Класифікація цілей підприємства

Критерій класифікації	Види цілей підприємства
Об’єкт спрямованості	Фінансові; Пов’язані із виробництвом; Пов’язані із ринком діяльності організації; Пов’язані із персоналом; Пов’язані із дослідженнями та розробками.
Ступінь відкритості	Офіційно проголошені; Неофіційні (закриті, таємні).
Організаційний рівень	Загальноорганізаційні; Дивізійні; Групові; Індивідуальні.
Часовий інтервал	Короткострокові; Довгострокові.

Ключова відмінність завдань від цілей полягає у їх жорсткій прив’язці до певних строків. Як правило, вирішення завдань передбачає досягнення відповідних кількісних планових показників протягом заздалегідь визначеного часу. Конкретні заходи, шляхом здійснення яких стратегія втілюється в життя, об’єднуються в програми за ознакою єдності мети. Кожна з таких стратегічних програм забезпечується відповідними ресурсами і реалізується в межах однієї або декількох функціональних сфер підприємства.

З метою реалізації поставлених завдань підприємство здійснює господарську діяльність у таких напрямах:

1. Вивчення ринку товарів – збирання та аналіз інформації стосовно аналогів продукції, конкурентів на ринку, рівня цін і попиту, існуючих і можливих каналів збуту, яке проводиться маркетинговим відділом на етапі, який передує розробці виробничої програми підприємства (дослідження ринку товарів, здійснення рекламних кампаній, формування цінової політики, розробка асортиментної продукції, вибір каналів реалізації продукції, визначення дизайну товарів, формування позитивного іміджу товарів).

2. Виробнича діяльність – поєднання в єдиному процесі та ефективне використання ресурсів, що здійснюється на основі розробленої виробничої програми (розробка програми випуску продукції, збалансування виробничих потужностей підприємства, обґрунтування обсягу виробництва продукції, матеріально-технічне забезпечення виробництва необхідними ресурсами тощо).

3. Економічна діяльність – включає планування, ресурсне забезпечення, ціноутворення, облік і звітність, оцінку ефективності господарювання, розробку системи мотивації персоналу (стратегічне, тактичне і операційне планування діяльності підприємства, складання бізнес-плану, здійснення обліку всіх виробничо-фінансових операцій, оформлення звітності за результатами господарської діяльності у визначеному періоді, вибір методу і стратегії ціноутворення, вибір системи оплати праці, ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства, забезпечення підготовки персоналу та створення техніко-технологічної бази підприємства).

4. Комерційна діяльність – сукупність комерційних і торговельно-технологічних заходів підприємства з доведенням виготовленої ним продукції до споживачів (активний пошук ринків збуту продукції, знаходження потенційних клієнтів, вибір каналів розповсюдження товарів, документальне оформлення господарських зв’язків з укладанням договорів постачання);

5. Інноваційна діяльність – процес, який здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою впровадження технологічних, технічних, організаторських та управлінських інновацій, розробки принципово нових продуктів чи послуг (реалізація науково-технічних розробок і випробувань, ефективна технологічна і конструкторська діяльність, впровадження технічних, організаційних та інших нововведень, розробка нових систем організації, управління і регулювання діяльності підприємства, формування ефективної інноваційно-інвестиційної політики).

6. Сервіс після продажу – забезпечення гарантійного технічного обслуговування реалізованого товару протягом визначеного умовами експлуатації строку та експлуатаційне супроводження впродовж нормативного строку служби реалізованого товару.

7. Зовнішньоекономічна діяльність – проводиться підприємствами, продукція яких є конкурентоспроможною на світовому ринку.

8. Соціальна діяльність – спрямована на забезпечення додаткових стимулів працівникам підприємства через отримання ними певних соціальних благ.

Головні напрямки діяльності підприємства:

— наукова організація виробництва;

— наукова організація праці;

— наукова організація управління.

Наукова організація виробництва — це створення оптимальної техніко-технологічної системи на підприємстві. Під цим мається на увазі надійно і ефективно функціонуючі виробниче устаткування і технологія, а також упорядковані техніко-організаційні взаємозв`язки працівників.

Наукова організація праці (НОП) — потребує побудови нормальних відносин у колективі. Вона включає систему заходів зі створення умов для високопродуктивної, ефективної і творчої праці.

Наукова організація управління — це управління, яке спирається на наукову організацію праці, системний аналіз науково обґрунтованих методів прийняття рішень.