- •1. Принципи, що використовуються в спортивному тренуванні.
- •Єдність поглибленої спеціалізації і спрямованості до вищих досягнень
- •Єдність загальної і спеціальної підготовки
- •Безперервність тренувального процесу
- •Єдність поступовості зростання навантажень і тенденції прагнення до максимальних результатів
- •Хвилеподібність динаміки тренувальних навантажень
- •Циклічність тренувального процесу
- •2. Етапи навчання гімнастичних вправ
- •Створення попереднього уявлення про вправу
- •Розучування вправ
- •Закріплення і вдосконалення рухових навичок
- •Зміст спортивного тренування гімнастів Структура тренувального занять
- •Навчальне заняття
- •Тренувальне заняття
- •Заняття по спеціальній фізичній підготовці
- •Заняття по загальній фізичній підготовці
- •Контрольне заняття
- •Моделювальне заняття
- •Відновлювальне заняття
- •Заняття розминки («зарядка»)
- •Планування навчально-тренувального процесу зі спортивної гімнастики Особливості тренування в різні періоди підготовчий період
- •Період змагання
- •Перехідний період
- •Планування тренування
- •Періодизація тренування
- •5. Особливості методики тренувальної роботи з юними гімнастами
- •Лекція № 2 організація і проведення змагань з гімнастики
- •Питання, що виносяться на самостійне опрацювання студентів
- •Класифікація змагань
- •Вимоги до організації і проведення змагань
- •Проведення змагань
- •Керівні документи для проведення змагань
- •Правила змагань
- •Класифікаційна програма
- •Права і обов'язки суддів і учасників змагань
Лекція № 2 організація і проведення змагань з гімнастики
Види змагань.
Підготовка і проведення змагань.
Техніка суддівства.
Характеристика правил змагань.
Особливості проведення змагань в школі.
Література:
Правила соревнований по спортивной гимнастике мужских и женских видов.
Жалій А.А., Палига В.Д.Гімнастика. - К: "Вища школа", 1975.
Палыга В.Д. Гимнастика.. – М.: "Просвещение" 1982.
Гавердовский Ю.К., Смолевский В.М. Спортивная гимнастика. – К.: "Олимпийская литература", 1999, с. 392-403.
5. Меньшиков Н.К. Гимнастика с методикой преподавания. – М.: “Просвещение”, 1990, с. – 215-222.
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання студентів
Характеристика класифікаційних правил з спортивної гімнастики категорії “А” і “Б”.
Методика оцінки виступу гімнаста
Групи складності гімнастичних вправ та їх характеристика.
Класифікація змагань
Достатньо повну класифікацію змагань по їх ознаках приводить А.А.Тер-Ованесян (1978), яку в додатку до гімнастики можна інтерпретувати таким чином.
Змагання можна розрізняти по таких критеріях:
за значенням (підготовчі і основні);
по масштабах (районні, міські, регіональні, Олімпійські ігри);
по вирішуваних завданнях (контрольні, класифікаційні, відбіркові, показові);
по характеру організації (відкриті, закриті, традиційні, матчеві, кубкові і тому подібне);
•за формою заліку (особисті, командні, особисто-командні);
•по вікових категоріях учасників (дитячі, юніорські, для дорослих, для ветеранів);
•по статі (серед чоловіків або жінок);
по професійній орієнтації учасників (шкільні, студентські і ін.);
для груп з відхиленнями в стані здоров'я (для слабозрячих і сліпих, для глухонімих, ампутантів тощо).
Існує багато типів змагань, зокрема що поєднують в собі декілька ознак, перерахованих вище.
Наприклад, чемпіонат світу в передолімпійському році є| головною подією року, одночасно особисто-командними відбірковими змаганнями для участі в Олімпійських іграх, з обмеженням учасників за віком – не молодше 14 років. Шкільні змагання можуть бути районного або міського масштабу, класифікаційними (з присвоєнням спортивних розрядів), традиційними, такими, що проводяться із заліком по вікових категоріях з виявленням переможців в молодшій, середній і старшій групах учасників. Все це важливо мати на увазі, оскільки підготовка до кожного змагання або серії змагань не може бути аморфною. Вона підпорядкована конкретному завданню, а зміст відображає специфіку майбутніх виступів.
Підсумовуючи цей розділ, приведемо схему, в яку вкладаються всі випадки участі гімнастів в змаганнях різного типу.
По цілях і задачах змагання розділяються на допоміжні і основні.
Допоміжні змагання проводяться для перевірки готовності гімнастів і підведення їх до основних змагань на проміжних етапах підготовки. Гімнасти можуть змагатися не за повною програмою змагання.
Підготовчі змагання направлені на адаптацію спортсменів до умов боротьби змагання, відробляння тактичних варіантів (Платонов, 1986, 1996). Створюються умови для суперництва всередині тренувальних груп.
Контрольні змагання ставлять завдання перевірки готовності гімнастів в тому або іншому виді програми, виді багатоборства. Програма контрольних змагань може відрізнятися від вимог правил офіційних змагань і пропонується гімнастам у вигляді спеціальних вимог і нормативів. Для гімнастів високої кваліфікації деякі офіційні змагання також можуть бути контрольними.
Змагання, що підводять, найчастіше моделюють основні змагання, готують гімнастів до конкретних стартів.
Підготовчі змагання і контрольні, як правило, не бувають офіційними. Їх результати розцінюються як навчально-тренувальні показники поточної підготовки.
Основні змагання – цільові, підсумкові, кульмінаційні, такі, що вінчають цикл підготовки гімнастів.
Відбіркові змагання проводяться, як правило, за програмою майбутніх головних змагань. По їх підсумках комплектується склад учасників головних змагань. Тому вони дуже відповідальні і спортсмени готуються до них часто з більшою напруженістю, чим до фінальних головних змагань.
Головні змагання дозволяють гімнастові проявити себе повною мірою, завоювати найпрестижніші титули, підвищити свій рейтинг, зміцнити спортивний авторитет. Природно, на кожному етапі багаторічної підготовки головними змаганнями будуть відносно доступні рівню підготовленості гімнастів змагання «місцевого» масштабу.
Допоміжні змагання плануються в підготовчому періоді і на початку змагального періоду, у міру готовності гімнастів. Основні змагання завершують цикл підготовки, і якщо рік ділиться на два або три макроцикли, то їх загальна кількість досягає 5-7 в рік.
Якщо в роботі з новачками і гімнастами молодших розрядів змагання не дуже часто, то у міру зростання майстерності значення практикування змаганнь значно зростає.
2. За формою заліку змагання бувають: а) особисті; б) командні; в) особисто-командні; г) колективні.
В особистих змаганнях визначається лише особиста першість кожного гімнаста. У командних змаганнях, навпаки, виявляють лише місця команд. В особисто-командних змаганнях визначаються і особиста, і командна першість. У колективних змаганнях, які йдуть до заліку колективу, беруть участь кілька команд.
3. За масштабами і представництвом змагання можуть бути:
а) територіальні (районні, міські, обласні, республіканські, все- союзні);
б) відомчі (ДСТ «Авангард», «Буревісник», «Спартак» та ін., а також відомств «Динамо», «Трудові резерви», спортивних клубів Радянської Армії).
Змістом змагань з гімнастики є обов'язкові вправи Єдиної класифікаційної програми, що затверджується Міжнародною федерацією гімнастики, а також довільні вправи, які складають самі гімнасти з урахуванням трудності і композиції, визначених правилами змагань. В окремих випадках ці вимоги передбачені положенням про проведення змагань. Такі застереження, як правило, стосуються особистих змагань на вищому рівні, на яких виявляють найсильніших гімнастів (кубки, конкурси, огляди та ін.).
Обов'язкова програма складається з найпоширеніших, так би мовити, класичних вправ. Тому обов'язкова програма спрямовує навчально-тренувальну роботу гімнастів у всій країні. Довільна програма сприяє дальшому розвитку творчої думки в пошуках нових складніших і оригінальних вправ.
У гімнастиці в основному змагаються в багатоборстві, до якого входять: у чоловіків – 6 видів: вільні рухи, махи на коні, перекладина, бруси, кільця, опорні стрибки; у жінок – 4 види: вільні рухи, різновисокі бруси, колода, опорні стрибки.
У конкурсах на найважчі і найоригінальніші довільні вправи змагання проводять лише з окремих видів багатоборства.
Характерною рисою змагань з видів гімнастичного циклу є методика суддівства і система оцінки виконання вправ. У змаганнях з гімнастики оцінюють не кількісні величини (наприклад, за часом), а якість виконання вправ. Це значно ускладнює процес суддівства, яке має суб'єктивний характер. Кожний суддя має свої уявлення про ідеальне виконання тієї чи іншої вправи. Тому навіть при бездоганному виконанні вправи судді можуть давати різні оцінки. З цього випливає, що судді повинні глибоко знати техніку суддівства, таблиці розцінки гімнастичних елементів, шкали зниження оцінки за допущені помилки тощо.
