4. Прасувальний прес

Найпопулярніша модель пресу постачається з універсальною формою (рис. 41) для прасування. Але якщо вам потрібно прасувати великі потоки однотипного одягу (наприклад, штани), то необхідно підібрати спеціальну прасувальну поверхню, оскільки потрібна форма може істотно збільшити продуктивність.

Є прасувальні преси з вбудованим парогенератором (12 кВт) і всмоктуючим вентилятором. Підключається до зовнішнього джерела подачі пару, максимальний тиск 5 Бар.. Є захисний бар'єр (на пневматичних моделях).

       

Рис. 41. Прасувальний прес

Основним робочим органом преса є подушки, які виготовляють литими з чавуна, алюмінію або силуміну. Вони мають добру теплопровідність та малу вагу. Кожен прес має верхню та нижню подушки. В залежності від операцій, які виконують на пресах, використовують подушки різної форми.

В електропресах подушки мають лабіринти для розміщення електронагрівальних елементів, а в парових – камери для пропуску пари.

Подушка з паровим обігрівом складається з двох камер, одна з яких слугує для обігріву, а інша – для пропарювання.

Перехід пари з однієї камери в іншу камеру для пропарювання досягається відкриттям спеціального парового клапану.

В промисловості використовують різні конструкції клапанів. Вага чавунних подушок 60-120 кг, з алюмінію – 20-40 кг. Прасувальні поверхні подушок пресів обтягуються сукном, фланеллю.

Зволожувачі застосовують для зволоження тканини при волого-тепловій обробці електропрасками та на пресах з електрообігрівом. Вони забезпечують найменше розбризкування води під час зволоження тканини.

Зволожувач має таку будову. На латунну трубку 1 нагвинчена голівка 9, в якій розташований розбризкувач 10. Всередині латунна трубка перекрита пробками. В циліндричній частині латунної трубки висвердлені отвори, розташовані по обидві сторони пробок. Гумова трубка 8 надіта на латунну трубку 1 й закривається держаком, який складається з двох половинок. Ці половинки держака з'єднуються між собою кільцями 5, в прорізи держаків встановлено важіль 2, кінець якого щільно притискається до гумової трубки пружиною 3. Вода до зволожувача подається за допомогою гумового шлангу 6 з водопровідної мережі. Необхідний тиск для роботи зволожувача не менш 1,5 ат.

Рис. 42. Зволожувач

Зволожувач працює таким чином. При натисканні на нижній кінець важеля 2 звільняється гумова трубка. Вода під тиском проходить до отвору латунної трубки і потім до розпилювача, після цього на виріб.

У зволожувача типу ЛАК-1 (рис. 43) вода подається таким чином. При натисканні на важіль 4 піднімається клапан 2 з гумовим прошарком 1, вода по отвору 5 подається в насадку 6. Коли важіль відпущений, пружина 3 опускає клапан 2, отвір обприскувача перекривається. Друга конструкція більш досконала.

Рис. 43. Зволожувача типу ЛАК-1

5. Автоматичне регулювання процесів вто

Найбільш вдалим способом підтримки необхідного режиму ВТО є застосування автоматичного регулювання. Найбільш важливим в процесі обробки тканини є температурний режим процесу. Регулювання температури. Тепловий режим прасувальної поверхні праски залежить від виду тканини, яку обробляють, при цьому необхідно зберігати постійну температуру.

При паровому обігріві температура прасувальної поверхні не може бути вище температури насиченої пари, яка залежить від тиску пари. При електрообігріві необхідне автоматичне регулювання у зв'язку зі змінним розподілом тепла на виконання операції в залежності від виду тканини, розміру виробу та інтенсивності обробки.

Найбільш поширеними в промисловості регуляторами температури є: механічні, динамометричні (стержньові) – для регулювання температури прасувальних поверхонь пресів; біметалічні - для регулювання температури прасок та пресів.

Робота механічних терморегуляторів (рис. 44) заснована на використанні різниці коефіцієнтів лінійного розширення двох металів, яка призводить до деформації їх при досягненні певної температури. Біметалічна пластина складається з двох листів металу, один з яких має більший коефіцієнт лінійного розширення, а другий - менший. Шар металу з більшим коефіцієнтом лінійного розширення розташовують ближче до прасувальної поверхні.

Біметалічна пластина 1 розташована ближче до прасувальної поверхні в пазу підошви праски. При сильному збільшенні температури прасувальної поверхні біметалічна пластина 1 згинається і через фарфоровий штифт 6 натискає на пружину 2, розмикаючи контакти З і 4.

Лімб 10 щільно кріпиться на валику 9, на другий кінець якого насаджено ексцентрик 5. Валик 9 знаходиться в упорах скоби 7. За допомогою гвинта та додаткової скоби 8 пакет із діелектрика 14 та пружин 2, 3 кріпиться до скоби 7. Положення валика 9, лімба 10 та ексцентрика 5 фіксується хомутом 11 з гвинтами 12 та 13.

Рис. 44. Механічний терморегулятор

Регулювання температури виконується зміною зазору між штифтом 6 та біметалевою пластиною 1. Зі збільшенням зазору температура збільшується, зі зменшенням - зменшується.

Регулювання часу пресування. Для регулювання часу пресування використовують спеціальні реле часу. Вони автоматично забезпечують задану тривалість технологічного процесу. При пресуванні початком процесу є закриття пресу. Витримка часу в залежності від виду виробу та операції коливається в межах від 10 до 60 сек. Таку витримку часу можна одержати за допомогою гідравлічних, електронних та електромеханічних реле.

Коли необхідно виставити витримку часу більше 1 хвилини, застосовують моторні або електромоторні реле.

Регулювання тиску забезпечується конструкцією самих приводних устаткувань. Розподіл тиску виконується за конструкцією робочих органів або прасувальних поверхонь. При жорстких робочих органах найбільший тиск буде в місцях потовщення напівфабрикату. Для рівномірного розподілу тиску одну з прасувальних поверхонь роблять пружною. Прикладом пружної прасувальної поверхні є пружинний мат.

До стального листа скобами прикріплюються пружини. Верхні кінці пружин закріплюються до латунної сітки. Зверху сітки прокладається прошарок сірого шинельного сукна, увесь мат обшивається полотном.