Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 10. Гнучкість (укр).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
102.4 Кб
Скачать

11

ЛЕКЦІЯ 10

Розвиток гнучкості юних спортсменів

ПЛАН

1. Види і значення гнучкості

2. Фактори, що визначають рівень гнучкості

3. Методика розвитку гнучкості

4. Вікові особливості формування гнучкості

5. Розвиток гнучкості на різних етапах підготовки юних спортсменів.

1. Види і значення гнучкості

Під гнучкістю розуміються морфофункціональні властивості апарату руху та опори, що визначають амплітуду рухів спортсмена. Термін «гнучкість» більш прийнятний для оцінки сумарної рухливості в суглобах всього тіла. Коли ж мова йде про окремі суглоби, правильніше говорити про їх рухливість (рухливість в гомілковостопних суглобах, рухливість в плечових суглобах та ін.)

Гнучкість багато в чому визначає рівень спортивної майстерності в різних видах спорту. При недостатній гнучкості ускладнюється і сповільнюється процес освоєння рухових навичок, обмежується рівень прояву сили, швидкісних і координаційних здібностей, погіршується внутрішньом'язова і міжм'язова координація, знижується економічність роботи, зростає ймовірність ушкодження м'язів, сухожиль, зв'язок і суглобів.

Недостатній рівень гнучкості є також причиною зниження результативності тренування, спрямованої на розвиток інших рухових якостей. Відомо, що недостатня рухливість у суглобах не дозволяє належною мірою використовувати еластичні властивості попередньо розтягнутих м'язів для підвищення ефективності силової підготовки, обмежує можливості методів тренування, спрямованих на вдосконалення економічності роботи, підвищення потужності робочих рухів, поліпшення координаційних здібностей.

Різні види спорту пред'являють специфічні вимоги до гнучкості, що зумовлено насамперед біомеханічної структурою змагальної вправи. Наприклад, веслувальникам, що спеціалізуються в академічному веслуванні, необхідно мати максимальну рухливість хребетного стовпа, плечових і тазостегнових суглобів; ковзанярам і бігунам - тазостегнових, колінних і гомілковостопних; лижникам - плечових, тазостегнових, колінних і гомілковостопних; плавцям - плечових і гомілковостопних суглобів.

Розрізняють активну і пасивну гнучкість. Активна гнучкість - це здатність виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок активності груп м'язів, що оточують відповідний суглоб. Пасивна гнучкість - здатність до досягнення найвищої амплітуди рухів в результаті дії зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вище показників активної гнучкості.

При достатньому рівні розвитку гнучкості спортсмена доступна йому амплітуда рухів у різних суглобах перевищує необхідну для ефективного виконання змагальних вправ. Ця різниця визначається як запас гнучкості.

Необхідно враховувати, що зв'язок між активною і пасивною гнучкістю незначний. Часто зустрічаються спортсмени, які мають високий рівень пасивної гнучкості, при слабо розвиненій активній, і навпаки. Рівень пасивної гнучкості є основою для підвищення активної, проте підвищення останньої вимагає спеціальної цілеспрямованої роботи, часто пов'язаної не тільки з удосконаленням здібностей, що безпосередньо визначають рівень гнучкості, але і з підвищенням силових здібностей спортсменів. Зокрема, таке положення спостерігається при великій різниці між активною і пасивною гнучкістю: чим вище ця різниця, тим більшою мірою збільшення сили приводить до збільшення рухливості в суглобах.

Важливо знати, що величина амплітуди рухів специфічна для кожного суглоба, тобто високий рівень рухливості в одних суглобах може супроводжуватися низьким - в інших. Це правило поширюється на різні суглоби (наприклад, плечові і тазостегнові), одні й ті ж суглоби (наприклад, висока рухливість в одному плечовому суглобі може супроводжуватися низькою - в іншому), а також окремі рухи в одному суглобі (наприклад, висока рухливість при розгинанні колінного суглоба може поєднуватися з низькою при згинанні).

Розрізняють також анатомічну, гранично можливу рухливість, обмежувачем якої є будова відповідних суглобів. Змагальна діяльність у різних видах спорту пред'являє високі вимоги до рухливості в суглобах. При виконанні окремих елементів техніки анатомічна рухливість у суглобах може досягати 85-95% і більше.