55. Стадії провадження справи про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство можна поділити на кілька стадій:

1. Подання заяви до господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство: Ініціатором порушення провадження у справі про банкрут­ство може бути боржник або кредитор. Вимоги до заяви та комплекту документів, що додаються до заяви, визначаються ст. 11 Закону від 14.05.1992. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом. Боржник зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених Законом.

2. Підготовче засідання господарського суду у справі про банкрутство та порушення провадження у справі про банкрутство. Підготовче засідання прова­диться за участю сторін і має на меті визначення обґрунтованості вимог заявника і заперечень боржника на підставі оцінки поданих до­кументів і пояснень сторін.

3. Виявлення кредиторів та осіб, що мають намір взяти участь у санації борж­ника, відбувається протягом 30 днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство

4. Попереднє засідання проводиться у строк, визначений ухвалою підготов­чого засідання; на ньому розглядається всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами засідання виноситься ухвала.

5. Визнання боржника банкрутом. У випадках, передбачених Законом (ч. 3, 4 ст. 27, ч. 12 ст. 28, ч. 8 ст. 29, ч. 8 ст. 33, ч.9 ст. 34, ч. 6, 11 ст. 36, ч. 13 ст. 85, ч. 4. ст. 90, ч. 7 ст. 93, ч. 3, ст. 94, ч. 2 ст. 95), господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Даною постановою призначається ліквідатор і формується ліквідаційна комісія, на яку покла­дається безпосереднє здійснення ліквідаційної процедури.

6. Проведення ліквідаційної процедури (див. Далі.).

7. Припи­нення провадження у справі про банкрутство. Припинення провадження може мати місце на підставі відповідної ухвали господарського суду у випадках, передбачених законом (наприклад, у разі затвердження мирової угоди тощо) ст. 83 Закону від 14.05.1992.

57. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності

Господарський кодекс України визнає суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності:

1. суб’єкти господарювання, зазначених в пунктах 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГК:

• господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

• громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.

Іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрація цих представництв здійснюється в порядку, встановленому ст.. 5 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” та Інструкцією про порядок реєстрації представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, затвердженою наказом МЗЕЗТоргу від 18 січня 1996 р. № 30, а саме:

Іноземний суб’єкт господарської діяльності, який має намір відкрити представництво на території України, подає до Мінекономіки України такі документи:

1). Заяву з проханням про реєстрацію представництва, що складається у довільній формі, в якій необхідно вказати:

- назву фірми;

- країну місцезнаходження фірми;

- адресу фірми;

- номер телефону, факс;

- місто, в якому відкривається представництво з зазначенням його майбутньої адреси;

- якщо будуть філії – вказати в яких містах;

- кількість іноземних громадян, які будуть працювати у представництві;

- дату заснування фірми;

- кількість співробітників фірми;

- назву банку зазначенням номеру рахунку;

- сферу діяльності фірми;

- ціль відкриття та сферу діяльності представництва, інформацію про ділові зв’язки з українськими партнерами та перспективи розвитку співробітництва;

2). Витяг з торгівельного (банківського) реєстру країни місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) іноземного суб’єкта господарської діяльності;

3). Довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок іноземного суб’єкта господарської діяльності;

4). Доручення на здійснення представницьких функцій в Україні, оформлене згідно із законами країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб’єкта господарської діяльності.

58. Транспортні господарські договори.

Транспортні договори - це такі господарські договори, які спрямовані на організацію та/або забезпечення перевезень вантажів та надання інших транспортних послуг учасникам господарських відносин. Транспортні договори укладаються, як правило, за обов'язкової участі транспортних підприємств або (незначною мірою) індивідуальних підприємців, що спеціалізуються та перевезеннях. Транспортні договори класифікуються за різними ознаками:за видом транспорту, який використовується для надання транспорт-mix послуг на транспортні договори: на залізничному транспорті; морському транспорті; на внутрішньому водному транспорті; на повітряному транспорті; на автомобільному транспорті; на трубопровідному транспорті; і в недалекому майбутньому - транспортні договори на космічному транспорті (ч. З ст. 306 ГК України зазначається космічний транспорт як один з видів транспорту), а також транспортні договори, що передбачають використання кількох видів транспорту (в тому числі змішані перевезення);за ознакою домінування в договорі організаційних чи майнових елементів на: (а) організаційні (забезпечують організацію перевезень та надання інших транспортних послуг) та (б) договори про надання транспортних послуг;за характером транспортних послуг, надання яких передбачається договором, на: а) договори перевезення вантажів та організованих груп пасажирів (якщо договір укладається, наприклад, туристичною фірмою); б) договори про надання інших транспортних послуг або комплексу послуг (зазвичай віддзеркалюють специфіку певного виду транспорту).Найбільш поширеними транспортними договорами у сфері господарювання є:договори перевезення вантажів;договір транспортного експедирування;договори на подачу і прибирання вагонів;договори на експлуатацію залізничної під'їзної колії;договори буксирування;договір чартеру (фрахтування);договори каботажу;та ін.