- •1. Види біржових угод.
- •3. Види господарської діяльності. Комерційна та некомерційна господарська діяльність.
- •2. Види господарських зобов'язань.
- •4. Виконання господарських зобов'язань
- •5. Відповідальність за правопорушення у сфері економічної конкуренції
- •7. Гарантії і компенсації іноземним інвестором
- •8. Забезпечення виконання господарських зобов'язань.
- •12. Кредитний договір
- •9. Заходи та процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство.
- •10. Зовнішньоекономічний договір
- •11. Комерційне посередництво (агентська діяльність). Агентський договір
- •28. Поняття та предмет господарського права.
- •13. Ліцензування господарської діяльності
- •14. Метод господарського права.
- •20. Поняття банкрутства
- •15. Об’єднання підприємств.
- •16. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій, що здійснюються за окремими договорами (контрактами).
- •21. Поняття господарських зобов'язань та підстави їх виникнення
- •17. Особливості правового статусу повного та командитного товариства.
- •18. Особливості правового статусу товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
- •27. Поняття та елементи права власності. Форми власності в Україні.
- •19. Патентування певних видів підприємницької діяльності
- •22. Поняття договору оренди. Предмет, сторони, умови договору оренди
- •24. Поняття підприємства. Види та організаційно-правові форми підприємств.
- •У разі залежності від іншого підприємства, підприємство визнається залежним(асоційовані підприємства, холдінгові компанії. )
- •25. Поняття та види капітального будівництва
- •31. Поняття та юридичні ознаки біржі.
- •26. Поняття та види спеціальних режимів господарювання
- •23. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень
- •30. Поняття та умови дійсності господарських договорів. Зміст та форма договору
- •29. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність.
- •32. Поняття, ознаки та види суб’єктів господарського права.
- •33. Поняття, ознаки, види, функції та підстави господарсько-правової відповідальності
- •37. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •34. Поняття, роль та функції економічної конкуренції
- •35. Порядок відкриття рахунків у банках
- •38. Порядок укладання та припинення договору оренди.
- •39. Правове регулювання зберігання у товарному складі
- •40. Правове регулювання лізингових операцій в Україні.
- •41. Правове регулювання матеріально-технічного постачання та збуту.
- •42. Правове становище державного та комунального унітарного підприємства
- •43. Правове становище підприємств колективної власності.
- •44. Правове становище приватних та інших підприємств
- •45. Правовий режим концесійної діяльності
- •47. Правовий статус громадянина-підприємця
- •46. Правовий статус акціонерного товариства.
- •48. Правовий статус фондової біржі.
- •51. Припинення господарських зобов'язань
- •49. Правові засади державного регулювання економічної конкуренції
- •50. Принципи, межі та строки застосування господарсько-правової відповідальності.
- •52. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •53. Речові права суб’єктів господарювання
- •54. Способи та стадії капітального будівництва
- •56. Сторони в справі про банкрутство.
- •55. Стадії провадження справи про банкрутство.
- •6. Проведення ліквідаційної процедури (див. Далі.).
- •57. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •60. Форми господарсько-правової відповідальності.
- •59. Укладання, зміна та розірвання господарського договору
- •36. Порядок створення та державної реєстрації суб’єкта господарювання
- •Види біржових угод.
13. Ліцензування господарської діяльності
Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: 1) банківська діяльність; 2) професійна діяльність на ринку цінних паперів; 3) із надання фінансових послуг; 4) зовнішньоекономічна діяльність; 5) діяльність у галузі телебачення і радіомовлення; 6) діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії; 7) діяльність у сфері освіти; 9) виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами; 10) діяльність у сфері телекомунікацій; 11) будівельна діяльність; 12) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом;
Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання подає до органу, що визначається Кабінетом Міністрів України заяву про видачу ліцензії.
Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, якщо спеціальним законами, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.
Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії тощо.
14. Метод господарського права.
Метод господарського права – це застосовувані законодавцем способи правового оформлення господарських відносин відповідно до їхніх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної відповідальності у випадку порушення і способи юридичного захисту прав та законних інтересів сторін.
Законодавець, для правового регулювання господарських відносин, застосовує для наступні методи:
Метод владних приписів, який передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва (власником майна) щодо підпорядкованого йому суб’єкта (рішення власника про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємства; видача ліцензії).
Цей метод застосовується:
законодавцем у формі імперативних норм (щодо мінімального розміру статутного капіталу чи резервного фонду акціонерних товариств, комерційних банків та ін., джерел формування їх майна) з урахуванням, у першу чергу, публічних інтересів;
власником майна, щодо створеного ним підприємства у формі статуту ( в статуті власник визначає межі використання таким підприємством переданого йому майна та обов’язки підприємства перед власником), з урахуванням інтересів власника.
Метод узгодження, який поділяється на:
метод автономних рішень дозволяє субєктам господарювання приймати самостійно ( але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення, і обовязок усіх інших субєктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень. Це означае, що субєкти господарських відносин самостійно: а) планують свою господарську діяльність; б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають забовязання в них, інші умови господарських взаємовідносин.
метод коордінації забеспечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна з яких не вправі навязувати свої умови іншій стороні; рішення приймається на основі компромісу (наприклад, укладення господарського договору).
Метод рекомендацій передбачае видання компетентними органами адресованих суб’єктам господарювання пропозицій (рекомендацій) щодо певної (бажаної для суспільства, ефективної) поведінки ( порядку дій) у сфері господарювання. Цей метод відзеркалюється в документах рекомендаційного характеру (наприклад в примірних господарських договорах, примірних установчіх та внутрішнх правових документах господарських організацій, акціонерних товариств).