Список використаних джерел

1. Большунова Н.Я. Место сказки в дошкольном образовании // Вопросы психологии. – 1995. – № 5. – С. 39–43.

2. Еременко А. М. Событие бытия, событие сознания, событие текста // Человек. –1995. – № 3. – C. 36–51.

3. Крымский С. Б. Культурные архетипы, или "знание до познания" // Природа. –1991. – № 11. – С. 70–75.

4. Пучинская Л. М. Демоны правого полушария // Человек. – 1996. – № 1. – С. 30–38.

5. Тихомиров О. К. Психология мышления. – М.: Изд. МГУ, 1984. – 272 с.

6. Екологічний аспект організації дослідної діяльності дошкільників

Дошкільний вік сприятливий для екологічного виховання, адже саме в цей період закладаються основи культури спілкування і поведінки дітей в природі. Особливої уваги потребують діти старшого дошкільного віку: у них починають формуватися основи всіх типів мислення - наочно-дійового, наочно-образного і логічного. Старші дошкільники здатні розуміти й усвідомлювати зв^язки навколишнього світу й у них виникають об'єктивні можливості для самостійного спілкування з природою. Нервова система маленької дитини - матеріальна основа психічного розвитку характеризується високою пластичністю, здатністю до швидкого утворення умовних рефлексів (Л.С.Виготський). Велика емоційна чутливість, сприятлива для розвитку моральних почуттів (О.В.Запорожець), новоутворення у вигляді усвідомлюваних мотивів, здатних підкоряти безпосередні потяги (О.М.Леонтьев), поява етичних інстанцій (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін) роблять дошкільний вік сенситивним для розвитку основ особистості.

У старшому дошкільному віці є достатньо усталеними і функціонально дієвими такі "внутрішні інстанції" підростаючої особистості як образ Я, самооцінка, самолюбство, рівень домагань, особистісні очікування тощо, що опосередковують будь-які види активності дитини і дають їй змогу діяти самостійно - від Імені власного "Я". Поява цих Інстанцій як регуляторів діяльності І поведінки є свідченням диференціації внутрішнього І зовнішнього боку особистості дитини і розвитку у неї здатності діяти довільно, згідно поставленої мети.

Відомо, що ігрова діяльність - провідна у дошкільному дитинстві - є найбільш доступною для дитини, відповідає її психічним І фізичним можливостям. У грі дитина виступає активним творцем, вона формує її внутрішній світ, дає змогу побувати у різних рольових функціях, дарує розмаїття почуттів, навчає добрим людським взаєминам. Гра дошкільника насичена найрізноманітнішими емоціями: подивом, хвилюванням, радістю, захопленням тощо. Найважливішим результатом гри є глибока емоційна задоволеність дитини її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудові гармонійних відносин з природою.

У розробці змісту та форм ігрової діяльності, сприятливої для корекції емоційного сприйняття об'єктів природи, доцільно спиратися на дані екологічної психології про вплив психологічних релізерів, серед яких виділяють природні та соціальні. Тому, добираючи об'єкти та явища природи для ігрових завдань, тренінгів, слід брати до уваги те, що ставлення дитини до природи загалом формується крізь призму її ставлення до об'єктів найближчого оточення. Оскільки психологічні релізери різні за характером і впливають на формування ставлення через три канали, корекція емоційного сприйняття природних об'єктів, потреб дошкільників в цих об'єктах має здійснюватися в межах перцептивного, когнітивного та практичного каналів.

Ставлення до природного об'єкта в межах перцептивного каналу формується під впливом природних психологічних релізерів. Доцільність їх першочерговою використання пояснюється тим, що, по-перше, ставлення дитини до навколишнього середовища розвивається в сфері емоційно-чуттєвих і емоційно-образних реакцій, які легше розвиваються на основі естетичних почуттів І уявлень; по-друге - сучасна естетична картина природи характеризується такими якостями як єдність і цілісність об'єктів, явищ та закономірних проявів, а головними критеріями оцінки природного середовища є гармонія та рівновага (баланс) у природних екосистемах.

Розуміння естетичної своєрідності об'єктів природи народжується із зовнішнього образу, що сприймається чуттєво (зором, слухом, на дотик, нюх, смак) як цілісна форма у гармонійному співвідношенні зі змістом. Це сукупність Інформативно насичених ознак, ключових стимулів, що класифікують за сенсорними системами, на які вони впливають. Серед природних психологічних релізерів виділяють: візуальні, аудіальні, тактильні, нюхово-смакові, поведінкові.

Візуальні релізери сприймаються зоровим аналізатором і пов'язані перш за все з кольором, формою, обрисом, симетрією, пропорціями, величиною, світлотіньовими особливостями тощо. Позитивне емоційне сприйняття природного об'єкта викликають, наприклад, відносно великі очі (наприклад, у сови); довгі вуха (у кролів, зайців); різнокольорове забарвлення у птахів, особливо з довгим пір'ям хвоста (півень, павич).

Аудіальні релізери діють через слуховий аналізатор І пов'язані зі звуковими характеристиками: тон, тембр, висота, ритм тощо. Аудіальні релізери позитивної модальності - це мелодійний спів птахів, дзюрчання струмка, тихий шелест зеленого листя. До негативних можна віднести: каркання ворони, пронизливі, різкі крики деяких інших птахів, тварин (віслюк).

Тактильні релізери пов'язані з впливом на комплекс тактильних і температурних рецепторів різних динамічних властивостей об'єктів, а також властивостей їх поверхонь, що сприймаються на дотик. Позитивні емоції виникають під час дотику до м яких, пухнастих, теплих об'єктів (наприклад,

кроля, кішки, вуха спанієля). До негативних можна віднести дотик до холодних і слизьких об'єктів (наприклад, жаби, вужа).

Нюхово-смакові релізери впливають на відповідні рецептори і також мають певне значення в емоційній регуляції сприйняття природного об'єкта. Так, наявність приємного аромату у багатьох квітів робить ці рослини об'єктами, бажаними для контактів.

ІІоведінкові /вітальні/ релізери займають особливе місце серед природних релізерів, оскільки ключові стимули, що надходять під час демонстрації природним об'єктом певних форм поведінки, вітальних проявів /проявів, пов'язаних з життєдіяльністю/ викликають у людини відповідну емоційну реакцію (бджола-трудівниця, бобер-будівельник). Типовим негативним поведінковим релізером є полювання хижаків (тигра, вовка) за здобиччю.

Зміст ігрових завдань має коректувати ставлення до деяких природних об'єктів, що внаслідок дії природних релізерів виступають для дітей у ролі "піддослідних" (жаби, мурахи, комахи). Причиною такого ставлення є відсутність емоційного потягу до природного об'єкта та природна допитливість дошкільнят. "Піддослідними" найчастіше виступають ті об'єкти, що викликають негативні емоції та до яких у дітей склалося байдуже та негативне ставлення в результаті попереднього досвіду спілкування з ними. Таке ставлення викликане емоціями огиди, гніву, презирства, що складають комплекс ворожості, та характеризується проявами агресії. Тому ігрові завдання повинні стимулювати сприйняття дітьми природних об'єктів як належних до сфери "людського", рівного їм у своїй самоцінності; природні об'єкти мають виступати у іграх як повноправні партнери по спілкуванню і діяльності.

З метою збагачення естетичних вражень дітей розроблено ігрові завдання, тренінги.

Таблиця 1.