ВСТУП
За міжнародними показниками, Україна не бідна в енергетичному відношенні держава: при території, що дорівнює 0,4% світової, сировинні запаси надр України складають 5% світових.
Територія України відноситься до одного з найстаріших у світі районів видобутку нафти. Про її наявність у надрах України відомо давно. Ще в ІІІ ст. до н.е. на Керченському півострові відзначали прояви нафти. У Галичині в XІІІ ст. застосовували «скельне масло», тобто нафту, яку використовували для медичних потреб і змащування коліс возів.
Нафтогазова промисловість України і багатьох інших країн світу є провідною галузю економіки та народного господарства, яка забезпечує енергетичні, побутові та інші потреби народу. Стабілізація та ріст видобутку нафти і газу є основною задачею найблищих років.
Виконання такої задачі викликає необхідність введення в розробку багатьох новорозвіданих нафтових родовищ та спорудження на них значної кількості виробничих об’єктів збору, транспорту і підготовки нафтопромислової продукції.
Витрати на обладнання нових нафтових і газових родовищ та реконструкцію їх на старих нафтогазовидобувних площах складають більшу частину всих капітальних та експлуатаційних витрат.
Світова практика видобування нафти і газу виробила значний досвід вдосконалення та оптиматизацію систем збору та підготовки нафти і газу.
В основі процесів таких виробництв лежить використання великопродуктивного та багатофункціонального обладнання, яке забезпечує якісну сепарацію газу від нафти, відокремлення вільної води на установках їх попереднього скиду, сучасної технології підготовки нафти і газу.
Більшість основних систем збору та підготовки нафти і газу включають насосні і компресорні станції, сепараційні та вимірні установки виготовляються заводським способом і в готовому вигляді поставляються на нафтогазовидобувні промисли.
Вуглеводнева сировина, що об'єднує нафту, газ і конденсат, на сучасному етапі розвитку людського суспільства є найважливішим і найпрогресивнішим різновидом мінерально-енергетичних ресурсів. У державному балансі України враховано 323 родовища запасів нафти, газу і газового конденсату. Основна їх кількість (191) зосереджена у Східному регіоні, 96 — у Західному, 36 — у Південному. Обсяг щорічного видобутку вуглеводнів за останні роки у середньому становив 4 млн т нафти з конденсатом і 18 млрд. м3 газу, що дорівнювало відповідно 10 і 20 % обсягів цих видів сировини, які щороку споживає країна.
В Україні промислово розробляються близько 200 родовищ, що є базою нафтогазової промисловості; у дослідній промисловій експлуатації перебуває 47 родовищ, експлуатуються 2 газосховища. Найперспективнішим за видобутком нафти й газу вважається Донецько-Придніпровський регіон, в якому зосереджено майже 85 % ресурсів вуглеводнів країни. Відкрито газові родовища в Карпатах, розширюються пошуки нафти на Чорноморському шельфі.
Ресурси нафти і природного газу в Україні дають змогу принаймні вдвічі збільшити їх видобуток. Незважаючи на важко-видобувний характер цих ресурсів, національна нафтогазова галузь належатиме до однієї з най рентабельніших. На вирішення цих завдань спрямована державна програма "Освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектору Чорного й Азовського морів".
ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………………………………………………………………..
1.Коротка геологічна характеристика родовища……………………………………………………….
2. Техніка і технологія видобутку нафти………………………………………………………………………
3. Дослідження свердловин і пластів………………………………………………………………………….
4. Внутрішньопромисловий нафтогазозбір і транспорт.Підготовка нафти ……………….
5 Методи інтенсифікації видобутку нафти(газу).Підземний (поточний) і капітальний ремонт свердловин…………………………………………………………………………………
6. Методи підвищення нафтовідачі пластів………………………………………………………………..
1 Коротка геологічна характеристика орів-уличного родовища
У геологічній будові всіх структурних елементів Орів-Уличного нафтового родовища беруть участь відклади крейдової, палеогенової та неогенової систем.
Крейдові відклади представлені тільки верхнім відділом (стрийською світою), палеогенові відклади – палеоценовим (ямненська світа), еоценовим (манявська, вигодська та бистрицька світи) і олігоценовим (менілітова світа) відділами, неогенова система – міоценовим відділом (поляницька і воротищенська світи).
Найбільше поширення стрийська світа в межах родовища має в Насуві, особливо в Орівський скибі, де встановлені середньострийська (Бориславський блок) і верхньострийська підсвіти. Стрийська світа монотонна за літологічним складом – чергування пісковиків, алевролітів, аргілітів, мергелів і досить складна для кореляції. Нижньострийська підсвіта повсюдно зрізана насувом. Загальна товщина стрийської світи змінюється від 50 до 800 м.
Палеогенові відклади мають широке розповсюдження як у Скибовій, так і Внутрішній зонах. Палеоценовий відділ представлений ямненською світою, яка узгоджено перекриває стрийські відклади і представлена, переважно, пісковиками з прошарками аргілітів і алевролітів, іноді має місце повне заміщення пісковиків аргілітами і алевролітами. Товщина ямненської світи в межах Бориславської глибинної складки змінюється від 34 до 109 м, в середньому 67 м.
Еоценовий відділ представлений манявською, вигодською (нижній еоцен) і бистрицькою світами (верхній еоцен). Комплекс нижнього еоцену представлений аргілітами, які чергуються з тонкими прошарками кварцових пісковиків, дуже дрібнозернистих. Частка пісковиків в загальному розрізі нижнього і середнього еоцену незначна. Однією з ознак порід нижнього еоцену (манявської світи) є наявність в нижній частині розрізу строкатоколірних шарів, переважно аргілітів, які відносяться до глибоководних утворень і розглядаються як загальнокарпатський реперний горизонт. Загальна товщина нижньоеоценових відкладів змінюється від 82 до 434 м, в середньому 242 м.
Бистрицька світа (верхній еоцен) представлена аргілітами з прошарками пісковиків і алевролітів з підвищеним вмістом карбонатів. У верхній частині бистрицької світи простежується пачка мергелистих порід з високим вмістом монтморилоніту, а також тонкі прошарки туфіту (шешорський горизонт). Ця пачка порід використовується як стійкий реперний горизонт для структурних побудов. Нижче від покрівлі еоцену на 54-50 м залягає пачка масивних пісковиків. Загальна товщина пісковиків змінюється від 2 до 22 м. Пісковики верхнього еоцену Бориславської глибинної складки є одними з найбільш ємнісних колекторів нафти Бориславського родовища. Товщина верхнього еоцену змінюється від 50 до 310 м, середня 136 м.
Для встановлення закономірностей зміни товщин еоценових відкладів на площі побудовані карти товщин з використанням кореляційних реперів у підошві та покрівлі даних відкладів [3]. Закономірність у розповсюдженні цих відкладів полягає в наявності поперечної до простягання порід зональності. Такий розподіл товщин еоценових відкладів вплинув на особливості розміщення питомих запасів нафти на одиницю площі.
Олігоценовий відділ представлений менілітовою світою, в розрізі якої на родовищі виділяється тільки нижньоменілітова підсвіта разом з бориславським пісковиком у підошовній її частині. За літологічним складом нижньоменілітова підсвіта розділяється на дві товщі: верхню – алеврито-аргілітову і нижню – піщано-алевролітову. У нижній частині останньої знаходиться роговиковий горизонт, який відділяє бориславський пісковик від верхньої частини підсвіти. Бориславський пісковик є базовим горизонтом підрахунку запасів для всього родовища. Товщини менілітової світи і бориславського пісковика у Бориславський глибинній складці змінюються від 26 до 561 м і від 2 до 183 м.
Літологічно-петрографічна відмінність бориславського пісковика від верхньої частини менілітового розрізу, особливо у відношенні ємнісно-фільтраційних властивостей колекторів, складності їх будови зумовили виділення в розрізі менілітової світи двох горизонтів підрахунку запасів: бориславського пісковика та менілітової світи. Товщини цих стратиграфічних одиниць на інших структурних елементах знаходяться в межах вищенаведених. Бориславський пісковик не виділяється на Попельському блоці та виклинюється на глибинних структурних елементах і в південно-східному напрямку (периклінальні частини Бориславської глибинної складки і Піднасув).
Неогенова система представлена міоценовим відділом, а саме його нижнім підвідділом у складі поляницької і воротищенської світ.
Поляницька світа неузгоджено залягає на відкладах менілітової світи і представлена вапнистими аргілітами з рідкими прошарками алевролітів і пісковиків, які переважно концентруються в середній частині світи. До характерних особливостей поляницького комплексу порід належить наявність в його складі дрібних лусок слюди. Поляницькі відклади присутні переважно в глибинних структурних елементах, а саме: на Бориславський глибинній, Південно-Бориславській та Попельській складках і Піднасуві. Товщини поляницької світи на цих елементах змінюються, відповідно, від 72 до 1120 м, від 237 до 475 м і від 9 до 246 м, складаючи в середньому 515, 369 і 213 м.
Відклади воротищенської світи, які перекривають поляницькі, мають обмежене розповсюдження на структурних елементах і розкриті свердловинами переважно на крилах глибинних складок. Літологічно світа представлена нижньоворотищенськими відкладами, які складені глинами з прошарками слабозцементованих пісковиків і екзотичних конгломератів. У тріщинах глин – включення солі і гіпсу, які зникають у нижній частині світи і з’являються прошарки пісковиків, які дуже подібні до поляницьких, що робить перехід від воротищенської світи до поляницької непомітним. Товщина відкладів воротищенської світи змінюється від декількох до 1000 м.