2.Суспільні трудові відносини, що становлять предмет регулювання трудового права.

Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного права України. Його значення визначається роллю праці в суспільстві. Кожній людині, котра реалізує закріплене в ст. 43 Конституції України право на працю, доводиться стикатися з нормами трудового права.

Предмет трудового права відповідає на питання: які суспільні відносини регулюються цією галуззю права? Мова йде про трудові відносини.

Система суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, була глибоко досліджена в науці трудового права М.Г. Александровим, Л.Я. Гінцбургом, С.О. Івановим, Р.З. Лівшицем, Ю.П. Орловським, А.Є. Пашерстником, 0.1. Процевським, А.Р. Мацюком, В.М. Скобєлкиним, М.П. Карпушиним та іншими вченими.

Предметом трудового права є трудові відносини.

Трудові відносини — відносини, побудовані на угоді між працівником і роботодавцем про виконання працівником за оплату певної роботи, що потребує того чи іншого фаху, кваліфікації або посади, на підпорядкуванні працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, якщо роботодавець забезпечує умови праці, передбачені трудовим законодавством, колективним договором, угодами, трудовим договором.

Трудовим відносинам як предметові трудового права характерні такі ознаки .

Основу (ядро) предмета трудового права складають індивідуальні трудові відносини.

Вони характеризуютьсятакими ознаками:

1) вони виникають на підставі трудового договору;

2) праця юридично несамостійна, а така, що протікає у рамках визначеного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);

3) праця за рахунок коштів (капіталу) власника; не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання у роботі вказівок та розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату;

4) відбувається виконання роботи певного виду (трудової функції);

5) трудовий договір, як правило, укладається на невизначений строк і лише у випадках, передбачених законодавчими актами, - на визначений строк;

6) здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, у колективі працівників (трудовому колективі);

7) виконання протягом встановленого робочого часу певної міри праці (норм праці);

8) отримання від роботодавця у встановлені терміни винагороди за роботу, що виконується;

9) забезпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках;

9) участь роботодавця у фінансуванні соціального страхування працівника.

До індивідуальних трудових відносин належать відносини щодо: укладання, зміни та припинення трудового договору; відсторонення працівників від роботи роботодавцем; нормування та оплати праці; визначення робочого часу та часу відпочинку; дисципліни праці; оцінки результатів праці та атестації працівників; охорони здоров’я працівників і матеріальної відповідальності сторін трудового договору; професійного навчання працівників і підвищення кваліфікації кадрів.

Предметом трудового права є і колективні трудові відносини.

Колективні трудові відносини - це середовище буття індивідуальних трудових відносин. Вони зайняли рівноправне місце з індивідуальними трудовими відносинами. Більше того, індивідуальні трудові відносини за тією правовою моделлю, котра складається у даний час, не можуть існувати без колективних правовідносин, оскільки для всіх роботодавців е обов'язковими зобов'язання, які визначені Генеральною, галузевою, регіональною угодами, а також колективним договором (інша справа, що зміст колективних угод поки що далекий від необхідного, але це питання вдосконалення правового регулювання, а не суті самої правової моделі).

Колективні трудові відносини характеризуються наявністю колективних субєктів, які маютьсвій реальний правовий статус.

До колективних(організаційно-управлінських) трудових відносин належать:

1) відносини щодо утворення і діяльності профспілок;

2) відносини щодо укладання і виконання колективних договорів, колективних угод на різних рівнях;

3) відносини участі трудових колективів в управлінні підприємствами, установами, організаціми;

4) відносини щодо розв’язання колективних трудових спорів тощо.

Ці відносини виникають у процесі організації й управління колективною працею, участі виборних профспілкових органів, трудових колективів у встановленні умов праці, застосування чинного законодавства про працю.

Вони мають на меті вироблення й прийняття локальних нормативно-правових актів і рішень щодо вдосконалення організації, нормування, оплати й охорони праці тощо. Ці відносини пов'язані з розробкою, укладанням і виконанням колективних договорів, а також інших соціально-партнерських угод (генеральних, галузевих, регіональних, тарифних).

Суб'єктами організаційно-управлінських відносин на рівні організації є, з однієї сторони — роботодавець, а з другої — виборний профспілковий орган та інші органи, уповноважені трудовими колективами на представництво. Учасники їх — соціальні партнери, які приймають нормативно-правові акти щодо соціально-трудових відносин: угоди, колективний договір та ін.

Предметом трудового права є відносинами, тісно пов'язані з трудовими. Їх називають похiднi вiд трудових i пов’язанi з ними правовiдносини:

— із зайнятості та працевлаштування;

— з пiдготовки та перепiдготовки кадрiв;

— соцiального партнерства (в тому числi органiзацiйно-управлiнськi (мiж роботодавцемi профспiлковим органомчи iншим органом, уповноваженим трудовимколективом );

— контрольно-наглядовi;

— в окремих випадках iз соцiального страхування (мiжгалузевi вiдносини є зв’язуючими мiж трудовим правом i соцiальми.