- •Загальна психологія
- •Внпз „дніпропетровський гуманітарний університет”
- •Методичні поради до семінарських занять та самостійної роботи
- •Засоби проведення поточного та підсумкового контролю
- •Критерїї оцінки знань та вмінь:
- •Тематичний план
- •Навчальна література
- •План проведення занять розділ і. Психологія – система наукових знань про психіку людини
- •Розділ 2. Розвиток психіки і свідомості Тема № 2. Еволюція розвитку психіки. Мозок і психіка
- •Тема №4. Пізнавальні процеси: увага, пам’ять, мислення, уява. Мова як засіб спілкування
- •Розділ 4. Психологія особистості Тема №5. Поняття про особистість. Особистість як предмет психологічного дослідження
- •Тема № 6. Основні теорії особистості у світовій психології. Особистість у психоаналізі з.Фрейда
- •Тема №7. Аналітична психологія к.Г.Юнга, індивідуальна психологія а.Адлера
- •Тема №8. Біхевіоризм, гештальтпсихологія
- •Тема № 9. Гуманістична психологія к.Роджерса та когнітивна теорія особистості Келлі
- •Тема № 10. Трансперсональна та генетична психологія
- •Тема №11. Структура особистості. Рушійні сили розвитку особистості. Мотиваційна сфера особистості
- •Тема № 12. Самосвідомість особистості, образ я, сомооцінка та рівень домагань
- •Тема №13. Індивідуально – психологічні особливості особистості. Поняття про темперамент та тин вищої нервової діяльності
- •Тема №14. Сучасні теорії темпераменту
- •Тема №15. Поняття про характер, його фізіологічні основи
- •Тема 16. Типологія характеру. Акцентуація характеру
- •Тема № 17.Характер и особистість. Соціалізація особистості
- •Тема № 18 .Поняття про здібності. Умови розвитку здібностей.
- •Розділ 5. Психологія емоцій Тема № 19. Загальна характеристика емоційної сфери. Теорії емоцій
- •Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их корекция. М.: мгу, 1990. Тема № 20. Емоції і особистість
- •Література
- •Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их корекция. М.: мгу, 1990. Розділ 6. Психологія волі Тема №21. Поняття про волю. Структура вольового акту
- •Тема №22. Механізми вольової регуляції
- •Розділ 7. Діяльність – як форма свідомої активності Тема №23. Психологічна характеристика діяльності. Основні принципи і поняття теорії діяльності.
- •Тема №25. Структура діяльності
- •Тема № 26. Фізіологія руху та фізіологія активності
- •Тема № 27. Загальні види діяльності. Теорії учбової діяльності
- •Розділ 8. Спілкування – комунікативна діяльність людини Тема №28. Психологічна характеристика спілкування. Функції та структура спілкування
- •Тема №29. Конфлікти у спілкуванні
ВНПЗ „ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Загальна психологія
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
для студентів факультету «Психології»
Дніпропетровськ
2008
Внпз „дніпропетровський гуманітарний університет”
„Затверджую”
Проректор з навчальної роботи
Г.М. Богуславський
„_____”__________2008р.
ПЛАНИ
СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Дисципліна _______Загальна психологія____
Напрям підготовки 6.030102 «Психологія»__________
Форма навчання денна_____________
Плани семінарських, практичних занять та самостійної роботи з дисципліни “Загальна психологія” / Укладач: доктор психологічних наук, доцент Самойлов О.Є. - Дніпропетровський гуманітарний університет, 2008.- 40с.
Рецензенти:
Методичні поради до семінарських занять та самостійної роботи
Загальна психологія є нормативною дисципліною, яка відноситься до фундаментальних та професійно орієнтованих навчальних дисциплін.
В процесі вивчення кожної теми студент повинен відпрацювати відповідні положення конспектів лекцій, підручників, наукових коментарів та навчальних посібників, щоб забезпечити теоретичну базу для засвоєння більш складного матеріалу і можливості самостійного поглибленого засвоєння проблемних питань психологічної практики.
У випадку виникнення окремих труднощів при вивченні теми, студент може заздалегідь звернутись за допомогою до викладача, який проводить заняття, або до іншого викладача кафедри.
З урахуванням загальних вимог, а також певної специфіки дисципліни слід враховувати наступне.
Семінарські заняття проводяться з метою поглибленого курсу “Загальна психологія”. Цей вид занять є важливим чинником не тільки для перевірки знань студентів, але й культивування високого рівня знань на основі правильних суджень і висновків.
Семінар – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань програмного матеріалу.
Основні завдання семінарів з “Загальної психології” полягають у засвоєнні теоретичних положень, набуття навичок, опанування їх з позицій сучасної науки. У процесі обговорення питань студенти навчаються формулювати і викладати свої думки та застосовувати теоретичні положення відповідно до вимог діяльності практичного психолога.
Семінари мають сприяти розвитку творчої самостійності студентів, інтересу до наукових досліджень, формуванню навичок та вмінь публічного виступу і участі в дискусії, вихованню педагогічного такту, розвиткові культури мовлення, що є дуже важливим в діяльності психолога.
Готуючись до семінару необхідно привернути увагу до ключових понять, які притаманні вказаним темам та засвоїти їх. При відповіді на семінарському занятті слід так будувати свій виступ, щоб в ньому, по можливості, містилось:
- чітке формулювання теоретичного положення;
- обгрунтування цього положення і розкриття його найбільш характерних ознак і властивостей;
- аргументацію та ілюстрацію теоретичних положень конкретними фактами.
Обговорення питань теми на семінарі може відбуватись в різних формах:
співбесіди, загальногрупової дискусії, заслуховування рефератів, проведення
письмових контрольних робіт "бліц" опитування і т.п.
Вивчення курсу закінчується складанням іспиту.
По завершенню навчання студент повинен знати:
- розвиток наукових поглядів на психічне життя людини;
- методи і принципи історико-психологічного дослідження;
Уміти:
- працювати з першоджерелами, зі знанням основних теорій історико-психологічного процесу;
- орієнтуватися в історії окремих психологічних проблем в галузі психології;
- використовувати знання з історії психології для усвідомлення актуальних завдань подальшого розвитку цієї науки в цілому.
Самостійну роботу варто починати з вивчення тексту лекції, потім почати й законспектувати в зошит з підготовки до семінарів відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати треба уважно, всебічно та критично аналізувати прочитане. Зустрівши нове, незрозуміле слово, вираз, обов'язково необхідно з'ясувати його зміст. Не зробивши цього, студент ризикує сприйняти неправильно значення слова, виразу або й всього тексту. Тут варто скористатися словниками чи офіційними джерелами.
Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти мусять опановувати інші джерела і особливо статті які публікуються у сучасних періодичних виданнях.
Після розгляду певних блоків тем можуть проводитись заняття з метою модульного контролювання знань. Встановлений при цьому рівень засвоєння матеріалу враховується викладачем при вирішенні питання про допуск до іспиту. Це стосується і тих тем, що вивчаються студентами самостійно.
Перелік питань, які виносяться на іспит складається з питань, що розглядаються на заняттях та питань для самостійного вивчення і включає окремі теми рефератів, які готувалися по завданню викладача.
