Кореляція фондових індексів розвинених країн світу та України*

	DAX	МІВ	5МІ	ПФТС	Dow-Jones
DAX	—	0,93	0,95	0,21	0,89
МІВ	0,93	—	0,95	0,43	0,87
SMI	0,95	0,95	—	0,31	0,86
ПФТС	0,21	0,43	0,31	—	0,22
Dow-Jones	0,89	0,87	0,86	0,22	—

^* Розраховано за денним рухом індексів за період з липня 2001 по липень 2002 р.

Як бачимо, тоді як європейські та американський фондові індекси тісно взаємопов'язані, фондовий ринок України рухається у власному напрямку і орієнтується лише на незначну частку боргового фінансування підприємств. Окрім того, вітчизняний індекс не зростає, що свідчить про високу концентрацію банківського посередництва на фінансовому ринку. Згідно з проведеним дослідженням, в Україні премія за ризик на фондовому ринку базується, зокрема, не на інфляційних очікуваннях, як у Чехії, Латвії та Польщі, а на можливих фінансових втратах учасників ринку від неефективного корпоративного управління та надмірно низької ліквідності ринку акціонерного капіталу.

Слід зважати й на регулятивні заходи на ринку цінних паперів. Так, ставка оподаткування дивідендів за корпоративними облігаціями для підприємств є досить високою, що значною мірою знижує їх реальну дохідність. У свою чергу, банківські вклади є досить вигідними для фізичних осіб за умов низької інфляції і неоподаткування вкладів. Відповідно до цього виникає питання про припустимий ступінь лібералізації фінансового ринку, метою якої є зміщення акценту у бік небанківських установ. З досвіду країн ОЕСР можна навести декілька яскравих прикладів лібералізації. Так, у Великій Британії в рамках широкомасштабних реформ уряду М. Тетчер було знижено податки, скасовано валютний контроль та знижено вплив профспілок. Але найбільш продуктивним заходом на той час вважалося створення Financial Services Authority — органу нагляду за такими фінансовими послугами, як банківські, страхові та послуги з розміщення цінних паперів, який взяв на себе ці функції Банку Англії. Франція наприкінці 80-х років провела реформи на ринку цінних паперів та їхніх похідних. Німеччина в середині 90-х років розпочала реформи, спрямовані на перетворення країни у європейський фінансовий центр. Тобто у цих країнах знайшли баланс між ефективністю фінансових ринків і стабільністю фінансової системи. На противагу цим країнам, в Україні цього балансу не знайдено через значний ступінь зарегульованості. Тому значними залишаються ризики за виплатами, частка цінних паперів з фіксованим доходом є досить малою (кількість випущених облігацій у 10 разів менша за кількість акцій), а висока концентрація власників не створює передумов для вільної конкуренції.