Дослід 1. Грунт.

Мета: розширити та поглибити уявлення дітей про властивості ґрунту; вчити за зовнішніми ознаками визначати його якість. Закріпити знання про значення ґрунту в житті рослин та природи в цілому. Розвивати спостережливість, уважність, допитливість.

Обладнання: три прозорі посудини, однакові за формою /можна використати пластикові пляшки, попередньо зрізавши ножицями їхні верхні частини/.

1.Треба взяти три однакові посудини, зробити на них спеціальні позначки: перша посудина - грунт з ділянки, де ростуть дерева; друга посудина - грунт з ділянки, де ростуть кущі; третя - грунт з ділянки, де росте трава.

2. Кожну посудину наповнити наполовину ґрунтом, відповідно до позначок.

3. У кожну посудину влити по склянці води. Добре перемішати паличкою.

4. Поставити посудину на освітлене сонцем місце.

5. За кілька днів подивитися, які зміни відбулися. Звернути увагу на рівень ґрунту в кожній посудині.

6.Набрати в жменю ґрунту спочатку з першої посудини, потім з другої й третьої. Розтерти його по черзі 'між пальцями. Який він на дотик? Порівняти свої відчуття.

7. Взяти грудочку ґрунту й спробувати провести нею лінію на білому папері. Чи однаковий слід лишають грудочки з різних посудин?

8. Чим відрізняється грунт у кожній посудині? /М'який чи твердий, вологий чи сухий; темний чи світлий; розсипається при розтиранні чи ні/.

Дослід 2. Вода

Мета: формувати у дошкільнят переконання, що воду треба берегти, користуватися нею економко, оскільки без неї неможливе існування рослин, тварин, людей. Закріпити знання про властивості води, її значення в житті людини та в природі. Розвивати спостережливість.

Обладнання: пластмасова посудина невеликих розмірів, дві прозорі склянки, таця, сіль, гаряча вода, кубики льоду.

1. Наповнити пластмасову посудину гарячою водою. /Обережно! Під контролем дорослих/.

2. Додати у воду дві ложки солі. Розмішати.

3.Взяти одну склянку й поставити її на дно посудини рівно посередині /обережно!/. А щоб вона не спливала, покласти на її дно чистий камінчик.

4. Накрити посудину з водою тацею.

5. Взяти другу склянку, наповнити її кубиками льоду й розмістити її на таці так, щоб вона була над першою склянкою.

6. Спостерігати, що відбувається. Звідки з'явилась вода в першій склянці? Що сталося з кубиками льоду?

7. Чи спостерігали такі явища раніше? Де саме, коли?

Природні об'єкти, забезпечуючи дію релізерів, викликають позитивні відчуття й емоції, стають привабливими для людини, тобто відбувається спроба "встановити" певні відносини. Зустрічна активність відіграє найважливішу роль в формуванні ставлення до природного об'єкта. Під час безпосередньої взаємодії з природним об'єктом людина, виконуючи ряд дій стосовно нього, чекає будь-яких відповідних проявів, що фіксуються сенсорно: побачити, почути, відчути. "Відповіді" об'єктів природи на активність людини можуть бути найрізноманітніші. Виділяють: антропоморфну, поведінкову, морфологічну, фізіологічну та геофізичну /механічну/ відповідь.

Праксичні почуття пов'язані з практичною діяльністю дітей, залежать від уміння долати труднощі на шляху до наміченого і що, дуже важливо, оптимістично ставитися до них. Наприклад, створення сприятливих умов для кімнатних рослин, домашніх улюбленців, турбота про мешканців куточка природи в дитячому садку. У процесі спостережень дитина визначає стан рослини, тварини за її зовнішніми ознаками. Набувши певної компетентності, діти долучаються до практичної діяльності щодо створення необхідних умов, що вимагає від них додаткових вольових зусиль. Наприклад, чергові перевіряють, чи всі рослини политі, чи не припали пилом так, що не можуть дихати, й відповідно допомогти їм. Спостерігаючи за рослиною, діти з'ясовують - покращився чи погіршився її стан. Така турбота дає добрі результати й діти отримують задоволення від своєї роботи.

Розробляючи завдання на етичне сприйняття природних об'єктів, ми враховували висновки психологів про те, що жалість, тривога, співчуття мають більшу мобілізуючу силу, ніж відчуття комфорту.

В дошкільному віці основною тенденцією є поступове введення емоції співчуття в сферу моральної свідомості дитини. Тому поступовий перехід уваги з виразних реакцій, викликаних стражданням, на причини цього стану в іншого, розуміння ситуацій, в яких необхідні допомога, жалість, є необхідною умовою формування співчуття як активного ставлення до довкілля. Співчуття до ялинки, що викинули на смітник після новорічного свята, схвильованість при спогляданні засміченої лісової галявини - все це складники доброти. Спільно з дорослими діти вчаться елементарним правилам емоційної регуляції поведінки в природі: бути добрими до рослин і тварин, доброзичливо звертатися до них, лагідно торкатися їх, не робити різких рухів біля них, щоб не злякати, не потривожити; стримувати бажання надокучати тваринам, особливо тим, що легко потрапляють до рук (комахам, дощовим червам, молюскам, дитинчатам тварин) тощо.

Через емоційне спілкування з природою дорослі впливають на виховання у дитини позитивного емоційного ставлення до себе. Надання права вибору при застосуванні моральних дилем та колізій, самостійне розв'язування емоціогенних ситуацій сприяє розумінню морально-етичних цінностей.

Меті корекції мотивів емоційно-ціннісного ставлення задовольняють соціально-моральні задачі.

Соціально-моральні задачі, що передбачають розвиток співпереживання: