48. Правовий статус фондової біржі.

Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірннього підпрємства об’єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб, з особливостями, визначеними ст. 20-25 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками).Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками – торгівцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднанням, що налічує не менше, ніж двадцять торгівців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою, ніж 5% статутного капіталу фондової біржі.Для здійснення своєї діяльності фондові біржі повинні підтримувати власний капітал в розмірі, ніж 3 мільйони грвень, а для фондових бірж, що здійснюють кліринг та розрахунки, – не меншому, ніж 6 мільйонів гривень.Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Державна реєстація фондової біржі здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.Слова “фондова біржа” та похідні від них дозволяється використовувати лише юридичним особам, які створені та функціонують відповідно до вимог цього Закону.

51. Припинення господарських зобов'язань

Господарське зобов'язання припиняється (статті 202-208 ГК):

• виконанням, проведеним належним чином – ч. 1 і 2 ст. 203 (якщо всі умови зобов'язання виконані належним чином і виконання прийнято управненою стороною);

• зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання – ч. 3-5 ст. 203 (для зарахування достатньо заяви однієї сторони зобов'язання; проте не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сто­рони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а та­кож в інших випадках, передбачених законом);

• у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі – ч. 2 ст. 204;

• за згодою сторін (зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання – ч. 1 ст. 204);

• у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду (ст. 206);

• через неможливість виконання (ст. 205): у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає (в тому числі ліквідація суб'єкта без правонаступництва; визнання його банкрутом); при цьому зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити не­обхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлен­ня не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону;

• в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.