4. Виконання господарських зобов'язань

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконан­ні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це сто­сується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Відповідно до ст. 197 ГК господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначе­но змістом зобов'язання.

У разі якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання пови­нно бути виконано:

• за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будів­лю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) – за місцезнаходженням не­рухомості;

• за грошовими зобов'язаннями – за місцезнаходженням (місцем проживан­ня) управненої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

• за іншими зобов'язаннями – за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Зобов'язання має бути виконане також:

• в повному обсязі (управнена сторона має право не приймати виконан­ня зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

• вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не перед­бачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

Господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою.

5. Відповідальність за правопорушення у сфері економічної конкуренції

Залежно від характеру порушеннь у сфері економічної конкуренції розрізняють такі їх види: недобросовісна конкуренція; антнконкурентні дії (монополістичні) зловживання; протидія антимонопольним органам.

1. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності (ч.1 ст.1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р. (далі - Закон від 07.06.1996 р.).

Правопорушеннями, що належать до недобросовіс­ної конкуренції, є:

1.1. неправомірне використання ділової репутації, що може проявлятися через такі дії: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки (ст.4); неправомірне використанням товару іншого виробника (ст.5); копіювання зовнішнього вигляду виробу ( ст. 6); порівняльна реклама (ст.7).

0. створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі кон­куренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції , що може проявлятися як: дискредитація суб'єкта господарювання (ст. 8); схилення до бойкоту суб'єкта господарювання (ст.10); схиленням постачальника до дискримінації покупця/замовника (ст.11); підкуп працівника/посадової особи постачальника (покупця/замовника) (ст.13, ст.14); досягненням неправомірних переваг у конкуренції (ст.15); поширенням інформації, що вводить в оману (ст. 15-1).

1.3. неправомірні дії щодо комерційної таємниці конкурен­та. До цієї групи правовопорушень належать: неправомірне збиранням комерційної таємниці (ст.16); неправомірне розголошення комерційної таемниці (ст. 17); схилення до розголошення комерційної таємниці (ст.18); неправомірне використання комерційної таємниці (ст. 19).

2. Антиконкурентні чи монополістичні зловживання - це поведінка (зазвичай дії) учасників економічної конкуренції, спрямована на недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, що в кінцевому підсумку призводить (може призвести) до монополізації товарних ринків. Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.12.2001 р. (далі – Закон від 11.12.2001р.)

3. Протидія антимонопольним органам (їх працівникам) - це наступний вид правопорушень у сфері економічної конкуренції. До них належать:

3.1. неподання суб'єктами господарювання у встановлені строки інформації, по­дання неповної чи недостовірної інформації антимонопольним органам (пп.13-15 ст. 50 Закону від 11.12.2001р.);

3.2. створення перешкод працівникам антимонопольних органів щодо виконання ними своїх повноважень (проведення перевірок, вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації), п. 16 ст. 50 Закону від 11.12.2001р.;

3.3. невиконання суб'єктами господарювання погоджених з антимонопольними органами установчих документів (у випадках економічної концентрації) або вимог та зобов'язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії чи концентрацію

6. Відповідальність за правопорушення у сфері капітального будівництва    1. Відшкодування збитків - універсальна форма господарсько-правової відповідальності, що застосовується в будь-яких відносинах: вертикальних та горизонтальних, договірних та позадоговірних.    2. Стягнення неустойки (штрафних санкцій); використовується залікова неустойка, яка сплачується за передбачені законом (ч. 2 ст. 231 ГК) та/або договором порушення сторонами договірних зобов'язань.    3. Конфіскація - застосовується у випадках, передбачених законодавством:    - якщо договір підряду на капітальне будівництво визнаний недійсним як такий, що укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України);    - у разі якщо прибуток (доход) був отриманий учасником відносин з капітального будівництва внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 240 Господарського кодексу України).     4. Господарсько-адміністративні штрафи: застосовуються у випадках:    - проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт;    - передачі проектною організацією замовнику робочої документації, що не відповідає державним стандартам, нормам і правилам, вихідним даним на проектування об'єктів архітектури, які надані в установленому порядку, та затвердженому проекту - у розмірі тридцяти відсотків вартості розробленої робочої документації;    - виконання будівельних робіт, що не відповідають державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням, - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт;    - прийняття в експлуатацію об'єктів, зведених з порушенням законодавства, а так само місцевих правил забудови населених пунктів або проектних рішень,— у розмірі п'яти відсотків вартості відповідних об'єктів;    - здійснення окремих видів господарської діяльності у будівництві, що підлягають ліцензуванню, без отримання у встановленому порядку ліцензії - у розмірі плати за видачу ліцензії на відповідний вид господарської діяльності;      5. Господарсько-організаційні санкції, що застосовуються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які мають право:    - безперешкодного доступу на будівництво об'єктів і підприємства будівельної індустрії незалежно від форм власності;    - одержувати від замовників, проектних і будівельних організацій та підприємств будівельної індустрії необхідну для виконання покладених на них функцій нормативно-технічну, проектну та іншу документацію;    - зупиняти будівельні роботи, які не відповідають вимогам державних стандартів, норм і правил, затвердженим проектним рішенням, або місцевим правилам забудови населених пунктів, здійснюються без дозволу на їх виконання, а так само виробництво і застосування у будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, виготовлених з порушенням державних стандартів;