6 Методи підвищення нафтовідачі пластів орів-уличного родовища

В даний час відомо і впроваджується велика кількість методів підвищення нафтовіддачі пластів. Вони розрізняються за методом впливу на продуктивні пласти, характером взаємодії між нагнітається в пласт робочим агентом і насичує пласт рідиною. Всі методи підвищення нафтовіддачі можна розділити на гідродинамічні,фізико-хімічні,теплові. . Успішність застосування методів підвищення нафтовіддачі у великій мірі залежить від рівня геолого-промислових досліджень нефтепродуктівного пласта, стану його розробки і властивостей, що насичують пласт нафти, газу і води. Дослідження нефтепродуктівного пласта передбачають вивчення особливостей його будови з позиції правильної оцінки особливостей геометрії пласта з уточненням трасування тектонічних порушень, ліній виклинювання продуктивної частини пласта, детальним розчленуванням об'єкта розробки на окремі пласти і пропласти. Особливу увагу слід приділяти літологічної характеристиці порід, що складають продуктивний пласт. Особливості літології визначають структуру пористого простору, що, у свою чергу, впливає на рішення використовувати той чи інший метод підвищення нафтовіддачі. Для прийняття рішення використовувати методи підвищення нафтовіддачі дуже важливим є вивчення геологічних характеристик складають пласт порід і насичують рідин, які при реалізації цих методів вступають у взаємодію з нагнітаються в пласт рідинами, а це може супроводжуватися несприятливими для такого застосування наслідками. Так, наприклад, при наявності в продуктивному пласті монтмориллонитовій глин і закачування в них прісної води, луги, розчинів поверхнево-активних речовин може відбуватися набухання глин з втратою прийомистості свердловинами нагнітаються рідин, що робить завдання підвищення нафтовіддачі нездійсненною. Якщо в продуктивному пласті містяться сільномінералізованние розсоли солей, то при взаємодії їх з закачується рідинами можливе випадання твердих кристалів. Застосуванню методів підвищення нафтовіддачі повинен пред-простувати ретельний аналіз стану розробки об'єкта. Поряд з вивченням особливостей динаміки показників експлуатації поклади нафти, з дослідженням характеру прояву природного режиму і стану обводнення пластів по площі і розрізу слід виявити характер залягання в пласті залишкових запасів нафти після первинної розробки. 6.1 Гідродинамічні методи підвищення нафтовідачі

На Бориславському родовищі використовують такі методи підвищення нафтовіддачі пластів:

1. Циклічне заводнення. Метод заснований на періодичній змінні режиму роботи покладу шляхом завершення та відновленні закачування води і відбору, за рахунок чого більш повно використовуються капілярні та гідродинамічні сили. Це сприяє втіленню води в зони пласта, які раніш не були охоплені дією. Циклічне заводнення ефективно на родовищах де використовують звичайне заводнення, особливо в гідрофільних колекторах, які капілярно краще утримують воду, що утворилась в них. В неоднорідних пластах ефективність циклічного заводнення тим вище, чим вище звичайне заводнення. При підвищенні тиску пружні сили пласта з поганими колекторськими властивостями, капілярні ж сили утримують упроваджену в пласт воду при послідуючому зниженні пластового тиску.

2. Метод зміни направлення фільтраційних потоків.В процесі проведення заводнення нафтових пластів, особливо неоднорідних, по традиційним схемам в них поступово формується поле тиску і характер фільтраційних потоків, при яких окремі ділянки пласта виявляються не захвачені активним процесом витісненні нафти водою. Розміри і місце знаходження зон, не охвачені заводненням, залежать не тільки від неоднорідності пластів, та і від розстановки видобувних і водонагнітальних свердловин, а також від загальної гідродинамічної обстановки в пласті, яка визначає забійний тиск в свердловинах і відбір рідин з них.

3. Форсований відбір рідин застосовується на пізній стадії розробці, коли обводненість досягає більш 75%. При цьому відбувається поточний видобуток і нафтовіддача внаслідок збільшення градієнтів тиску і швидкості фільтрації, обумовлюючого залученого в розробку ділянок пласта і прошарків, не охвачених заводненням, а також відрив плівкової нафти с поверхні породи.

7.2 Теплові методи підвищення нафтвідачі

На Бориславському родовищі використовують внутрішньо пластове горіння. Вилучення нафти з пластів при внутрішньопластовому горінні здійснюється нагнітанням в пласт повітря або повітря і води. В першому випадку метод отримав назву «сухе» внутрішньопластове горіння, в другому – «вологого» внутрішньопластового горіння.Суть методу внутрішньопластового горіння при розробці покладів нафти зводиться до утворення і переміщенню по пласту високотемпературної зони порівняно невеликих розмірів, в якій тепло генерується в результаті екзотермічних реакцій між частиною вміщуючих в пласті нафти і киснем нагнітаючого в пласт повітря.

Процес внутрішньопластового горіння має різновиди по направленню руху окисника: -прямоточний процес внутрішньопластового горіння і окисника співпадають - протиточний процес, коли зона горіння рухається на зустріч потоку окисника. По джерелу палива для підтримки окислювальних реакцій в пласті внутрішньо пластове горіння розрізняють: - процес без вводу в пласт додаткового палива; - процес з вводом в пласт додаткового палива, яке в певних умовах компенсує не достаток в утворенні палива безпосередньо з пластової нафти. . Також використовують метод витісниння нафти паром.Цей метод направлений на зниження в’язкості нафти при її нагріванні. Крім того, важливу роль при витісненні нафти з пористого середовища грає дистиляція легких фракцій нафти в газову фазу. Ефективність способу залежить, в першу чергу, від властивостей пластової нафти. Вважається, що метод цілісно використовувати в пластах з в’язкістю нафти більше 50мПа· с. . По маючим даним промислових експериментів встановлено, що кращі результати паротепловго впливу отримують в порових колекторах. Ефективність способу знижується зі зменшенням пористості і проникності пласта. Результати досліджень показують, що нижня межа пористості до використовування методу складає 18- 20%, проникність – близько 0,1мкм². Збільшення товщини пласта позитивно впливають на збільшення ефективності методу. На ефективність методу суттєво впливають тепловтрати при закачці пару на поверхню. С ростом глибини свердловини тепловтрати в середовищі, яка оточує ствол свердловини, виростають, тому використання способу обмежується глибиною свердловини в 1000-1200м.