Тема 2 «вплив на віруси природних та штучних факторів середовища»

1. Віріони, виділені інфікованими тваринами, завжди містяться в оточуючому середовищі (повітря, вода, ґрунт, корми, предмети догляду за тваринами, приміщення лабораторії чи ферми тощо) або патологічному матеріалі (кров, носові витоки, шматки органів, фекалії, трупи загиблих тварин, використані вірусні суспензії, культури клітин, забруднений вірусами лабораторний посуд, тверді та рідкі відходи лабораторії).

2. Іінфекційні агенти можуть стати причиною зараження здорових тварин, персоналу тваринницьких господарств різного типу власності та співробітників лабораторій. Зараження може відбуватись контактним, аерогенним (ферма, лабораторія) чи аліментарним (тільки ферма) шляхом.

3. Віруси знищуються за допомогою природних та штучних факторів. В господарстві ними є дія сонячного опромінення, мікробіологічні процеси в гної, обробка вірусовмісних матеріалів хімічними речовинами – дезинфекція, в лабораторії – дезинфекція, ультрафіолетове опромінення та дія високих температур. Зазначені фактори знищують вірусні частинки або призводять до руйнації прикріплювальних білків, що містяться в оболонках вірусу – капсомерах та пепломерах. Таким чином забезпечується захист тварин та персоналу, оскільки і зараження клітини-господаря, і рознесення інфекції стає неможливим.

4. Природнім шляхом, в господарстві, частина вірусів може бути знищена влітку. Основним діючим фактором за ясної погоди та температури 30-40 ^о С є сонячне опромінення (ультрафіолет + рентгенівське).

5. Масового знищення вірусів можна досягти при проведенні планової (декілька разів на рік) або вимушеної дезинфекції (при виникненні хвороби, при виявленні в господарств тварин-вірусоносіїв).

6. Засобами дезинфекції можуть бути як неорганічні речовини (хлорне вапно, його розчини та інші речовини з активним хлором, розчини кальцинованої соди та гідроксиду натрію, пероксид водню), так і органічні (етиловий та пропиловий спирти, розчини хлораміну та хлоргексидинубіглюконату, четвертинні амонієві сполуки, розчини молочної та лимонної кислот, йодоформ, лізол тощо). Сучасні деззасоби – це комплексні розчини, здатні впливати як на білкові капсиди простих віріонів, так і на ліпідно-білкові структури суперкапсиду з пепломерами складних вірусів.

7. На вибір дезінфектанту впливають: біологічні властивості вірусу, епізоотична ситуація в господарстві, тип предметів та обладнання, які підлягають обробці.

8. Поточна дезинфекція (2 р. на рік) здійснюється 1-2% розчинами дезінфектантів з температурою 20-25^о С. При виявленні інфікованих тварин, для подвійного впливу на віруси (хімічна речовина + висока температура) концентрацію діючої речовини підвищують і для дезинфекції застосовують 2-5% гарячі (70-80^о С) розчини відповідних дезінфектантів.

9. В лабораторії для знищення вірусів завжди вибирають жорсткі схеми:

• дезинфекція інфікованих об’єктів (окрім приміщення боксу та повітря) впродовж 10-12 годин;

• 1-2-годинне ультрафіолетове опромінення об’єктів;

• кип’ятіння обладнання в розчинах дезінфектантів + синтетичні миючі засоби;

• використання концентрованих розчинів для обробок (5-10% хлорамін, 2% розчини лугів чи лізолу, 20% сірчана кислота).