2. Осередок ураження на вибухо- і пожежонебезпечному об’єкті

В Україні є понад 1200 великих вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, на яких знаходить ся понад 136 млн. т твердих і рідких пожежонебезпечних речовин.

За певних умов, у процесі виробництва, вони стають небезпечними. Легко спалахують дерев'яний, вугільний, борошняний, зерновий, торф’яний, льняний пил.

Вибухи і пожежі трапляються на об’єктах, які виробляють або зберігають (перевозять) вибухонебезпечні та хімічні речовини під тиском до 100атм, а також газо- і нафтопроводах.

При прогнозуванні можливих наслідків аварій на підприємствах з вибухо- і пожежонебезпечною технологією, розміри зон дії вибухової хвилі можна визначити за табл.6.

Таблиця 6. Розміри зон вибухової хвилі під час вибуху газоповітряної суміші, м

Кількість суміші, т	Надлишковий тиск , кг / см2
	3	1	0,5	0,3	0,1
0,1	15	25	40	60	80
1,0	30	80	100	120	200
10,0	60	120	180	220	420
100,0	150	220	350	500	950
1000,0	350	620	810	1050	2100

Оцінка обстановки (радіуси зон руйнування, пожеж), яка може скластися на підприємстві при аварії, буде основою для планування обсягу і характеру запобіжних заходів і організації рятувальних робіт.

3. Хімічні зброя і сдяр. Осередок хімічного ураження

3.1. Отруйні речовини і їх характеристика

Отруйними речовинами (ОР) називаються

Отруйні речовини по формі застосування можна розділити на хімічну зброю і сильнодіючі ядучі речовини (СДЯР).

На об’єктах господарювання є великий асортимент хімічних речовин, токсичних і шкідливих для здоров’я людей, тварин і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими ядучими речовинами (СДЯР).

Певні види СДЯР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на складах, сільськогосподарських об’єктах і підприємствах переробної промисловості, багато їх перевозять транспортом.

У воєнний час об’єкти зберігання СДЯР можуть бути зруйновані, у мирний час при виробничих аваріях або стихійних лихах СДЯР можуть потрапити в навколишнє середовище і стати причиною ураження людей, тварин, рослин і зараження навколишнього середовища.

Найбільш поширеними з них являються: хлор, аміак, сірчастий ангідрид, сірководень, бензол, фтористий водень, ацетон, уайт-спірит, дихлоретан, бензин, кислоти, ціаністий водень, окис вуглецю (табл.7).

Таблиця 7. Фізико-хімічні і токсичні властивості СДЯР

СДЯР	Щільність г/см3	Температура кипения, 0С	Токсичні властивості			Дегазуючі речовини
			Уражаюча концентрація, мг/л	Експозиція	Смертельна концентрація мг/л
Аміак	0,68	-33,4	0,2	6 год	7	Вода
Хлор	1,56	-34,6	0,01	1 год	0,1 – 0,2	Вода,гашене вапно
Фтористий водень	0,98	19,4	0,4	10 хв.	1,5	Луги, аміак
Сірчаний ангідрид	1,46	-10	0,4 – 0,5	50хв.	1,4 – 1,7	Вода,гашене вапно аміачна вода
Сірковуглець	1,26	46	2,5 – 1,6	1,5 год	10	Сірчаний натрій або калій
Трихлористий фосфор	1,53	74,8	0,08 – 0,015	30хв.	0,5 – 1,0	Луги, аміак

Хімічна зброя –

До бойових токсичних хімічних речовин належать отруйні речовини (ОР) і токсини, які уражають організми людей і тварин, а також фітотоксиканти, які можуть застосовуватися під час війни для ураження с/г культур і лісових насаджень.

Основою хімічної зброї є отруйні речовини.

Класифікація ОР. Найбільш поширена класифікація ОР за тактичним призначенням і фізіологічною дією на організм (рис.3).

За тактичним призначенням

За фізіологічною дією

За швидкістю ураження ОР бувають швидкодіючі (декілька хвилин) і повільно діючі (через деякий час).

В залежності від тривалості зберігати здатність уражати людей і тварин ОР поділяються на 2 групи: стійкі – уражаюча дія зберігається кілька годин або діб (Ві – Ікс, зоман, іприт); не стійкі - уражаюча дія зберігається кілька десятків хвилин.

Важливою характеристикою ОР і СДЯР є токсичність.

Токсичність –

Можливі одночасно місцеве і загальне ураження. Місцеве ураження виявляється в місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкіри, подразнення органів дихання), загальне ураження виникає при попаданні ОР у кров через шкіру (шкірно-резорбтивна токсичність) або через органи дихання (інгаляційна токсичність).

Для кількісної оцінки токсичності ОР, СДЯР і токсинів застосовуються певні категорії доз при різних шляхах проникнення в організм: інгаляційному, шкірно-резорбтивному і через рани.

Рис.3. Класифікація ОР

Токсична доза (токсодоза) ОР або СДЯР – це кількість речовини (доза), яка спричиняє певний токсичний ефект. Токсодоза, що відповідає певному ефекту ураження, відповідає:

• при інгаляційних ураженнях – величині Ct (C – середня концентрація ОР, СДЯР у повітрі, t – час перебування людини чи тварини в зараженому повітрі);

• при шкірно-резорбтивних ураженнях – масі рідкої ОР, яка спричиняє певний ефект ураження при потраплянні на шкіру.

Для характеристики ОР, СДОР , що впливає на людину через органи дихання, застосовують такі токсодози:

- середня смертельна LCt₅₀ (L - від лат. letalis – смертельний) призводить до смерті 50% уражених;

- середня уражаюча ICt₅₀ (I - від англ. incapacatalinq – небоєздатний) виводить зі строю 50% уражених;

- середня порогова PCt₅₀ (P – від англ. primary – початковий) викликає початкові симптоми ураження у 50% уражених.

Інгаляційні токсичні дози LCt₅₀ , ICt₅₀, PCt₅₀ вимірюють у грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр (г_*хв/м³, г_*с/ м³, мг_*хв./л).

Ступінь токсичності ОР, СДЯР шкірно-резорбтивної дії оцінюється токсичною дозою LD₅₀. Це середня смертельна токсодоза, яку вимірюють у міліграмах на людину (мг/люд.) або в міліграмах на кілограм маси людини (мг/кг).

Токсини –

Основне призначення токсинів – це знищення або тимчасове виведення зі строю людей, а також диверсії в тилу. Для досягнення однакового уражаючого ефекту необхідна бойова концентрація ботулінового токсину в 2 рази нижча концентрації Ві - Ікс і у 6 разів – зарину.

При витраті ботулінового токсину 5кг/ км² утворюється хмара аерозолю з глибиною поширення до 6км. На цій території концентрація токсину призведе до знищення або виведення зі строю 60% людей, якщо заходи їх захисту не будуть вжиті протягом 1хв. Уражаюча дія аерозолю зберігається до 12 год.

Ботуліновий токсин – продукт життєдіяльності бактерії. Це сірий порошок без запаху, сильнодіюча отрута смертельної дії.

Ураження настає після прихованого періоду 2 год – 2 доби, тривалість якого залежить від дози. Смерть настає через 1-10 діб від паралічу серця і дихальних м'язів.

Захист – протигази і респіратори.

Фітотоксиканти –

Фітотоксиканти – (пестициди) – призначені для ураження різних видів рослинності. Їх застосовують для захисту уражаю, але у летальній дозі вони можуть знищити посіви.

Застосовують у мирний час при інтенсивній технології в сільському господарстві. За призначенням поділяються на гербіциди (для знищення бур'янів ), арборициди (для знищення кущів і дерев), дефоліанти (для висушування і передчасного випадання листя), десиканти (для висушування листя і стебел с/г культур).

На озброєнні деяких країн фіто токсиканти є як табельні. Так в армії США є 3 основних рецептури: оранжева, біла, синя.

„Оранжева рецептура” – уражає цукрові буряки, горох, соняшник, помідори, виноград. Високотоксична для людей і тварин ЛД₅₀ = 10^-4 – 10^-3 мг/кг.

„Біла рецептура” – уражає цукрові буряки, соняшник, пшеницю. У людей розвивається лімфоцитоз, порушується обмін речовин, цироз печінки.

„Синя рецептура” – дуже чутливий до цієї речовини рис. Багато років зберігається в навколишньому середовищі. У людей викликає запалення дихальних шляхів, судороги, параліч, втрата зору і свідомості