Підмет як головний член речення

1. Диференційні ознаки підмета як члена речення.

2. Види підмета.

3. Способи вираження складеного підмета.

4. Координація підмета з присудком у ділових паперах.

Література

1. Шульжук К.Ф. Синтаксис… 2004. – С. 69 – 73

2. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – с. 72 – 82.

3. Українська мова : енциклопедія… 2000 – С.446-557 (Підмет)

4. Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові. — К.: Вища шк., 1986. -168 с.

5. Кадомцева Л. О. Українська мова: Синтаксис простого речення. — К.: Вища шк., 1985.-178 с.

Традиційно члени речення діляться на головні і другорядні.

Основною умовою поділу членів речення на головні і другорядні є їхня участь у формуванні предикативного центру речення. До головних членів речення традиційно зараховують компоненти, що формують предикативний центр двоскладного речення, а саме: підмет і присудок які взаємно передбачають один одного. Другорядні члені – ті, які не беруть участь у створенні предикативного центру речення.

У двоскладному реченні головні члени – підмет і присудок. Підмет виділяється за такими диференційними формально-синтаксичними ознаками:

1. ядерність (головний член, що входить у структурну схему речення);

2. взаємозалежний зв’язок з присудком (позиція підмета визначається не сама по собі, а тільки щодо другого головного члена – присудка); ці позиції рівноправні (відомі й інші підходи: 1. Позиція підмета є визначальною, їй підорядковується позиція присудка - непоширений підхід 2. Позиція присудка є основною, позиція підмета – залежною від неї - поширений підхід), взаємозумовлені, вони формують елементарну формально-синтаксичну структуру двоскладного речення;

3. підмет поєднується з присудком предикативним синтаксичним зв’язком: координацією як формою предикативного зв’язку. У традиційній граматиці дехто вважав, що присудок пов’язується з підметом зв’язком узгодження, подібно до того, як залежний і головний компоненти у субстантивному словосполученні. Координація поєднує форму керування, тому що присудок своєю семантико-синтаксичною валентністю вимагає підмета (зумовлює підмет) у формі називного відмінка іменників, і узгодження, оскільки підмет визначає форми роду, числа та особи присудка, пор. Клей розчинився у воді; Цукор розчинився у воді; Сіль розчинилась у воді; Мило розчинилось у воді; Хімічні речовини розчинились у воді; Я працюю в школі; Ти працюєш у школі; Він працює у школі.

4. детермінація, визначення підмета присудком з боку синтаксичного часу і синтаксичного способу.

5. відповідно до синтаксичної функції головний член підмет займає відповідне місце в лінійній реченнєвій послідовності слів. Типовою є позиція в абсолютному початку елементарного речення перед присудком.

Семантична ознака підмета – позначення предмета мовлення (суб’єкта думки), який охоплює компоненти з такою семантикою:

1. суб’єкта дії (Дослідник написав монографію);

2. носія стану (Дитина спить);

3. носія ознаки (Дитина здорова);

4. об’єкта дії (Напишуться книги, складуться пісні);

5. дію-процес (Яке це щастя – бачити своїх дітей щасливими).