Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна

Кафедра "Економіка та менеджмент"

Інвестиційний менеджмент

Конспект лекцій для студентів спеціальності підготовки 8.03060101 "Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)"

Дніпропетровськ

Зміст

1. Сутність, цілі та функції інвестиційного менеджменту 3

2. Методи фінансової математики 15

3. Методичний інструментарій врахування ризику 20

4. Інструментарій врахування інфляції та ліквідності 25

5. Загальні відомості про інвестиційний ринок 29

6. Кон'юнктура інвестиційного ринку 39

7. Сутність інвестиційної стратегії 56

8. Методи розробки інвестиційної стратегії та оцінка її результативності 62

9. Політика управління реальними інвестиціями 72

10. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів 81

11. Оцінка ризиків реального інвестування 85

12. Управління реалізацією інвестиційного проекту 92

13. Політика управління фінансовими інвестиціями 105

14. Оцінка привабливості фінансових інструментів 109

15. Портфель фінансових інвестицій 120

16. Формування інвестиційних ресурсів 131

Тема №1 "Сутність, цілі та функції інвестиційного менеджменту"

План:

1 Сутність інвестицій.

2 Інвестиційна діяльність.

3 Класифікація інвестицій підприємства.

4 Функції інвестиційного менеджменту.

Зміст:

1 Сутність інвестицій

Інвестиції – це вкладення капіталу у економічну діяльність. Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як всі види майнових й інтелектуальних цінностей, які вкладаються у об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

У рамках цієї дисципліни інвестиції розглядаються, у першу чергу, як складова діяльності підприємства, тобто на мікроекономічному рівні.

У теорії інвестицій їхній зв'язок з накопиченим капіталом (заощадженнями) займає центральне місце. Це визначається сутнісною природою капіталу як економічного ресурсу, призначеного до інвестування. Тільки шляхом інвестування капітал як накопичена цінність залучається у економічний процес.

Капітал у всіх його формах може бути задіяний насамперед у виробничій діяльності підприємства. Із цих позицій капітал як реальний інвестиційний ресурс характеризується як "фактор виробництва". При цьому в процесі виробництва продукції вкладений капітал не є самодостатнім чинником, а функціонує у комплексі з іншими економічними ресурсами (факторами виробництва), якими є праця (трудові ресурси), земля (природні ресурси) і управління.

Комплекс факторів виробництва характеризується певними внутрішніми пропорціями. При цьому для виробництва того самого обсягу товарів можуть бути використані різні пропорції поєднання капіталу з іншими факторами виробництва. Можлива взаємозамінність факторів виробництва характеризується так називаною "виробничою функцією", що у найбільш узагальненому виді має такий вигляд:

,

де  обсяг виробництва продукції (послуг);

 функція взаємодії факторів виробництва у різних кількісних пропорціях;

 обсяг задіяного капіталу;

 обсяг задіяних природних ресурсів (землі);

 обсяг задіяних трудових ресурсів;

 обсяг задіяних інших виробничих ресурсів.

Виробнича функція характеризує можливість капіталу заміняти інші фактори виробництва або бути заміненим цими факторами.

Однією з моделей є виробнича функція Кобба-Дугласа, що характеризує можливості взаємозамінності капіталу і праці у промисловому виробництві.

Модель виробничої функції Кобба-Дугласа має такий вигляд:

,

де  постійний коефіцієнт, характерний для випуску певного продукту;

 показники ступеня можливої взаємозамінності розглянутих факторів виробництва, що задовольняють вимозі: .

Діапазон можливостей сполучення (пропорцій) витрат капіталу й праці, що забезпечують випуск заданої кількості продукту при незмінній технології показує "крива байдужності виробництва" або "ізокванта", що характеризує усі можливі значення векторів виробничої функції для випуску конкретного обсягу продукту. Нахил ізокванти характеризує граничну норму технологічного заміщення розглянутих факторів виробництва.

Для функції Кобба-Дугласа изокванта описується залежністю:

.

У цій формулі аргументом виступає обсяг задіяних трудових ресурсів, а функцією – обсяг задіяного капіталу.

Поряд з аналізом можливостей заміщення становить інтерес виявлення можливих комбінацій розглянутих факторів, при яких сукупні витрати по їхньому залученню будуть рівні. Лінія, що показує такі комбінації залучення ресурсів, називається ізокоста. У основі побудови ізокости лежать вартості одиниць факторів виробництва. Нахил ізокости характеризує співвідношення вартості залучення (цін) розглянутих факторів виробництва.

Взаємозаміщення факторів виробництва ефективно у тому випадку, якщо воно дозволяє мінімізувати сукупні витрати капіталу й праці.

Для моделі Кобба-Дугласа оптимальні значення обсягів залучення капіталу й праці визначаються за формулами:

де  питомі витрати по залученню одиниці праці;

 питомі витрати по залученню одиниці капіталу.

Отримані формули параметрично (параметром виступає обсяг виробництва) задають пряму лінію у системі координат (Т, К). Ця пряма лінія показує співвідношення факторів виробництва, що забезпечують ріст обсягів виробництва з мінімальними сукупними витратами. Така лінія економічного росту підприємства називається ізоклиналь.

Таким чином, виробнича функція, що формує умови взаємозамінності капіталу, дозволяє не тільки виявляти можливий діапазон цієї взаємозамінності, але й вирішувати конкретні виробничі завдання:

• максимізувати технологічну ефективність виробництва, що характеризує максимально можливий обсяг випуску продукту у процесі використання наявного обсягу факторів виробництва;

• максимізувати економічну ефективність виробництва, що характеризує мінімальний обсяг сукупних витрат факторів виробництва, що забезпечують випуск заданого обсягу продукту;

• прогнозувати темпи економічного розвитку підприємства, який забезпечується оптимальними пропорціями окремих факторів виробництва.

У комбінації з іншими економічними ресурсами капітал формує виробничий потенціал підприємства, що може бути використаний для виробництва альтернативних асортиментів продукції, що виробляється з тієї ж сировини й з використанням тих самих основних засобів. Комбінація можливих сполучень обсягу продукції різного асортименту у рамках сформованого виробничого потенціалу формує криву виробничих можливостей. За допомогою даної кривої може бути визначена оптимальна структура випуску продукції.

Метою інвестування є досягнення конкретного ефекту, що може носити як економічний, так і позаекономічний характер (соціальний, екологічний й інший види ефекту). На рівні підприємств пріоритетною метою інвестицій є досягнення, як правило, економічного ефекту, що може бути отриманий у формі приросту суми інвестованого капіталу, позитивної величини інвестиційного прибутку, позитивної величини чистого грошового потоку, забезпечення збереження раніше вкладеного капіталу тощо.

Досягнення економічного ефекту інвестицій визначається їхньою потенційною здатністю генерувати доход. Як джерело доходу інвестиції є одним з найважливіших засобів формування майбутнього добробуту інвесторів. Разом з тим, потенційна здатність інвестицій приносити доход не реалізується автоматично, а забезпечується лише в умовах ефективного вибору інвестиційних об'єктів (інструментів). Здійснення такого вибору визначає одну з важливих функцій інвестиційного менеджменту.

У основі генерування доходу реальних інвестицій лежить продуктивність капіталу. Носієм цієї характеристики виступає капітал, як і всі інші фактори виробництва. Продуктивність капіталу або капіталовіддача визначається як відношення результату виробничої діяльності (обсягу виробленого продукту) до суми інвестованого капіталу.

Виділяють середню й граничну продуктивність інвестованого капіталу.

Середня продуктивність характеризує загальний обсяг продукту, що відноситься на одиницю капіталу і визначається по наступній формулі:

,

де  середня продуктивність (середній продукт) капіталу;

 обсяг продукту (товарів, послуг), виробленого у певному періоді;

 середня сума капіталу, що використовується у цьому періоді.

Гранична продуктивність характеризує приріст обсягу виробництва продукту в натуральному вираженні на кожну одиницю додатково інвестованого капіталу. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

.

Продуктивність капіталу, який використовується конкретним суб'єктом господарювання у рамках незмінної технології виробництва, не носить стабільний характер, а змінюється при збільшенні обсягу його інвестування. Це пов'язане з тим, що приріст інвестованого капіталу при незмінному обсязі використання інших факторів виробництва буде викликати відносний дефіцит останніх й, відповідно, знижувати приріст обсягу випуску продукту. Висновок про постійне зменшення граничного продукту капіталу (при незмінному обсязі використання інших факторів виробництва) у економічній теорії відомий як "закон убутної продуктивності капіталу". Цей закон носить загальний характер і відноситься до будь-якої сфери використання капіталу як фактору виробництва.

Таким чином, приріст капіталу доцільний доти, поки буде досягатися приріст чистого прибутку від реалізації додатково виробленого обсягу продукції.

Різноманітні інвестиційні ресурси, товари й інструменти, що використовуються підприємством у процесі інвестицій, як об'єкти купівлі-продажу формують особливий вид ринку – інвестиційний ринок, що характеризується попитом, пропозицією й ціною, а також сукупністю певних суб'єктів ринкових відносин. Інвестиційний ринок формується всією системою ринкових економічних умов, тісно пов'язаних з іншими ринками (ринком праці, ринком споживчих товарів, ринком послуг тощо) і функціонує під певним впливом різноманітних форм державного регулювання.

Ціна на інвестиційні товари й інструменти у системі ринкових відносин формується з урахуванням їхньої інвестиційної привабливості під впливом попиту та пропозиції. Ця ціна відбиває економічні інтереси продавців і покупців інвестиційних товарів й інструментів у конкретних умовах функціонування інвестиційного ринку.