- •1. Види біржових угод.
- •3. Види господарської діяльності. Комерційна та некомерційна господарська діяльність.
- •2. Види господарських зобов'язань.
- •4. Виконання господарських зобов'язань
- •5. Відповідальність за правопорушення у сфері економічної конкуренції
- •7. Гарантії і компенсації іноземним інвестором
- •8. Забезпечення виконання господарських зобов'язань.
- •12. Кредитний договір
- •9. Заходи та процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство.
- •10. Зовнішньоекономічний договір
- •11. Комерційне посередництво (агентська діяльність). Агентський договір
- •28. Поняття та предмет господарського права.
- •13. Ліцензування господарської діяльності
- •14. Метод господарського права.
- •20. Поняття банкрутства
- •15. Об’єднання підприємств.
- •16. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій, що здійснюються за окремими договорами (контрактами).
- •21. Поняття господарських зобов'язань та підстави їх виникнення
- •17. Особливості правового статусу повного та командитного товариства.
- •18. Особливості правового статусу товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
- •27. Поняття та елементи права власності. Форми власності в Україні.
- •19. Патентування певних видів підприємницької діяльності
- •22. Поняття договору оренди. Предмет, сторони, умови договору оренди
- •24. Поняття підприємства. Види та організаційно-правові форми підприємств.
- •У разі залежності від іншого підприємства, підприємство визнається залежним(асоційовані підприємства, холдінгові компанії. )
- •25. Поняття та види капітального будівництва
- •31. Поняття та юридичні ознаки біржі.
- •26. Поняття та види спеціальних режимів господарювання
- •23. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень
- •30. Поняття та умови дійсності господарських договорів. Зміст та форма договору
- •29. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність.
- •32. Поняття, ознаки та види суб’єктів господарського права.
- •33. Поняття, ознаки, види, функції та підстави господарсько-правової відповідальності
- •37. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •34. Поняття, роль та функції економічної конкуренції
- •35. Порядок відкриття рахунків у банках
- •38. Порядок укладання та припинення договору оренди.
- •39. Правове регулювання зберігання у товарному складі
- •40. Правове регулювання лізингових операцій в Україні.
- •41. Правове регулювання матеріально-технічного постачання та збуту.
- •42. Правове становище державного та комунального унітарного підприємства
- •43. Правове становище підприємств колективної власності.
- •44. Правове становище приватних та інших підприємств
- •45. Правовий режим концесійної діяльності
- •47. Правовий статус громадянина-підприємця
- •46. Правовий статус акціонерного товариства.
- •48. Правовий статус фондової біржі.
- •51. Припинення господарських зобов'язань
- •49. Правові засади державного регулювання економічної конкуренції
- •50. Принципи, межі та строки застосування господарсько-правової відповідальності.
- •52. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •53. Речові права суб’єктів господарювання
- •54. Способи та стадії капітального будівництва
- •56. Сторони в справі про банкрутство.
- •55. Стадії провадження справи про банкрутство.
- •6. Проведення ліквідаційної процедури (див. Далі.).
- •57. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •60. Форми господарсько-правової відповідальності.
- •59. Укладання, зміна та розірвання господарського договору
- •36. Порядок створення та державної реєстрації суб’єкта господарювання
- •Види біржових угод.
8. Забезпечення виконання господарських зобов'язань.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується (а) заходами захисту прав (що передбачені законом або такі, що йому не суперечать) та (б) заходами відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК, ЦК та іншими законами.
За погодженням сторін можуть застосовуватися види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігові, й умови та порядок застосування яких визначається Цивільним кодексом України.
Зобов'язання суб'єктів господарювання, які належать до державного сектору економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом.
Господарський кодекс регулює відносини, пов'язані із застосуванням господарсько-правової відповідальності та такими способами забезпечення виконання господарських зобов'язань, як банківська гарантія (ст. 200 ГК) та публічні (загальногосподарські) гарантії (ст. 201 ГК).
Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
12. Кредитний договір
Кредитний договір є різновидом договору позики. На це, зокрема, вказує норма ч. 2 ст. 1054 ЦК, яка поширює на відносини за кредитним договором положення § 1 гл. 71 ЦК, що регулює позику, зі специфічними ознаками, притаманними суто інституту кредитування, встановленими § 2 зазначеної глави ЦК, а також іншими нормативними актами. Згідно зі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом кредитного договору є винятково грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах, визначених у договорі. Це відрізняє кредитний договір від договору позики, предметом якого можуть бути як грошові кошти, так і речі, визначені родовими ознаками.
Сторонами кредитного договору є позичальник і кредитодавець. Номінально позичальником може бути будь-яка юридична або фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності. Проте факт набуття зазначеними особами статусу "позичальника" (тобто можливість отримання ними кредиту) залежить від положень нормативних актів, що встановлюють особливості укладення кредитних договорів того чи іншого виду, а також у кінцевому підсумку - від волі кредитодавця - особи, яка надасть грошові кошти.
9. Заходи та процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство.
З метою попередження порушення справи про банкрутство ГК України (ст. 211) та Закон від 14.05.1992 (ст. 5 та ст. 6) передбачають заходи запобігання банкрутству та позасудові процедури, обов'язок вжиття (застосування) яких покладається на засновників та учасників суб'єктів господарювання, власників майна, органів державної влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. До заходів належать:
надання боржнику фінансової допомоги в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами;
взяття на себе зобов'язань перед особами, що надали фінансову допомогу боржникові.
Позасудовими процедурами є санація боржника до порушення справи про банкрутство (позасудова процедура санації).
Позасудова процедура санації – це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство. При цьому боржник самостійно розробляє план санації, погоджує його з усіма забезпеченими кредиторами та отримує рішення загальних зборів кредиторів про його схвалення. У подальшому цей план санації підлягає затвердженню господарським судом. Строк дії позасудової процедури санації не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження господарським судом плану санації. Протягом цієї процедури діє мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборона на порушення справи про банкрутство боржника.
Санація боржника - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Вона може включати реструктуризацію підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрутство) - це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін.