5.3. Грошовий обіг і його закони

Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безго­тівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і не­товарні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою: КГ = СЦ – К + П – ВП /О

де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року, К — сума цін товарів, прода­них у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — пла­тежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї гро­шової одиниці за рік.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокла­сичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

М х V = P х Q

де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q— кількість то­варів та послуг, представлених на ринку.

З цього рівняння визначаємо кількість грошей, необ­хідних для обігу:

М = P х Q /V

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у су­часній економіці, потребує виміру грошової маси (рис.5.6)

Структура грошової маси

Готівкові гроші Безготівкові гроші

Розмінні

білонні

монети

Банкноти

Казначейські

білети

Чекові внески

Депозитні сертифікати

Державні

цінні папери

Рис. 5.6. Структура грошової маси

Грошова маса — це сукупність усіх грошових засобів у готівковій (паперові гроші та монети) і безготівковій формах, які забезпечують реалі­зацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві. Види грошових знаків – це система кредитних паперових грошей і розмінної монети, які знаходяться в обігу.

Білонна монета — розмінна монета, що виготовляється з недорогоцінних металів або їх сплавів, номінальна вартість якої пе­ревищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку.

Оскільки грошова маса неоднорідна за своєю структурою, то для її характеристики застосовуються різні підходи і показники. Насамперед грошову масу можна поділити на дві частини — активні гроші, які мають низьку ліквідність і постійно вико­ристовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або "квазігроші"), які потенційно можуть бути викори­стані як гроші за певних умов (наприклад, вексель, довгостро­кові депозити).

Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати М₀; М₁; М₂, М₃ (рис. 6.7).

Структура грошової маси відображає структуру і рівень роз­витку економіки країни: чим менша частка готівки у загальній гро­шовій масі, тим ефективнішою та розвинутішою вважається ця на­ціональна грошова система. У розвинутих країнах на готівку припа­дає лише 5—10 % грошової маси, а в Україні поза банками оберта­ється 35 % готівки, яка має позитивну тенденцію до зниження.