Визначення кислотності молока титрометричним методом гост 3624

Кислотність молока визначають у градусах Тернера, під якими розуміють об'єм водного розчину 0,1 моль/дм³ розчину гідроксиду натрію необхідний для нейтралізації 100 см³ або 100 г продукту.

Методика визначення. Свіже молоко не містить кислот у вільному стані. Його кисла реакція зумовлюється наявністю в молоці білків, кислих солей фосфорної, лимонної та інших органічних кислот і розчинених у молоці газів. У конічну колбу місткістю 150 або 200 см³ відміряють за допомогою піпетки 10 см³ молока, додають 20 см³ дистильованої води та 3 краплі 1%-ного спиртового розчину фенолфталеїну; суміш ретельно перемішують і титрують 0,1 моль/дм³ розчином гідроксиду натрію (калію) до появи слабо-рожевого кольору, відповідного контрольному еталону забарвлення, що не зникає впродовж 1 хв.

Кислотність молока у градусах Тернера дорівнює об'єму у 1 см³ 0,1 моль/дм³ розчину гідроксиду натрію (калію), витраченого на нейтралізацію 10 см³ молока, помноженому на 10. Розбіжність між паралельними визначеннями не повинна перевищувати 1°Т.

Примітка. Допускається в окремих випадках визначати кислотність молока без додавання води. Отриманий при цьому показник кислотності знижують на 2°Т.

Для виготовлення контрольного еталона забарвлення в таку саму колбу місткістю 150 або 200 см³ відміряють піпеткою 10 см³ молока, 20 см³ води та 1 см³ 2,5 %-ного розчину сульфату кобальту. Еталон придатний для роботи впродовж однієї зміни. Для тривалішого зберігання еталона до нього може бути добавлена 1 крапля формаліну.

Визначення активної кислотності молока гост 26781

Кислотність молока може бути виражена величиною рН за температури 20°С. Під величиною рН розуміють від'ємний десятковий логарифм концентрації іонів водню в продукті.

При використанні цього методу у виробничих умовах для контролю кислотності користуються таблицями співвідношення рН та титрованої кислотності. Необхідність такого порівняння зумовлена тим, що кислотність молока у чинних технологічних інструкціях та ГОСТ виражається в одиницях титрованої кислотності.

Для визначення величин рН використовують прилад типу рН-340 та іономір універсальний ЗВ-74.

Прилад включають за 30 хв до початку перевірки. Налагоджують прилад за буферним розчином зі значенням рН, рівним 6,88 та 4,00 за температури 20± 1°С.

Перед перевіркою приладу за буферним розчином електроди необхідно ретельно промити дистильованою водою. Залишки води з електродів вилучити фільтрувальним папером.

У склянку місткістю 50 або 100 см³ наливають 40±5 см³ буферного розчину температурою 20±1°С, після чого занурюють у нього електроди на 10-15 с, знімають покази приладу. Якщо покази приладу відрізняються від стандартного значення рН зразкового буферного розчину більше ніж 0,05 то прилад налагоджують з допомогою регулятора.

Перевірка приладу за стандартним буферним розчином повинна виконуватись кожний день.

У склянку місткістю 50 або 100 см³ наливають 40±5 см³ молока температурою 20±2°С та занурюють електроди приладу. Електроди не повинні дотикатись стінок і дна склянки. Через 10-15 с знімають покази за шкалою приладу. Для швидкого встановлення показів приладу вимірювання проводиться при коловому переміщенні склянки з молоком.

Покази приладу знімають через 3-5 с після встановлення стрілки. Після кожного вимірювання електроди датчика промивають дистильованою водою. При масових вимірюваннях рН молока залишки попередньої проби видаляють з електродів наступною пробою, а електроди промивають через кожні 3-5 вимірів.

У проміжках між вимірами електроди датчика занурюють у склянку з дистильованою водою.