1.1.2 Визначення потрібного напору для мікрорайонної мережі

Потрібний напір на виході з ЦТП визначається за формулою:

, (4)

де – геометрична висота підйому води (різниця відміток поверхні землі біля будинку, що диктує, та відмітки осі підвищувальних насосів, приймається рівній відмітці поверхні землі біля ЦТП, м;

– вільний напір на вводі в будинок, що диктує, м:

, де – поверховість будинку;

– коефіцієнт, який враховує втрати напору на тертя в місцевих опорах ([2], додаток 10, п. 4);

– втрати напору в лічильнику, який встановлюється у ЦТП і враховує загальну витрату холодної й гарячої води (приймаються рівними не більш 1,0 м).

1.1.3 Визначення потрібного напору господарсько-підвищувальних насосів

Необхідність в установці господарсько-підвищувальних насосів (ГПН) визначають обчисленням його напору за формулою:

, м, (5)

де – потрібний напір на виході з ЦТП, м;

– втрати напору в обв’язці насосів, м (приймаються рівними 2 – 3 м);

– втрати напору в трубопроводі, що підводить воду від міської мережі до ЦТП, визначається за формулою (3) при загальній витраті холодної й гарячої води для всіх жителів мікрорайону, м;

– гарантійний напір в міській мережі, м (приймається по вихідним даним, м).

У випадку < 0, установка насосів не потребується. У випадку, коли = 5 – 6 м, слід збільшити діаметри мікрорайонної або внутрішньої мережі будинку, якщо внутрішні мережі проектуються, установка насосів не потребується. У випадку, коли > 6 м, у ЦТП необхідно встановити ГПН, не менш двох, один з яких резервний. Марку насосів та їх кількість визначають по каталогам (додатки 6 і 7), виходячи з подачі і напору .

При відсутності в розрахункових таблицях даних о відносних втратах напору в трубах, їх величину можна визначити за формулою ([2], додаток 10, п. 5):

(6)

де – розрахунковий внутрішній діаметр труб, м;

– витрата води в трубопроводі, м³/с.

Швидкість води в трубопроводі:

(7)

2 Проектування мікрорайонної мережі господарсько-побутової каналізації

Мікрорайонна господарсько-побутової каналізаційна мережа призначена для транспортування стоків, які поступають із будинків у міський каналізаційний колектор. На генплані мікрорайону розміщують колодязі на випусках внутрішньої каналізації з кожної секції на відстані 5 м від обрізів фундаменту.

Випуски внутрішньої каналізації від декількох поруч розташованих на генплані мікрорайону будинків об’єднують колектором мікрорайонної мережі. Його прокладають паралельно будинкам так, щоб напрямок руху стоків співпадав із напрямком уклону місцевості. Довжина колекторів повинна бути мінімальною.

Приєднання мікрорайонних колекторів до міської мережі виконують в оглядових колодязях. Якщо приєднання відбувається з перепадом лотків (у перепадному колодязі), то перепад виконують у колодязі, що розташований на відстані 5 – 10 м від колодязя на магістральній лінії.

На мікрорайонній каналізаційній мережі для контролю за її роботою, можливості прочищення споруджують оглядові колодязі:

- у місцях приєднання випусків з будинків,

- у місцях зміни напрямку руху стоків,

- у місцях зміни діаметрів і уклонів трубопроводів,

- на лінійних ділянках на відстані не більш 35 м при діаметрі труб 150 мм, 50 м – при діаметрі 200 – 450 мм и 75 м – при діаметрі 500 – 600 мм ([5], п. 4.14).

Приєднання трубопроводів слід робити під кутом не менш 90° ([5], п. 4.5) по напрямку потоку.

Для влаштування мікрорайонної мережі, як правило, застосовують пластмасові й керамічні труби діаметром не менш 150 мм ([5], пп. 2.33, 4.9), маркірують К1. Колодязі нумерують. Каналізаційну мережу проектують в ув’язуванні з іншими інженерними комунікаціями та спорудами з дотриманням мінімальних відстаней в плані, приведених у додатках 1 і 2.