Властивості	Графіт	Алмаз	Силіцій
Колір	Темно-сірий	Безбарвний	Темно-сірий
Щільність, г/см3	2,26	3,5	2,33
Температура займання, ºС	600-700	850-1000	-
Твердість	2 (вздовж шарів) 5 (впоперек)	10	7
Температура плавлення, ºС	3700 (сублімація)	Понад 3500 (у вакуумі)	1423
Температура алотропних переходів, ºС	При 1500-3000 перетворюється на алмаз	Вище 1000 перетворюється на графіт	-
Блиск	Металоподібний	Специфічний „алмазний”	Тьмяний
Електропровідність	Провідник	Діелектрик (ізолятор)	Напівпровідник

2. Алотропні модифікації Карбону: алмаз, графіт, карбін, фулерени.

Вільний вуглець зустрічається у вигляді алмазу, графіту і так званого аморфного вуглецю (кокс, деревне вугілля та сажа). Наприклад, антрацит містить 94-97% Карбону. Відомі чотири алотропні модифікації вуглецю: алмаз, графіт, карбін та фулерен.

Алмаз — прозора кристалічна речовина з дуже сильною променезаломлюваністю. Є найтвердішою з усіх природних речовин, тому його використовують у технічних цілях для різки скла, буріння гірських порід, обробки твердих матеріалів. Алмазний порошок служить для шліфування доро­гоцінних каменів та самих алмазів. Використовується для виготовлення ювелірних виробів.

Графіт — темно-сіра кристалічна речовина зі слабким металічним блиском, дуже м'який. Використовується для виготовлення олівців, електродів, вогнетривкої глини. Змі­шаний з олією графіт є гарним мастилом. Графіт викорис­товується як сповільнювач у ядерних реакторах.

Графіт та алмаз при згорянні в кисні утворюють оксид карбону (IV):

С + О₂ → СО₂

Алмаз можна добути з графіту нагріванням під високим тиском.

Графіт та алмаз не мають смаку та запаху, дуже важко плавляться, не розчиняються у звичайних розчинниках. До складу алмазу та графіту входить один елемент — Карбон. Різниця графіту та алмазу пояснюється різницею у будові кристалічної решітки.

Карбін — порошок чорного кольору. Створений штучно у 1960 році, а пізніше знайдений у природі. Переходить у графіт при 2000°С. Напівпровідник.

Молекули фулерену являють собою порожні сфери з 60, 70 або 80 атомів Карбону. У цей час фулерен інтенсивно вивчається.

3. Адсорбція.

Вугілля (особливо деревне) має велику ад­сорбційну здатність.

Адсорбцією називається властивість вугілля та інших твердих або рідких речовин утримувати на своїй поверхні пари, гази і розчинені речовини.

Речовини, на поверхні яких відбувається адсорбція, нази­ваються адсорбентами. Речовини, що адсорбуються, назива­ють адсорбатами. Якщо, наприклад, розчин чорнила збовта­ти з дрібно розтертим вугіллям, а потім суміш профільтрувати, то у фільтраті буде безбарвна рідина — вода. У цьому ви­падку вся розчинена фарба адсорбується вугіллям. Вугілля — адсорбент, фарба — адсорбат.

У техніці як адсорбенти застосовують алюмосилікати, син­тетичні смоли та інші речовини.

Адсорбційна здатність вугілля зумовлюється його пору­ватістю. Чим більше пор, тим більша поверхня вугілля і тим більша адсорбційна здатність. Звичайно пори деревного вугілля частково заповнені різними речовинами, що знижує його адсорбційну здатність. Для підсилення адсорбції вугілля спеціально обробляють — нагрівають у струмені водяної пари, щоб звільнити його пори від забруднюючих речовин. Оброб­лене таким способом вугілля називають активним.

Активне вугілля широко застосовується для очищення цук­рового сиропу від домішок, які надають йому жовтого кольо­ру, для очищення рослинних олій та жирів. У медицині таб­летки з активного вугілля ("карболен") використовують для видалення шкідливих речовин з організму. Активне вугілля за­стосовується у протигазах для поглинання отруйних речовин. Фільтруючий протигаз, створений М.Д. Зелінським, застосовувався у світову війну 1914-1918 рр., що дало змогу вряту­вати життя багатьом десяткам тисяч людей.