Складні випадки уподібнення.

- шся – [с':а]	(робишся – [рóбиес':а])
- ться – [ц':а]	(носиться – [нóсиец':а])
- жся – [з'с'а]	(розважся – [розвáз'с'а])
- чся – [ц'с'а]	(не скалічся – [не скалíц'с'а])
- шці – [с'ц'і]	(ромашці - [ромáс'ц'і])
- жці – [з'ц'і]	(мережці – [меирéз'ц'і])
- зж – [ж:]	(зжати–[ж:áти])
- зч – [шч]	(з чим – [шчим])
- здж – [ждж]	(з джурою – [жджýройу])
- зш; - сш – [ш:]	(зарісши – [зáр'іш:и])
- тч; - тш – [ч:]	(братчик – [брач:ик])

Асиміляція за м'якістю.

Перед наступними м’якими або пом’якшеними приголосними у вимові виступають м’які [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [н']: [р á д' і с'т'].

Але перед приголосними [б’], [в’],[м’], [ф’]; [г’], [к’]; [р’]; [ш’], [ч’], що стоять на початку кореня, приголосні [д], [з] в кінці префікса звичайно не пом’якшуються: відвіку – [в’ і д в’í к у], звідкіля – [з в’ і д к’ і л´ á].

Схема характеристики асиміляції / акомодації звуків:

а) за напрямком (прогресивна, регресивна);

б) за суміжністю (контактна, дистантна);

в) за повнотою (повна, часткова);

г) за характером (за місцем творення, за способом творення, за твердістю, за м’якістю, за дзвінкістю, за глухістю);

ґ) закріплена чи не закріплена на письмі.

7. Дисиміляція

Дисиміляція – фонетичне явище, при якому один з двох однакових чи подібних звуків у межах слова замінюється іншим, артикуляційно близьким.

Дисиміляція, або розподібнення, спостерігається в фонетичній системі української мови значно рідше. Найголовніші наслідки її такі:

1. Зміна звукосполучення кт на хт: кьто – кто – хто.

Приголосні /к/ – /т/ проривні. Внаслідок розподібнення спільна ознака зникла.

2. /сш/, /жш/ змінилася на /шч/ і /жч/ при творенні вищого ступеня прикметників: висший – вишший – вишчий (орфографічно – вищий).

3. Зміна /чн/ на /шн/ у деяких давніх словах: мірошник (мьрочьникь), рушник (ручьникь), рушниця, соняшник, сердешний.

4. Розподібнення двох однакових фонем при творенні інфінітива від коренів, що закінчувалися на д, т. Унаслідок цього виникли чергування /д/ – |с/, /т/ – /с/: веду – вести, бреду – брести, плету – плести.

Схема характеристики дисиміляції звуків:

а) за напрямком (прогресивна, регресивна);

б) за суміжністю (контактна, дистантна);

в) за характером (за місцем творення, за способом творення);

г) закріплена чи не закріплена на письмі.

Домашнє завдання (використовуючи зразок, виконати завдання письмово у зошитах)

1. Зробіть фонетико-фонематичний розбір свого прізвища.

2. Зробіть фонетико-фонематичний розбір поданих слів: не поріжся, свято.

ЗРАЗОК

Порядок фонетико-фонематичного розбору слова

1. Записати слово орфографічно, фонематичною та фонетичною транскрипціями. Визначити в ньому кількість букв, фонем і звуків.

2. Поділити слово на склади у фонематичній транскрипції, схарактеризувати їх:

• за кінцевою фонемою: закритий склад (якщо закінчується на приголосну фонему) чи відкритий (закінчується на голосну);

• за початковою фонемою: прикритий (починається приголосною фонемою) чи неприкритий (починається голосною фонемою);

• - за кількістю фонем;

• - наголошений /ненаголошений.

3. Схарактеризувати наголос (основний і, де наявний, побічний; рухомий / нерухомий).

4. Схарактеризувати голосні фонеми: ряд, піднесення, лабіалізація, реалізація у звукові.

5. Схарактеризувати приголосні фонеми:

а) участь голосу і шуму (сонорний чи шумний, для шумних – дзвінкий чи глухий);

б) місце творення за активним мовним органом (губний; язиковий – передньоязиковий, середньоязиковий, задньоязиковий; глотковий);

в) спосіб творення (зімкнений (носовий, чистий), щілинний, зімкнено-щілинний, дрижачий);

г) твердість-м’якість (м’який, пом’якшений);

д) реалізація у звукові.

6. Визначити модифікації фонем: позиційні, комбінаторні.

7. З’ясувати чергування фонем.

Сміються й плачуть солов'ї (О.Олесь).

1. Сміються – 8 букв

/смі'йут'с'а/ – 8 фонем

[с´м’і / йу / ц':а] – 7 звуків

2. /смі/'йу/т'с'а/

1 склад /смі-/ – прикритий, відкритий, ненаголошений, трифонемний;

2 склад /-'йу-/ – прикритий відкритий, наголошений, двофонемний;

3. склад /т'с'а/ – прикритий, відкритий, ненаголошений, три фонемний.

3. Наголошений другий склад, наголос рухомий: /см'ійс'а/

4. Голосні:

/і/ – переднього ряду, високого піднесення, нелабіалізована, реалізована ненаголошеним інваріантом [і];

/у/ – заднього ряду, високого піднесення, лабіалізована, реалізована наголошеним інваріантом [у];

/а/ – заднього ряду, низького піднесення, нелабіалізована, реалізована ненаголошеним інваріантом [а];

4. Приголосні:

/с/ – шумна, глуха, передньоязикова, зубна, щілинна, тверда, реалізована комбінаторним варіантом [с´]

/м/ – сонорна, губна, зімкнена, тверда, реалізована комбінаторним варіантом [м’];

/й/ – сонорна, середньоязикова, щілинна, м'яка, реалізована інваріантом [й];

/т'/ – шумна, глуха, язикова, передньоязикова, зубна, зімкнена, чиста, м’яка, реалізована разом з наступною фонемою /с'/ комбінаторним варіантом [ц':];

/с'/ – шумна, глуха, язикова, передньоязикова, зубна, щілинна, м’яка, реалізована разом з попередньою фонемою /т'/ комбінаторним варіантом [ц':];

4. Модифікації фонем:

Позиційні: –

асиміляція регресивна, контактна, часткова, за палатальністю, не закріплена на письмі;

– асиміляція регресивна, контактна, повна, за способом творення, не закріплена на письмі.

4. Чергування фонем відсутні.