так і негативні наслідки в економічному розвитку країни.

8. Високий ступінь впливу динаміки цін на інвестиційному ринку на економічні процеси в країні визначає активні форми здійснення державного регулювання цих цін за допомогою відповідних механізмів. Такими механізмами є встановлення рівня облікової ставки, нормування резервів комерційних банків, регулювання грошового обороту шляхом емісії грошей, регулювання обсягу емісії та прибутковості державних цінних паперів (у першу чергу, облігацій) та інші. Механізм такого регулювання здійснюється у всіх країнах з розвиненою ринковою економікою.

9. Об'єктивність формування цін на інвестиційному ринку визначає не тільки необхідність врахування в процесі ціноутворення всіх необхідних факторів, що впливають на їх рівень, а й інформованість учасників цього ринку про основні з цих факторів. Така інформаційна забезпеченість учасників інвестиційного ринку характеризується поняттям "ефективність ринку". Ефективним вважається інвестиційний ринок, на якому рівень цін на окремі інвестиційні товари, інструменти і послуги швидко реагує на зовнішню інформацію при повному доступі до неї всіх учасників цього ринку.

Виділяють три рівні ефективності ринку.

Перший рівень, що характеризує слабку ступінь ефективності ринку, відображає ситуацію, коли ціноутворення на основні інвестиційні товари, інструменти і послуги базується в основному на їх динаміці в попередньому періоді.

Другий рівень, що характеризує середню ступінь ефективності ринку, відображає ситуацію, коли ціноутворення на основні інвестиційні товари, інструменти і послуги крім інформації про їх динаміці в попередньому періоді відображає і іншу опубліковану загальнодоступну інформацію.

Третій рівень, що характеризує сильну ступінь ефективності ринку, відображає ситуацію, коли процес ціноутворення базується не тільки на загальнодоступною, а й неопублікованої інформації, а також на результатах її фундаментального аналізу. У цьому випадку рівень цін на окремі інвестиційні товари, інструменти і послуги завжди буде відображати рівень їх прибутковості, який відповідає рівню їх ризику. Іншими словами, сильна ступінь ефективності ринку характеризує стан ціноутворення на основні інвестиційні товари, інструменти і послуги, що відображає всю наявну інформацію про них.

Розглянуті принципові положення характеризують механізм функціонування інвестиційного ринку в цілому та окремих його видів. Разом з тим, механізм функціонування окремих видів інвестиційних ринків має специфічні особливості, які визначаються показниками ціни (ринкової вартості) обертаються на них інвестиційних товарів та інструментів; системою факторів, що впливають на формування конкретного рівня цін (ринкової вартості) цих товарів та інструментів; методах котирування (формування) цін учасниками ринку і т.п. У зв'язку з цим становить інтерес розгляд основних особливостей функціонування кожного з видів інвестиційного ринку.

1. Особливістю механізму функціонування ринку об'єктів реального інвестування (всіх його видів) полягає в тому, що він найбільшою мірою пов'язаний з показниками макроекономічного розвитку країни і прямо залежить від циклічності цього розвитку. Особливу роль у функціонуванні цього ринку відіграють темпи зростання національного доходу та пропорції його розподілу (зокрема, гранична схильність до заощадження), перевага ліквідності і схильність до інвестування, коливання ставки відсотка на фінансовому ринку, рівень інфляції, темпи технологічного прогресу та інші фактори, що визначають динаміку формування інвестиційних ресурсів, з одного боку, та обсягу похідних і автономних реальних інвестицій, з іншого.

2. Особливості механізму функціонування ринку цінних паперів полягають в тому, що попит на ньому формують інвестори, а пропозиція - емітенти різних фондових інструментів. Відповідно рівнем цін на цьому ринку виступають котируються ринкові ціни на окремі види цінних паперів.

В основі попиту інвесторів лежить потреба в отриманні доходу на вкладений в придбання цінних паперів капітал (у формі відсотків і дивідендів, а також приросту курсової їх вартості). Рівень цього доходу не повинен бути нижче рівня норми прибутку на капітал при безризикових інвестиціях. Будь-які інші форми інвестиційного вибору відповідно до концепції ефективності ринку повинні приносити однаковий рівень доходу при однаковому рівні ризику. Відповідно більш висока норма прибутковості по відношенню до рівня ризику по конкретному фондового інструменту буде формувати більш високий обсяг попиту на нього і навпаки.

В основі пропозиції емітентів лежать, як правило, потреби у забезпеченні розвитку реального виробництва (операційної діяльності) необхідними фінансовими (інвестиційними) ресурсами, обсяг яких не може бути сформований за рахунок внутрішніх джерел. При цьому емісія цінних паперів є для господарюючих суб'єктів (або держави) лише однієї з альтернативних форм залучення фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел. Якщо вартість залучення кредитних ресурсів буде нижчою, ніж залучення коштів на ринку цінних паперів, їх емісія може не відбутися (за інших рівних умов).

Таким чином, ціна попиту і ціна пропозиції на ринку цінних паперів визначається різними економічними інтересами інвесторів та емітентів, а відповідно і різними специфічними факторами, які враховують умови формування цих інтересів. Реальний процес здійснення угод на ринку цінних паперів, а відповідно і процес реального ціноутворення, відбувається тільки в тому випадку, якщо економічні інтереси інвесторів та емітентів збігаються. При цьому певний вплив на процес ціноутворення на цьому ринку робить і спекулятивний капітал.

Серед чинників, що формують обсяг попиту і відповідно впливають на ціни попиту на ринку цінних паперів, основними є наступні:

- Пропорції розподілу поточного доходу інвесторів на споживання і накопичення, що визначають обсяг їх фінансового потенціалу здійснення угод з цінними паперами;

- Рівень прибутковості цінних паперів та його відповідність рівню ризику (будь-яке перевищення першого показника над другим призводить до зростання обсягу інвестиційного попиту);

- Рівень ліквідності окремих цінних паперів. Він визначається загальною активністю фондового ринку під впливом макроекономічних чинників, а також інвестиційними якостями конкретних фондових інструментів;

- Динаміка рівня облікової ставки центрального банку. Вона робить істотний вплив на рівень прибутковості, а відповідно і обсяг попиту за борговими цінними паперами;

- Прогнозований темп інфляції. Він служить для "інфляційної очищення" рівня передбачуваного інвестиційного доходу шляхом включення до нього премії за ризик.

Серед чинників, що формують обсяг пропозиції, а відповідно впливають на ціни пропозиції на ринку цінних паперів, основними є наступні:

- Стан економіки та інвестиційного клімату в країні, що визначають обсяг інвестиційних потреб господарюючих суб'єктів і фінансових ресурсів їх задоволення за рахунок емісії цінних паперів;

- Вартість залучення фінансових ресурсів з інших альтернативних зовнішніх джерел;

- Доступність кредитних ресурсів в цілому і для конкретного господарюючого суб'єкта, зокрема;

- Рівень витрат на емісію конкретних видів цінних паперів.

З урахуванням факторів, що формують реальних попит і пропозицію цінних паперів, а також спекулятивних ціноутворюючих чинників складаються конкретні ціни на окремі фондові інструменти на біржовому та позабіржовому ринках.

3. Особливості механізму функціонування кредитного ринку, на якому проявляється попит підприємств на грошові інструменти інвестування та здійснюється їх обіг, полягають у тому, що він базується на специфічних вихідних елементах цього ринку - попит на кредитні ресурси та їх пропозиції. Однак головною особливістю цього ринку є те, що ціною на ньому виступає ставка відсотка за кредит. На відміну від цін на реальні товари ставка відсотка за кредит формується виходячи з споживчої вартості, а не вартості.

Залежно від форм обігу грошових активів на кредитному ринку ставка відсотка за кредит може набувати на ньому різні форми - кредитний відсоток, депозитний відсоток, міжбанківський відсоток, обліковий відсоток і т.п. Розрізняючи за своїм рівнем, ці види відсотка за кредит не міняють своєї сутності, будучи ціною кредитних ресурсів (пропонованих до продажу грошових активів). Тим не менш, у складі цих видів цін на кредитні ресурси пріоритетну роль відіграє облікова ставка центрального банку, динаміка якої визначає рух інших носіїв ціни на фінансові активи, що пропонуються до продажу.

Облікова ставка центрального банку є регульованими державою показником; це регулювання здійснюється виходячи з макроекономічних факторів відповідно з фінансовою політикою держави. Що стосується механізму ринкового саморегулювання рівня відсотка за кредит, то він будується з урахуванням інших факторів, основними з яких є:

- Встановлений центральним банком рівень облікової ставки. Він є мінімальним нормативним показникам формування рівня цін на кредитні ресурси при їх продажу;

- Прогнозований темп інфляції. З урахуванням цього фактора відшкодовується можлива втрата реального доходу продавців кредитних ресурсів у формі рівня інфляційної премії;

- Рівень кредитного ризику. Він характеризує ризик неповернення (або несвоєчасного повернення) позичальником отриманого кредиту і обумовленої суми відсотка по ньому. Рівень кредитного ризику в свою чергу визначається багатьма факторами, серед яких найбільш важливу роль відіграють стан кредитоспроможності і платоспроможності позичальника, його ділова репутація і форма забезпечення кредиту. Рівень кредитного ризику відшкодовується зазвичай у формі рівня премії за ризик;

- Рівень ліквідності кредиту. Він характеризується терміном надання кредиту і відшкодовується у формі відповідного рівня премії за ліквідність;

- Рівень маржі. Він являє собою різницю між рівнем цін продажу і купівлі кредитних ресурсів банком або іншою кредитно-фінансовими установою. Маржа призначена для покриття операційних витрат, сплати податкових платежів і формування прибутку по кредитній діяльності продавця кредитних ресурсів.

З урахуванням перерахованих основних факторів ціна пропозиції грошових активів на кредитному ринку їх продавцем формується на диференційованій основі по кожному конкретному кредиту у відповідності з наступною моделлю:

ЦПК = УС + ІП + ПР + ПЛ + М,

де ЦПК - рівень кредитного відсотка;

УС - рівень діючої облікової ставки центрального банку країни;

ІП - рівень інфляційної премії, прирівнюваний зазвичай до прогнозованого темпу інфляції;

ПР - рівень премії за ризик, розрахований виходячи з рівня кредитного ризику по конкретному позичальнику;

ПЛ - рівень премії за ліквідність, що визначається терміном надання кредиту з урахуванням оцінки його майбутньої вартості;

М - рівень маржі, що визначається конкретним кредитно-фінансовою установою з урахуванням специфіки умов здійснення його кредитної діяльності.

У процесі ціноутворення на кредитному ринку можуть бути враховані й інші фактори, що визначають рівень цін продаваних грошових активів.

З урахуванням формування рівня кредитного відсотка формується і рівень цін (депозитного відсотка) на ринку грошових інструментів інвестування, зокрема, норми прибутку інвестора за його депозитними вкладами.

4. Особливості механізму функціонування валютного ринку полягають у тому, що ціною основного об'єкта продажу на ньому виступає валютний курс (за умови купівлі-продажу іноземної валюти за національну) або крос-курс (за умови покупки-продажу однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту) .

Валютний курс являє собою ціну грошової одиниці будь-якої країни, виражену в грошовій одиниці даної держави на певну дату. Зазвичай він показує, скільки одиниць національної валюти потрібно для покупки однієї одиниці іноземної валюти. Валютний курс представлений, як правило, двома показниками - ціною купівлі та ціною продажу валюти. Різниця між цими двома курсами формує маржу (премію) валютних дилерів або операторів, що здійснюють обмін валют.

Крос-курс характеризує співвідношення між двома валютами, що випливає з їх курсів по відношенню до третьої валюти.

Якщо рівень валютного курсу, виражений у національній валюті, в певній мірі залежить від обсягу попиту та пропозиції іноземної валюти на національному валютному ринку, то на крос-курс іноземних валют ці показники не впливають.

На рівень валютного курсу іноземних валют, виражений у національній валюті, впливають такі основні фактори:

- Співвідношення купівельної спроможності одиниці національної та іноземної валюти, що характеризується терміном "паритет купівельної спроможності валют";

- Стан платіжного балансу порівнюваних країн, що характеризує співвідношення обсягу експорту та імпорту між ними;

- Форми й обсяги державних "валютних інтервенцій", що відображають способи державного регулювання валютних курсів;

- "Втеча капіталу" з країни, що характеризує його переклад у значних розмірах в країни з більш сприятливим інвестиційним кліматом з метою уникнення високого оподаткування, негативних наслідків ризику експропріації та т.п. Основною метою "втечі капіталу" є більш вигідні та гарантовані умови його розміщення в обраних країнах;

- Високі темпи інфляції, що визначають необхідність закупівлі валютних активів з метою запобігання втрати реальної вартості капіталу в національній валюті;

- Очікувана девальвація національної грошової одиниці.

Котирування валют здійснюється на валютних біржах шляхом встановлення валютних (у національних одиницях) та крос-курсів, а також шляхом процедури "фіксингу" на конкретних торгах на основі зіставлення обсягу попиту і пропозиції за окремими видами валют.

5. Особливості механізму функціонування ринку золота (та інших дорогоцінних металів) полягають в тому, що характер ціноутворення на ньому найбільшою мірою відображає специфіку механізму формування котирування цін на товарному ринку.

Ціна за одну тройську унцію золота відображає обсяг попиту на нього, що складається під впливом не тільки потреб у ньому реальних виробників, але і потреб, що визначаються інвестиційними цілями. Крім того, ця ціна відображає обсяг пропозиції золота в окремі періоди.

Механізм котирування біржових цін на золото та інші дорогоцінні метали носить стандартний характер, розглянутий раніше.