5.2.1. Організація верхньої страховки
Верхня страховка організовується працівнику страхувальником (іншим працівником). Страхувальник може знаходитись як вище так і нижче працівника (рис. 112, а,б ).
При організації верхньої страховки страхувальний пристрій у страхувальника може знаходитись як у центральному карабіні станції (або на опорі) або на ІСС страхувальника. При другому варіанті страхувальний канат повинен проходити через центральний карабін станції (або опори) таким чином, як вказано на рисунку 113.
Рис. 112 – Положення страхувальника при організації верхньої страховки нижче (а) та вище (б) працівника
Рис. 113 – Розміщення страхувального пристрою при організації верхньої страховки в центральному карабіні станції (а) та на страхувальній системі страхуючого (б).
Застосування верхньої страховки має свої пререваги:
Якщо страхувальний канат утримувати без провисань (натягнутим), то при зриві (падінні) працівника можливо суттєво зменшити динамічне навантаження на працівника та на весь страхувальний ланцюг. Внаслідок цього унеможливлюється травмування працівника.
При необхідності страхуючий може зафіксувати канат для того, щоб страхуємий працівник його навантажив.
При застосуванні верхньої страховки, пересування по елементам конструкцій у вертикальній площині дозволяється лише із застосуванням одного страхувального канату.
При застосуванні верхньої страховки під час виконання робіт у безопорному просторі рух працівника здійснюється по робочому канату без застосування страхувального засобу за страхувальний канат.
Під час руху із верхньою страховкою працівнику необхідно якнайближче знаходитись до умовної лінії падіння води від точки перегину канату для запобігання створення ефекту «маятника» (рис. 114).
Рис. 114 – Ефект «маятника» при орагізації верхньої страховки
Верхня страховка використовується як окремий вид страховки так і в комбінації з робочим (опорним) канатом.
Варіанти організації робочих місць та комбінації різних видів страховок та самостраховок наведені нижче.
Контрольні питання до розділу 5.
Яке спеціальне верхолазне оснащення та страхувальні засоби можуть використовуватись при організації страхувального ланцюга? Наведіть приклади.
Розкрийте функції страхувального ланцюга.
Наведіть приклади ланки страхувального ланцюга, обґрунтуйте необхідність кожного її елемента.
Розкрийте принципи страховки та самостраховки.
Розкрийте відміну між верхньою та нижньою страховками.
Назвіть переваги верхньої страховки над нижньою.
Розкрийте вимоги до організації страховки.
Розкрийте вимоги до організації самостраховки.
В чому полягає небезпека «маятника» при роботі із верхньою страховкою.
Де може розташовуватись страхувальний пристрій рятувальника при організації верхньої страховки?
Розділ 6. Організація робочого місця та техніка пересування на висоті та у безопорному просторі
Під час виконання робіт на висоті та у безопорному просторі, коли працівник знаходиться під дією небезпечного фактора – падіння з висоти, він весь час повинен мати страховку або самостраховку.
З метою запобігання падінню працівника з висоти при виконанні робіт з використанням верхолазного спорядження застосовуються робочі та страхувальні канати.
Роботи у безопорному просторі та на конструкціях (елементах конструкцій) із застосуванням верхолазного спорядження, пересування рятувальника по вертикальній, похилій і горизонтальній площинах виконуються такими способами:
з використанням двох канатів: опорного – для спуску (підйому) і страхувального. Самостраховка здійснюється із застосуванням страхувального пристрою за страхувальний канат;
з використанням двох канатів: опорного та страхувального. Страховка працівника забезпечується іншим членом рятувального підрозділу, який утримує страхувальний канат, закріплений до ІСС страхуюємого;
з використанням страхувального стропа (фалу) працівника, закріпленого за опору і страхувального каната, що утримується іншим працівником – при пересуванні по елементах конструкцій, споруджень;
із закріпленням страхувального стропа до страхувального каната, встановленого в горизонтальній (вертикальній) площині на горизонтальних та похилих поверхнях;
по конструкціям з нижньою страховкою, організовуючи проміжні точки страховки на відстані не менше 2,5 метрів одна від одної;
по конструкціям (скобам) з двома страхувальними стропами.