Академічна риторика і медицина

Сучасні вчені прийшли до висновку, що людина схожа на книгу пам’яті, у якій пишуть відгуки всі, хто її оточує впродовж життя, в тому числі і вона сама. Але ці «тексти» не тільки формують її особистість, вони вкарбовуються в слова, що вихопилися згаряча, поспіхом, спересердя. Цю істину мусить пам’ятати кожен, а надто вчитель, викладач, майбутній науковець, у свідомості якого мусить закарбуватися стійке почуття відповідальності за мовленнєвий вчинок. Тому варто звернутися до досвіду наших мудрих пращурів, до осмислення слова, як основи народної медицини ладування.

Український учений, доктор біологічних наук Зеновій Дмитрович Скрипнюк довів факт існування такого лікувального фактору як інформація, клітинна «мова». Він започаткував інформотерапію – розділ медицини, що вивчає інформацію про фізіологічні, біохімічні, біофізичні та паталогічні процеси в організмі людини та розробляє методи лікувального впливу і практичного використання інформації¹⁸.

Академічна риторика і семіотика.

Семіотика – наука виключно міждисциплінарна, що дає можливість застосувати вироблені нею прийоми з метою аналізу зовсім різних об’єктів. Семіотика часом набуває безмежного характеру. Але така всеїдність пояснюється тим, що вона вивчає явища людського розуму, які, очевидно, мають спільні структурні принципи, на відміну від об’єктів неживої природи. Семіотика задає певні параметри функціонування соціальних систем, які відрізняються від параметрів біологічного характеру. Ці системи адаптовані до можливостей людського мозку, враховують його потреби та інтереси. Семіотика в цьому плані може розглядатися як спосіб заглянути всередину людського мозку. Вона аналізує когнітивні структури, якими оперує людина. Це аналіз структурування дійсності з суто людської точки зору. Кожна наука (наприклад, фізика, хімія) вивчає свій спосіб структурування світу і вводить свої елементарні одиниці такого структурування. Семіотика вивчає світ з позиції елементарної одиниці, яка називається знак.¹⁹

Знаки невербального спілкування сьогодні є предметом вичення такої міждисциплінарної науки, як невербальна семіотика. Г.Є. Крейдлін називає такі найбільш значні окремі науки, що входять до невербальної семіотики:

Паралінгвістика – наука про звукові коди невербальної комунікації.

Кінетика – наука про жести і жестові рухи, про жестові процеси і системи.

Окулесика – наука про мову очей і візуальну поведінку людей у процесі спілкування.

Аускультація – наука про слухове сприйняття звуків і аудіальну поведінку людей у процесі комунікації.

Гаптика – наука про мову доторкань і тактильну комунікацію.

Гастика – наука про знакові і комунікативні функції їжі й напоїв, про культурні й комунікативні функції частування.

Ольфакція – наука про мову запахів, смисли, що передають за допомогою запахів, і про роль запахів у комунікації.

Проксемика – наука про простір комунікації, його структуру та функції.

Хронемика – наука про час комунікації, про його структурні, семіотичні та культурні функці.

Системологія – наука про системи об’єктів, якими люди оточують світ, про функції та смисли, які ці об’єкти виражають у процесі комунікації.²⁰