2. Обчислення та зупинення процесуальних строків.

Правильне визначення строку передбачає точне визначення його початку та кінця.

Відповідно до ст.68 ЦПК строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями

Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати . Так, речові докази повертаються особам, від яких були одержані, після набрання рішенням суду законної сили (ч. З ст. 142 ЦПК України); суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, — до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Перебіг процесуальних строків, їх початок і закінчення визначається статтями 69, 70 ЦПК України залежно від того, чи обчислюються вони роками, місяцями або днями.

Строк, що обчислюється роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

А строк, що обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Але якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Коли закінчення строку припадає на вихідний, святковий, інший неробочий день, то за останній день строку вважається перший після цього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. (ч.4 ст. 70 ЦПК України).

Закінчується строк в останній день о 24-й годині, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, то строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту і ці дії підтверджені поштовою квитанцією, штемпелем на конверті.

3. Наслідки пропуску процесуального строку. Призупинення та переривання процесуальних строків.

Із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку на заяву сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі (ст. 72 ЦПК України).

Але із закінченням процесуального строку не втрачається обов'язок особи по виконанню конкретних процесуальних дій. Наприклад, громадяни і юридичні особи, які не можуть подати доказ, що його вимагає суд (суддя), повинні повідомити про це суд, зазначивши причину. В разі неповідомлення у встановлений для подачі строк доказу винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Притягнення до відповідальності, а отже, і пропущення строку не звільняє таких осіб від обов'язку подати доказ, що вимагається судом

Зупинення перебігу процесуальних строків настає у зв'язку із зупиненням провадження у справі. Отже, підстави для зупинення процесуальних строків ті самі, що і для зупинення провадження у справі (статті 201, 202 ЦПК України), тобто у разі:

1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;

3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;

4) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;

5) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених частинами першою - третьою статті 43 цього Кодексу;

6) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

7) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Зупинення провадження у справі оформлюється ухвалою суду, але зупинення процесуального строку починається не з дня винесення такої ухвали, а з тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується (ч. 2 ст. 204 ЦПК України). Отже, час, на який було зупинено провадження у справі чи виконання судового рішення, не входить до процесуального строку.

Поновлення та продовження процесуальних строків допускається тільки в разі пропуску їх з причин, визнаних судом поважними (ст. 73 ЦПК України). Так, статтею 325 ЦПК України передбачено 20-денний процесуальний строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Якщо такий строк був пропущений суб'єктом касаційного оскарження з поважних причин, то на його заяву цей строк може бути судом поновлений (ч. 2 ст. 325 ЦПК України).

Право на порушення перед судом питання про поновлення або продовження процесуальних строків мають сторони й інші особи, які пропустили процесуальний строк, встановлений законом для вчинення конкретної процесуальної дії (ч. 1 ст. 73 ЦПК України). Для реалізації цього права вони подають письмову заяву за підсудністю — до того суду, в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до кого слід було подати документ чи доказ. Одночасно із заявою про поновлення чи продовження процесуального строку належить провести ту дію або подати той документ, щодо якого порушено питання (подати касаційну скаргу тощо). Заява розглядається у судовому засіданні, на яке викликаються сторони і про яке повідомляються інші особи, які беруть участь у справі, проте неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню судом заяви про поновлення чи продовження процесуального строку. Відповідь суду на заяву про поновлення чи продовження процесуального строку дається в ухвалі, якою цей строк поновлюється чи продовжується або в його поновленні відмовляється. Висновки суду про це мають бути аргументованими з посиланням на досліджені у судовому засіданні докази.

На ухвалу судді (суду) про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Ухвала, якою поновлюється процесуальний строк, не підлягає оскарженню.

Від зупинення процесуальних строків необхідно відрізняти переривання в їх перебігу. Так згідно статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документу до виконання перериваються :

• пред'явленням виконавчого документу до виконання;

• частковим виконанням рішення боржником;

• надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання відповідного рішення.

Різниця між перериванням процесуальних строків та їх зупиненням полягає в тому, що після закінчення зупинення процесуальних строків (відновлення провадження у справі) перебіг цих строків продовжується, а після їх переривання - обчислення процесуальних строків відбувається з самого початку (а час, що пройшов до переривання строку, у новий строк не зараховується).

Слід також відмітити, що не менш важливим аспектом застосування процесуальних строків в процесі цивільного судочинства є встановлена процесуальним законодавством можливість продовження та поновлення процесуальних строків.

Діюче законодавство, як правило, встановлює фіксовані строки для здійснення учасниками процесу більшості процесуальних дій.

Наслідки порушення процесуальних строків встановлюються також і для СУДДІВ:

Відповідно до ст. 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.