Тема 1.2. Джерела трудового права. План лекційного заняття:

Джерела трудового права України можна визначити як спосіб вираження норм права, що прийма­ються компетентними на те органами держави і призначені регу­лювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспіль­ного захисту людей праці.

Право і законодавство співвідносяться як ціле і частина. Разом вони є явищем об'єктивного характеру.

Законодавчі дже­рела мають такі ознаки:

- зовнішню об'єктивізацію;

- державне санкціонування;

- гарантованість державою.

Особливостi джерел трудового права:

— великий масив джерел трудового права як результат дiяльностi рiзних державних органiв (Верховна Рада України, Президент України, Кабiнет Мiнiстрiв України та iн.);

— наявнiсть нормативних актiв, що приймаються в централiзованому i децентралiзованому порядку (загальне i спецiальне законодавство);

— особливе значення актiв локальної нормотворчостi;

— активна участь профспiлок i трудових колективiв у нормотворчостi (результат участi: тарифнi угоди, правила внутрiшнього трудового розпорядку, колективнi договори i т. iн.);

— наявнiсть чинних нормативних актiв колишнiх СРСР та УРСР;

— ознака iєрархiчностi, тобто вiдповiднiсть пiдзаконних нормативних актiв Конституцiї та iншим законам України (за виняткомм ожливостi покращення соцiальних гарантiй для працiвникiв).

Джерела трудового права можна класифікувати за різними підставами.

1.За характером прийняття джерела трудового права поділяються на такі, що приймаються державними органами (закони, укази, постанови тощо); що приймаються за угодою між працівниками і роботодавцями (колективні угоди, колективні договори тощо); що приймаються органами міжнародно-правового регулювання праці (пакти про права людини, конвенції і рекомендацій МОП)

2.За юридичною силою джерела трудового права поділяються на Конституцію України, акти міжнародного регулювання праці (ратифіковані Україною), закони, підзаконні нормативно-правові акти, акти соціального партнерства, акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, локальні нормативно-правові акти.

3.Залежно від ступеня узагальненості розрізняють кодифіковані, комплексні та поточні нормативно-правові акти як джерела трудового права.

4.За сферою дії джерела трудового права поділяються на загальнодержавні, галузеві, міжгалузеві, місцеві, локальні.

4.У літературі визнають традиційні й нетрадиційні джерела трудового права. До традиційних відносяться, наприклад, Кодекс законів про працю України, Закон України "Про оплату праці" та ін. Приналежність таких актів до джерел трудового права видно вже з їх назви.

Разом з тим окремі нормативні положення, що є джерелами трудового права, містяться в нормативно-правових актах, які відносяться до джерел іншої галузі права. Наприклад, у Законі України "Про приватизацію державного майна", які за галузевою приналежністю є актами цивільного права, містяться норми, що відносяться до трудового права.