- •Захист населення в
- •Умовах надзвичайних ситуацій
- •Основні принципи і способи захисту населення
- •Сучасне оповіщення населення
- •Заходи протирадіаційного і протихімічного захисту
- •Захист населення у разі ядерної аварії.
- •3.2. Способи захисту населення при радіоактивному і хімічному заражені місцевості
- •Захист населення в захисних спорудах
- •Сховища
- •Протирадіаційні укриття
- •Найпростіші укриття
- •Евакуація і розосередження населення
Протирадіаційні укриття
Протирадіаційні укриття (ПРУ) захисні споруди , які забезпечують захист людей від р/а речовин і опромінення в зонах р/а забруднення місцевості , отруйних і біологічних засобів у краплинно - рідинному вигляді та світлового випромінювання ядерного вибуху.
Деякі ПРУ можуть захищати від ударної хвилі.
Захисні властивості ПРУ оцінюють коефіцієнтом послаблення радіації КЗАХ (50-200).
ПРУ можуть обладнуватися, насамперед, у підвалах будинків і споруд, катакомбах, гірських вирбках, підземних переходах та ін. При підготовці приміщень для ПРУ треба виконати дві основні вимоги: посилити захисні властивості приміщення від радіаційного опромінення, вжити заходи протии потрапляння радіоактивних речовин у приміщення. Для цього потрібно виконати герметизацію приміщень. Обладнують вентиляцією або механічною (примусовою) або природною, для якої роблять припливний і витяжний короби. Для забезпечення тяги припливний короб повинен бути на 1.5 – 2 метри нижче витяжного. У припливний короб закладають фільтр з мішковини, соломи, марлі. Перекриття з метою посилення протирадіаційних властивостей ПРУ підсилюють шаром піску, грунту, цегли та ін.
Найпростіші укриття
Найпростіші укриття – це щілини і землянки, які до певної міри захищають від ударної хвилі, світлового випромінювання, радіаційного ураження.
Щілину роблять глибиною біля 2 м. Стіни укріпляють дошками, хворостом, очеретом або іншим підручним матеріалом. Вхід до щілини роблять східчастий під кутом 90 0 і закривають дверима. Перекриття роблять з накату колод або з залізобетонних плит, потім покривають шаром глини товщиною 10-15 см. (для захисту від дощових вод) і шаром грунту 20-50 см. Зверху усе покривають дереном. Захисні властивості перекритої щілини до КЗАХ = 35-50.
Землянка є більш зручною для захисту людей. Вона будується так само, як щілина, але з підлогою, опаленням, місцями для лежання.
Землянка і щілина не є герметичними, тому треба мати протигаз.
5-те питання
Евакуація і розосередження населення
Евакуація – це організоване вивезення непрацюючого населення із небезпечних районів у безпечні зони.
Це основний засіб захисту населення у мирний час.
Розесередження – це організоване вивезення з місць і небезпечних районів у безпечні вільної від роботи зміни робітників підприємств, які продовжують роботу в умовах надзвичайної ситуації.
Евакуація у воєнний час проводиться тільки за рішенням уряду, у мирний час також розпорядженням місцевої влади.
Евакуйовані проживають у заміській зоні до особливого розпорядження.
Заміська зона – це територія розміщена за межами можливих руйнувань у містах.
Основним документом, який визначає обсяги і терміни проведення евакуації населення є план ЦО з розділом про захист населення.
Для проведення евакуації органами виконавчої влади створюються евакоприймальні і евакуаційні комісії, евакопункти: збірний, пункти посадки, пункти висадки. У пунктах висадки працюють члени евакоприймальної комісії і представник евакуаційної комісії.
Про початок евакуації населення повідомляється на підприємствах, установах, у навчальних закладах, а також через радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення. Непрацюючі мешканці через МЕПи.
Дізнавшись про початок евакуації необхідно підготуватися до виїзду: взяти документи (паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне посвідчення, диплом, свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження дітей), необхідні речі (одяг, взуття, білизну, теплі речі), продукти харчування на 2-3 доби, воду у фляжці. продукти харчування (на 2-3 доби – які зручно зберігати і добре готувати – консерви, концентрати, сухарі і т.п.), воду;
Усі речі і продукти повинні бути упаковані в рюкзаки, мішки сумки. До кожного місця кріплять бірку з прізвищами та адресами проживання і евакуації.
При евакуації транспортом загальна маса на одну дорослу людину не повинна перевищувати 50 кг.
Після того, як усі речі, продукти харчування і медикаменти складені, безпосередньо перед виходом з будинку треба вимкнути газ, електрику, воду, зачинити вікна і двері, здати ключі представнику МЕП і прибути на збірний евакопункт (ЗЕП).
Для вивезення населення використовують залізничний, авто – і водний транспорт. Використовують не тільки пасажирські залізничні потяги, судна, а й товарні вагони, вантажні судна, баржі, пристосовані для перевезення людей, вантажні автомобілі. Частина людей виводиться пішки.
Для організації прийому і розміщення людей та забезпечення всім необхідним утворюються приймальні комісії, які працюють разом із штабами.
У пунктах висадки прибувших зустрічають, розподіляють по населених пунктах. Надають першу медичну допомогу. Розселяють – використовують гуртожитки, пансіонати та ін. В воєнний час також і в квартирах місцевих жителів.
Місцеві органи влади повинні проявляти постійну заботу про евакуйоване населення, працевлаштовувати та забезпечувати всім необхідним.
