Рентгенівська комп'ютерна томографія

Обертаючись навколо пацієнта, рентгенівський промінь "переглядає" його тіло під різними ракурсами. До кінця обертання випромінювача в пам'яті комп'ютера зберігаються зафіксовані сигнали всіх датчиків. Накопичена інформація у вигляді масиву даних обробляється ППЗ і реконструюється графічне зображення зрізу. При цьому комп'ютером розраховується коефіцієнт абсорбції (КА) тканин, що виражається в одиницях Хаунсфілда, для кожної точки зображення. Ця величина показує, наскільки біологічна тканина здатна поглинати рентгенівські промені. Здатність тканин поглинати рентгенівські промені прямо пов'язана з їх щільністю.

Таблиця. Параметри щільності тканин і рідин організму

Тканини і рідини організму	Щільність, НU
Кам’яниста частина скроневої кістки	+3000
Кортикальна кістка	+1000
М’які тканини	+40+80
Вода, спинномозкова рідина	0
Жир	-100
Повітря	-1000

Чим більша щільність тканин, тим сильніше вона поглинає випромінювання і тим світлішою ця тканина є на екрані: кістка біла, повітря чорне. Таким чином, нормальні і патологічні утворення розрізняють за градаціями переходу від чорного до білого кольору. Користуючись клавіатурою, лікар може збільшувати зображення, виділяти і збільшувати окремі його частини, вимірювати розміри органа, визначати щільність кожної ділянки тканини в умовних одиницях.

Недоліком КТ є створення променевого навантаження (рентгенівське випромінювання), тому застосування її без достатніх підстав (показань) небажане.

Системи дозиметричного планування.

Системи дозиметричного планування (СДП) призначені для планування променевого навантаження на пацієнта при проведенні променевої терапії. При цьому здійснюється прогнозування результатів лікування після моделювання того радіаційного поля, впливу якого зазнаватиме пацієнт.

Іонізуючий вплив на злоякісні новоутворення є одним із найефективніших терапевтичних методів. В основі такого лікування лежить процес опромінення ракової пухлини різними за своєю фізичною природою видами випромінювання: електронним, позитронним, нейтронним, фотонним, рентгенівським. Відповідно до медичних норм оптимальним є променеве навантаження 70 Гр.

Ідеальної дози, здатної стерилізувати пухлину без ураження здорової тканини, не існує. На цьому етапі вводиться поняття про оптимальну дозу, тобто дозу, що дає максимум шансів зруйнувати пухлину і мінімальний ризик розвитку ускладнень. Потрібний точний розрахунок променевих навантажень на прилеглі здорові органи.

При плануванні променевої терапії необхідно:

— застосувати однорідну дозу на весь опромінюваний об'єкт, наскільки це можливо, щоб уникнути як передозування, так і недостатньої дози порівняно з оптимальною;

— знайти такий технічний спосіб опромінення, що дав би змогу обмежити вплив опромінення (застосовувати найнижчу дозу) на здорові тканини;

— точно оцінити дози, які застосовують при опроміненні різних ділянок тіла, і впевнитися, що жоден орган не зазнає впливу небезпечної для нього дози.

Для вирішення таких завдань у комп'ютер СДП уводять дані:

— ЛПЗ, прізвище хворого, вік тощо;

— вихідну дозиметричну інформацію про радіоактивне джерело, що міститься в апараті. Комп'ютер коригуватиме вихідну потужність дози з урахуванням розпаду радіоактивного джерела;

— контури тіла пацієнта, мішені (ділянки, що зазнає опромінення), внутрішніх органів уводяться вручну з рентгенівських знімків або шляхом "скачування" томограми з комп'ютерного томографа;

— розміри полів опромінення — розміри мішені (пухлина, лімфовузли, доопераційне поле, післяопераційне поле);

— щільність тканин, що зазнають опромінення. У такий спосіб буде враховано їхню неоднорідність, неоднакову їх "прозорість" для опромінення;

— режим опромінення (ротація, один зі статичних, комбінований)

Після цього запускається програма на виконання і на екрані монітора системи поверх уведеного контуру з'являються ізодозні лінії, що показують кількісний розподіл дози у відсотках по всьому контуру. При необхідності в процесі опромінення змінюють режими поки не буде обрано найкращий дозовий розподіл у тканинах.