4. Планування заходів цивільного захисту

1 Етап – організаційно-підготовчий

На цьому етапі проводиться підбір складу виконавців, збір, узагальнення та вивчення вихідних даних.

Починаючи планування ЦЗ необхідно:

- вивчити керівні та нормативні документи з ЦЗ;

- вивчити рішення та вказівки вищестоящих органів, зробити висновки з оцінки обстановки, яка може скластися при виникненні НС.

В директивних документах вищих органів передбачається порядок, послідовність і строки планування заходів ЦЗ, відповідальні посадові особи за виконання заходів, особливості захисту людей на ОГД, порядок навчання населення, підготовки формувань та інше.

Начальник ЦЗ району (міста) визначає кожному об’єкту:

- способи оповіщення населення і підтримання зв’язку;

- основні способи захисту населення і об’єкту;

- кількість формувань ЦЗ, що призначаються для роботи на об’єкті і для надання допомоги іншим об’єктам;

- основні заходи ЦЗ.

Показники, які готують і використовують при розробці плану:

- розташування об’єкту, розміри території (для сільського ОГД - площі орних і природних угідь);

- кількість працюючих на підприємстві, чисельність НПЗ;

- характер виробництва;

- показники для планування евакозаходів (чисельність евакуйованих, можливості об’єкту з евакуації, номера ешелонів тощо);

- можливості об’єкту з виконання завдань ЦЗ і їх всебічному забезпеченню;

- наявність штучних вододжерел, їх стан і дебіт води, стан систем зв’язку та оповіщення, відомості по техніці, ЗІЗ, пекарням, їдальням;

- дані інженерних засобів захисту, їх стан та місткість;

Для сільськогосподарських ОГД:

- кількість ферм і тваринницьких приміщень, тварин по видам, запаси фуражу, продовольства, насіння, мінеральних добрив, отруйних хімікатів, захисних матеріалів і обов’язково треба знати стан польових доріг і шляхів.

2 Етап – практична розробка і оформлення документів план

На цьому етапі проводиться попереднє узгодження дій з органами ЦЗ, відповідними територіальними підрозділами МНС, МВС, СБУ, військових підрозділів та частин, інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

При цьому узгоджуються наступні питання:

- порядок взаємного оповіщення і інформування про загрозу або виникнення НС;

- склад сил і засобів, які виділяються для сумісного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження;

- організація захисту та життєзабезпечення робітників та службовців, членів їх сімей і населення, яке проживає в зонах можливого ураження;

- порядок сумісного використання маршрутів, мостів, переправ;

- порядок охорони громадського порядку.

3 Етап – узгодження, затвердження та доведення плану до виконавців

Узгодження документів плану між собою, доопрацювання, узгодження з відділом НС та ЦЗН району (міста),  затвердження начальником ЦЗ об’єкта  та доведення його до виконавців.

На головних об’єктах плани розробляють з урахуванням взаємодії і постановки завдань всім об’єктам, що входять в об’єднання.

Крім цього плани розробляють і на кожному об’єкті.

В цехах і їм подібним плани ЦЗ не розробляють, там повинні бути виписки з плану ЦЗ об’єкту, а саме:

- порядок отримання ЗІЗ;

- склад і завдання формувань;

- схема оповіщення працюючого персоналу;

- розрахунок на проведення евакозаходів.

Начальники служб розробляють плани забезпечення основних заходів ЦЗ.

Плани розробляється в 2-х примірниках, не брошуруються, що дає можливість одночасного використання розділів плану начальником ЦЗ, НШ, начальниками служб. Щорічно, станом на 1 січня, план корегується (крім планів навчальних закладів, які корегуються станом на 1 жовтня) поточного року про що робиться відмітка на листку корегування. В тих випадках, коли змінилися вихідні дані, на основі яких розроблявся план, а також у випадку виникнення необхідності внесення змін за результатами КОН (КОТ), корегування проводиться терміново. Всі плани розробляються як документи відкритого користування. Плани ЦЗ вводяться в дію у разі виникнення надзвичайної ситуації начальниками ЦЗ відповідно до встановленого порядку.

Опромінення викликає у людей тварин променеву хворобу. При великих дозах виникає гостра форма.

Розрізняють 4 ступені променевої хвороби в залежності від дози:

Люди Тварини

І. Легкий 100-200 бер (р) 150-250 бер (р)

ІІ. Середній 200-400 250-400

ІІІ. Важкий 400-600 400-600

ІУ. Надзвичайно важкий > 600 > 600

При легкому ступені проявляється нездужання, загальна слабкість, головний біль, незначне зменшення лейкоцитів у крові. Люди видужують.

Ознаками середнього ступеня є важке нездужання, головний біль, часта блювота, розлади функцій нервової системи, майже наполовину знижується кількість лейкоцитів. Люди видужують через кілька місяців, але можливі ускладнення хвороби.

При третьому ступені стан здоров’я хворого дуже важкий, сильний головний біль, блювота, пронос, буває втрата свідомості, проявляється різке збудження, крововиливи в шкіру і слизові оболонки, різко зменшується кількість лейкоцитів і еритроцитів, ослабляються захисні сили організму і з’являються різні ускладнення. Без лікування хвороба часто (до 50%) призводить до смерті.

При надзвичайно важкому ступені симптоми такі ж, але хвороба протікає дуже важко і при неефективному лікуванні таке ураження у 80-100% випадків призводить до смерті.

При дозі > 5000 бер (р) виникає блискавична форма променевої хвороби.

При важкому ступені гинуть 60% тварин, а при ІУ – через 10-15 діб – 100%.

При менших дозах – хронічна форма променевої хвороби.

Комахи і шкідники витримують дози опромінення в десятки тисяч рентген.

Найбільш стійкою до доз опромінення із рослин – квасоля.

Установлені допустимі дози опромінення, які не призводять до променевої хвороби:

* одноразова (до 4 діб) - 50 бер (р)

* багаторазова за місяць - 100 бер (р)

* багаторазова за квартал - 200 бер (р)

* багаторазова за рік - 300 бер (р)

У мирний час від природного фону – допустима доза 0,1 бер (р).

73